3.8. Методи прогнозування

Нова галузь пізнання і практики, що називається сьогодні прогностикою, напрацювала більше сотні різних методів прогнозування. Тому актуальною є проблема класифікації, оцінки і вибору методів прогнозування.

Як першу класифікаційну ознаку використовують джерело інформації, на основі якого буде розроблятися прогноз. Залежно від характеру джерела інформації методи прогнозування поділяють на два класи: евристичні і фактографічні.

В евристичних методах прогнозування основним джерелом інформації є відомості, одержані із використанням логічних прийомів і правил теоретичного дослідження («евристика» у перекладі з грецької  «мистецтво віднаходження істини»).

У фактографічних методах прогнозування прогностична розробка базується виключно на фактичному матеріалі, конкретних даних (головним чином, кількісних), що характеризують зміни у часі об’єкта прогнозування. У цьому випадку беруться до уваги тільки об’єктивні фактори, тоді як у попередньому класі основна роль відводиться суб’єкту прогнозування, його інтуїції кваліфікації, професійному досвіду.

Клас евристичних методів прогнозування включає інтуїтивні і аналітичні методи.

Інтуїтивні методи прогнозування  методи, що базуються на притяг-ненні експертів, тобто спеціалістів у певній галузі, для визначення тенденцій розвитку об’єкта прогнозування і оцінки перспектив розвитку на основі особистої ерудиції і відчуття, припущення, проникливості, що базуються на попередньому досвіді.

До цього виду належать такі групи методів:

•  метод експертних оцінок;

•  «мозковий штурм».

Аналітичні методи прогнозування  методи, що базуються на логічному (емпіричному і теоретичному рівнях) аналізі моделі розвитку об’єкта прогнозування. Аналітичні методи базуються в основному на математичному моделюванні і частіше використовуються при нормативному прогнозуванні.

До цього виду належать групи методів:

• побудова сценарію;

• морфологічний аналіз;

• метод аналогій;

• історико-логічний метод;

• метод дерева цілей;

• метод мереж;

• матричний метод;

• ігрове моделювання;

• методи оптимізації параметричних рядів.

Клас фактографічних методів прогнозування включає статистичні і випереджувальні методи.

Статистичні методи прогнозування базуються на побудові і аналізі емпіричних часових рядів характеристик об’єкта.

До цього виду належать групи методів:

•  безпосередньої екстраполяції;

•  екстраполяції огинальними кривими;

•  функцій з гнучкою структурою;

•  інтерполяції;

•  побудови кореляційних і регресійних моделей;

•  теорії інформації.

Випереджувальні методи прогнозування базуються на обробці інфор-мації, що належить безпосередньо до часу випередження.

До цього виду належать групи методів:

• експертизи офіційних документів;

• сканування наукових розробок.

Вибір методу прогнозування залежить від факторів:

• мета прогнозу;

• час випередження прогнозу;

• специфіка об’єкта дослідження;

• надійність і повнота інформації;

• обмеженість ресурсів розробників прогнозу.

Джерела помилок прогнозів:

регулярних помилок:

•  метод прогнозування:

•  основа методу;

•  процедура роботи з методом;

•  прогнозист;

•  незнання методу;

•  незадовільні навички;

•  вихідні дані:

•  надійність;

•  повнота;

•  точність;

•  нерегулярних помилок:

•  випадкові впливи;

•  рідкісні непередбачувані події.

Джерела відхилення прогнозу від дійсності:

•  використання песимістичного погляду, обережність в оцінках, їх за-ниження;

•  використання понадоптимістичного погляду, намагання видати бажане за дійсне;

•  неспроможність передбачити майбутні можливості через вузькість погляду або недостатність інформації;

•  неправильне встановлення існуючих зв’язків і взаємодій;

•  некритичне ставлення до думок авторитетних діячів і дослідників.

Проблема верифікації прогнозу

Верифікація  процедура оцінки достовірності прогнозів.

Із визначення прогнозу слідує, що йому притаманна невизначеність, яку необхідно оцінити перед тим, як приймати управлінське рішення.

Способи верифікації прогнозу:

•  пряма верифікація (одержання прогнозу шляхом його розробки методом, відмінним від того, який був використаний попередньо);

•  опосередкована верифікація (підтвердження прогнозу посиланням на наведений у літературі, інших дослідженнях прогноз того ж об’єкта);

•  консеквентна верифікація (одержання значення оцінки верифікова-ного прогнозу шляхом логічного або математичного виведення наслідків із уже відомих прогнозів);

•  дублююча верифікація (одержання значення прогнозу із іншого прогнозу, що відповідає на ті ж питання, але сформульованого іншим способом);

•  верифікація методом «адвокатів диявола» (коли обираються два-три опоненти, які аргументують, чому прогноз не реальний, а прогнозист зобов’язаний довести необґрунтованість їх аргументів);

•  верифікація методом інверсійної екстраполяції.