Тема 1. Основні положення інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах і зовнішній політиці

План лекції

1. Інформаційно-аналітична робота у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики

2. Основні визначення

3. Пізнавальна діяльність у міжнародних відносинах

4. Перетворювальна функція ІАР у міжнародних відносинах

5. Рівні і форми ІАР

6. Критерії оцінки аналітичної міжнародної інформації

1.Інформаційно-аналітична робота у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики. Основні визначення

Міжнародні відносини - сукупність політичних, економічних, право-вих, військових, дипломатичних зв’язків між народами, державами, системами держав, різноманітними соціальними і політичними силами, організаціями.

Зовнішня політика  діяльність держави, великих соціальних груп у сфері міжнародних відносин, регулювання їх.

Інформаційно-аналітична робота (ІАР) у сфері міжнародних відно-син  сукупність дій, які здійснюються в інтересах підвищення ефективності управлінської діяльності і мають за мету пізнання суті, причин, тенденцій розвитку подій і явищ на світовій арені, розгляд і оцінку ситуацій, вироблен-ня на основі аналізу і обробки міжнародної інформації висновків, рекоменда-цій, коментарів.

Міжнародна інформація  інформація, що циркулює у сфері міжнародних відносин.

Мета ІАР  пізнання сутності, причин, тенденцій міжнародних подій і явищ для обґрунтування прийняття відповідних рішень.

Сутність виражає цілісність законів, що притаманні об’єкту, внутрі-шній зв’язок, що об’єднує різні сторони предмета або процесу. Сутність проявляється через явище як зовнішню форму об’єкта.

Причина і наслідок  філософські категорії, які відображають необхід-ний зв’язок між предметами і явищами. Цей зв’язок полягає у тому, що будь-який предмет, будь-яке явище виникають із інших предметів і явищ, що їх породжують, а зникаючи, у свою чергу перетворюються в інші предмети і явища.

Тенденція  напрямок розвитку будь-якого явища, думки, ідеї.

Основним результатом ІАР є вивідна (аналітична) інформація.

Основні задачі ІАР у міжнародних відносинах:

• знайти в інформаційному потоці ті факти, які викликають інтерес у сфері міжнародних відносин;

• у сукупності виділених фактів знайти проблемну ситуацію, яку необхідно вирішити;

• на основі проведеного аналізу зробити висновки, внести пропозиції для прийняття рішень.

Функції ІАР:

• пізнавальна (гносеологічна);

• перетворювальна.

2. Пізнавальна діяльність у міжнародних відносинах

Пізнання  суспільно-історичний процес діяльності людини, спрямова-ний на відображення об’єктивної дійсності. Пізнання проходить шлях від аналізу суті, від вивчення об’єкта до дослідження системи взаємозв’язків між об’єктами. У своєму розвитку пізнання проходить ряд ступенів, які відрізня-ються один від одного за формою і методами.

Пізнавальна діяльність  неподільна єдність емпіричного і теоретичного.

Емпіричне пізнання  відображення предметів у процесі взаємодії з ними людини. Специфічними методами цього ступеня є спостереження і опис.

Спостереження  цілеспрямоване сприйняття інформації, що обумовлене задачами діяльності.

Опис  відтворення характеристик об’єкта з метою створення у свідомості інших образа цього об’єкта.

На цьому ступені пізнання відбувається збирання фактів, фіксація зовнішніх проявів, властивостей об’єкта дослідження.

Теоретичне пізнання  заглиблення людської думки у сутність явищ дійсності. Дійсність відображується людиною у формах: відчуття, сприйнят-тя, уявлення, мислення.

Відчуття  елементарний образ, відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу.

Сприйняття  конкретний образ, відображення цілісного образа предметів і явищ дійсності, сформований шляхом виділення і об’єднання різних відчуттів.

Уявлення  конкретне, цілісне відображення у свідомості предметів і явищ. На відміну від відчуття і сприйняття , уявлення формується поза органами чуття людини.

Мислення – психічний процес відображення дійсності та вища форма творчої активності людини. Мислення опирається на відчуття, сприйняття, уявлення.

Форми мислення:

• Поняття

• Судження

• Висновок(умовивід)

Поняття – це думка, що виражається у слові, в якому відображаються загальні, суттєві і відмінні ознаки предметів і явищ дійсності (людина, стіл).

Поняття лежать в основі знань про предмети та явища. Поняття заключаються у термінах.

Види поняття:

За характером відображених зв’язків та відносин:

• конкретні (книга, море)

• абстрактні (сила, величина)

• За ознакою узагальнення:

• Загальні – клас або група схожих предметів та явищ (вчений, університет)

• Одиничні – окремі предмети (земля, Сонце)

Судження  це відображення зв’язків між предметами та явищами дійсності або між їх властивостями та ознаками.

Судження можуть бути:

• Стверджувальними або негативними

• Одиничними або загальними

• Істинними або хибними

Висновок (умовивід)  логічна форма мислення, у якій істинність певного судження виводиться з істинності інших суджень. Умовивід  основний метод одержання нового знання.

Умовиводи бувають:

• Дедуктивними

• Індуктивними

• Умовивід за аналогією

Індукція – це рух знання від конкретного до загального.

Дедукція  це рух знання від загального до конкретного. В ІАР дедукція розуміється як доказ висновків із посилань на основі законів логіки. Із фактичного матеріалу вибирається сукупність початкових положень і за допомогою правил логіки виводиться нове знання.

Аналогія – умовивід робиться на основі часткової подібності між явищами.

Мислення як процес пізнання включає такі операції:

• Аналіз

• Синтез

• Порівняння абстрагування

• Узагальнення

• Конкретизацію

• Класифікацію

• Систематизацію

Аналіз – це поділ цілого на складові частки та виділення окремих ознак, елементів, властивостей, зв’язків та відносин.

Синтез – об’єднання виділених компонентів цілого.

Порівняння – встановлення подібності та відмінності окремих об’єктів.

Абстрагування (від латин. відволікання) – це виділення та робота тільки з ознаками предметів або явищ. (у фізиці робота з силою, тяжінням обрахунки у математиці).

Узагальнення – виділення відносно стійких властивостей предметів та їх відношень. В основі узагальнення лежить абстракція, тобто відділяючи властивості від самих предметів приводять до загального виду.

Конкретизація – протилежна операція узагальненню, тобто вивчення окремих предметів та явищ та їх властивостей.

Класифікація – це розподіл та об’єднання предметів і явищ на основі притаманних їм загальних ознак та виділення їх окремим загальним поняттям.

Систематизація – розташування класів предметів або явищ у певному порядку відповідно до існуючих між ними зв’язків.