4. Характеристики системного підходу

• Система (підсистема)  цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів, що мають визначену структуру і взаємодіють із зовнішнім середовищем. Система як ціле має властивості, що відсутні у її елементів.

• Елемент компонент складних об’єктів, явищ, процесів, що не підлягає подальшому розкладенню (у конкретній системі, при обраному способі розгляду і аналізу).

• Структура  відносно стабільна фіксація зв’язків між елементами сис-теми.

З позицій можливостей користувача системи підрозділяють на прості і складні (великі).

Простими називають системи з невеликою кількістю елементів (10  103) і такі, що не мають розгалужених зв’язків.

До складних (великих) систем належать системи з розвинутою ієрархічною структурою, великою кількістю елементів і зв’язків (104-105). До складних систем відносять також системи, які неможливо описати за допомогою однієї математичної мови.

Роберт Маколл визначає такі ознаки складної (великої) системи:

•  система створюється людиною або природою із різноманітних компонентів;

•  система характеризується цілісністю, усі її компоненти підпорядко-вані досягненню загальної мети;

•  система є великою з позицій різноманітності і кількості елементів, функцій і вартості:

•  система є складною, тобто зміна однієї із перемінних викликає зміну багатьох інших перемінних, причому ці зміни рідко бувають лінійними;

•  в системі присутній людський фактор, частина функцій завжди ви-конується людьми;

•  вхідні впливи системи мають стохастичну природу, що означає можливість тільки імовірнісного передбачення поведінки системи у будь-який момент часу;

•  складні системи мають у собі елементи конкурентних ситуацій.

Відповідно до цих ознак міжнародні відносини  велика складна сис-тема.

5. Основні задачі системного підходу

•  Встановлення загальних принципів і законів поведінки систем незалежно від природи елементів, що входять до її складу, і взаємозв’язків між ними;

•  встановлення в результаті системного підходу до соціальних об’єктів законів, аналогічних законам природознавства;

•  створення синтезу сучасних наукових знань на основі ізоморфізму законів різних сфер діяльності.

6. Основні принципи системного аналізу:

•  принцип цілісності (відносна незалежність системи від середовища і інших систем);

•  принцип емерджентності (неможливість звести властивості системи до властивостей її елементів);

•  принцип інформаційної єдності (інформація, що циркулює у системі, єдина для усіх її компонентів);

•  принцип наявності зворотних зв’язків (вплив результатів функціо-нування системи на характер цього функціонування).

7.Етапи системного аналізу конкретної проблемної ситуації:

•  формування основної мети і задач дослідження;

•  визначення границь системи;

•  створення переліку елементів системи;

•  встановлення сутності цілісності системи;

•  аналіз взаємозв’язків елементів системи;

•  побудова структури системи;

•  визначення функцій системи і її підсистем;

•  узгодження мети системи і її підсистем;

•  уточнення границь системи і її підсистем;

•  аналіз явищ емерджентності;

•  конструювання системної моделі.