Запитання:

1. Поясніть, чому Тимчасовий уряд не визнавав Центральну Раду виразницею волі українського народу і не розв'язав питання про автономію України?

2. Як ви розумієте українізацію армії?

3. Чому, на вашу думку, І Універсал було задекларовано на Всеукраїнському військовому з'їзді?

4. Назвіть основні положення І Універсалу. У чому полягає його історичне значення?

5. Змалюйте історичний портрет В. Винниченка.

6. Назвіть причини випуску II Універсалу Центральної Ради. Проаналізуйте його зміст. У чому полягала компромісність позиції, зайнятої Центральною Радою на переговорах з російським урядом?

7. Складіть розгорнутий план теми «Липнева політична криза».

8. Розкрийте суть поняття «Центральна Рада — крайовий орган влади».

9. Уважно проаналізуйте «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду на Україні». Визначте, які функції відводив Тимчасовий уряд Генеральному секретаріату.

10. Які наслідки для політичної ситуації мав провал заколоту генерала Корнілова?

3. Реалізація курсу Центральної Ради спрямованого на самостійність України і федералізацію Росії до скликання Установчих Зборів

З'їзд народів Росії. Тимчасовий уряд витрачав з бюджету мільйони карбованців на підтримку загальноросійських установ в Україні. Але Генеральному секретаріату коштів не виділяв. Губернська адміністрація робила вигляд, що секретарств не існує, і зносилася безпосередньо з Петроградом. Тому Центральна Рада та її уряд не могли впливати на соціально-економічну ситуацію. Маючи номінальний статус крайової влади, Рада змушена була діяти як громадсько-політична організація.

Найважливішою подією стало скликання у Києві з'їзду народів Росії. На ньому йшлося про шляхи перетворення Російської централізованої держави у федеративний союз демократичних республік.

З'їзд працював з 8 до 15 вересня 1917 р. Були присутні представники литовців, латишів, естонців, білорусів, молдаван, грузинів, євреїв, бурятів і донських козаків. Представник Тимчасового уряду, український письменник М. Славинський заявив, що Установчі збори мають проголосити федеративний устрій Росії, а тому є потреба обговорити основні принципи побудови нової держави. М. Грушевський зазначив, що ідея федерації глибоко викорінилася в свідомості українського народу.

Головною хибою державного устрою Росії на з'їзді було названо надмірне зосередження законодавчої і виконавчої влади в єдиному центрі. Через це державна машина не могла ефективно працювати, економічний розвиток затримувався, центр визискував окраїни. Багатонаціональний склад Росії і різноманітність національних культур, народного господарства та історичного минулого робили єдино придатною формою державного устрою саме федерацію. Національності, розпорошені по всій державі, як, наприклад, євреї, повинні були одержати право на екстериторіально-персональну автономію, а національності, які становили меншість населення у певному краї або області,— право на національно-персональну автономію.

Надзвичайно важливим було рішення про те, що скликання Всеросійських Установчих зборів не повинно перешкоджати крайовим Установчим зборам. Останні мали розробити форми внутрішньої організації автономних установ даного народу або краю. Цим з'їзд підтримував постанову Центральної Ради, у якій вказувалося на необхідність скликання Установчих зборів етнографічної України, оскільки лише населення України могло розв'язати питання свого політичного ладу і відносин з Росією.

В осені 1917 р. Українська Центральна Рада и Генеральний Секретаріат, вміло використовуючи послаблення тиску та контролю з боку Тимчасового уряду, здійснили певні кроки до розширення власних повноважень та реалiзацiї курсу на проголошення автономії України до скликання Всеросійських Установчих Зборів. Проте, необхідно врахувати, що під терміном «автономія» діючи Ради мали на увазі дійсно незалежну державу, з’єднану з іншими сусідами, у тому числі й з Роciєю, на конфедеративних засадах.

Важливим кроком у цьому напрямку був З’їзд представників народів та областей Росії, скликаний за iнiцiативою Центральної Ради 8-15 (21-28) вересня 1917 р. в Києві під головуванням М. С. Грушевського. Резолюція з’їзду засудила політику уряду в національному питанні, був також оголошений курс на скликання Установчих Зборів кожної автономної одиниці: України, Білорусії, Латвії, Литви, козачих областей. Результатом з’їзду було утворення15 вересня 1917 р. в Києві виконавчого органу З’їзду – Ради народів, головою якого став М. С. Грушевский. Цім Рада намагалась отримати підтримку національних рухів інших народів Росії, щоб забезпечити непорушність української автономії.

Рис. Генеральний Секретаріат

Генеральний Секретаріат зі свого боку намагався лiквiдувати, за словами В. Винниченка, «тихий бойкот» зі сторони місцевих органів влади. Про це свідчать циркуляри Генерального Секретаріату від 27 вересня, 14 и 23 жовтня 1917 р. Крім того, 29 вересня 1917 р. Генеральний Секретаріат видав декларацію, що проголошувала: подальшу українiзацiю армії; об’єднання українських земель 9 губерній замість 5-ти, як було вказано в Iнструкцiї Тимчасового уряду від 4 серпня 1917 р., у єдиний автономний край (подальший розвиток цієї вимоги ми зустрiчаєм в III Унiверсалi Центральної Ради від 7 листопада 1917 р, коли й було офiцiйно проголошено УНР); скликання Українських Установчих Зборів незалежно від Всеросійських; розширення повноважень Генерального Секретаріату на справи: пошти та телеграфу, доріг, продовольчі, суда и вiйськовi (раніше заборонених Iнструкцiєю Тимчасового уряду); участь України на майбутній мирній конференції.

Як ми можемо побачити, вище вказані заходи Української Центральної Ради i Генерального Секретаріату були спрямовані на побудову незалежної держави, а не автономного краю у рамках Росії. Особливо тут слід видiлiти створення власних збройних сил та зовнішньої політики, бо автономія в складі іншої держави не має прерогативи на ці сфери.

Декларація 29 вересня 1917 г. розглядалась Тимчасовим урядом як фактичний вихід України із складу Росії, та «державна зрада». За цим фактом Київським прокурором було порушено карну справу проти Центральної Ради, а генеральні секретарі В. К. Винниченко, О. М. Зарубiн, I. М. Стешенко були викликані у Петроград «для объяснений» (рос. –Д. Б.).

Українська Центральна Рада та її Генеральний військовий комітет, незважаючи на розпочате проти них слідство, відкрили 20 жовтня 1917 р. в Києві III-й Всеукраїнський військовий з’їзд, під керівництвом М. Грушевського, в якому прийняли участь 3 тис. делегатів від фронту, тилу й флотів. На з’їзді взяли верх настрої самостійницького характеру, тобто було остаточно проголошено курс на повну незалежність. Сам голова Центральної Ради М. С. Грушевський, вітаючи з’їзд, виразив надiю, що українські вояки розпочнуть розбудову самостійної української держави. М. М. Ковалевський звернув увагу на те, що Тимчасовий уряд має намір розпустити Раду, й закликав власними силами будувати Українську демократичну республіку.

Падіння Тимчасового уряду, та прихід до влади в Роciї бiльшовикiв, яки проголосили самовизначення народів аж до самого відокремлення, дало змогу Центральній Раді проголосити Українську Народну республіку, III Універсалом 7 листопада 1917 р. До того ж, ця ситуація створила для ЦР можливість розширити свою владу на iнши губернії, населенні українцями, а також проголосити свої права на повіти сусiднiх губерній, де українці складали бiльшiсть населення: Грайворонський, Путивльський, Новооскольський – Курської, Валуйський Богучарський – Воронiжської, частини Холмської, Гродненської та Мінської». Тобто претензії Ради на ці території мали декларативний характер, що реально не означало встановлення на них юрисдикції УНР.

Незважаючи на те, що формально III Універсал не розривав «федеративних зв’язків» з Росією, реально його можна вважати проголошенням незалежної України: по-перше, делегація УНР самостійно вийшла на переговори з Центральними державами в Брест-Литовську, по-друге, було розпочато випуск власних грошових знаків (карбованців), обидва ці факти говорять про фактичну повну незалежність, а не автономію. В УНР були сформовані Рада Мiнiстрiв, свій Генеральний Штаб, призначені вибори на 17 грудня 1917 р. до Українських Установчих Зборiв.