Запитання:

1.. Назвіть причини Української революції.

2. Що сприяло початку Української революції?

3. Назвіть рушійні сили соціальної та національної революції. У чому полягає відмінність соціальної революції від національної?

4. У чому, на ваш погляд, полягає історичне значення утворення Української Центральної Ради? 7. Почніть складати хронологічну таблицю подій Української революції.

5. Підготуйте повідомлення на тему «Українські політичні партії та організації».

6. Схарактеризуйте М. Грушевського як політичного діяча.

7. Проаналізуйте діяльність Українського національного конгресу.

8. Назвіть у хронологічному порядку події: зречення царя Миколи II; початок Лютневої революції в Росії; заснування Центральної Ради; утворення Тимчасового уряду; дата проведення Українського національного конгресу.

2. Проголошення автономії України

І Універсал Центральної Ради. 10 червня 1917 р. виконавчий комітет Центральної Ради схвалив текст І Універсалу і доручив В. Винниченкові оголосити його на військовому з'їзді, який у цей день завершувався. Делегати стоячи вислухали документ з урочистою назвою — «Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого». Спираючись на волю свого народу, який скинув імперське ярмо, Центральна Рада цим документом оголошувала себе органом, правомочним приймати акти конституційного значення — універсали. В Універсалі проголошувалося: «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані загальним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори».

В Універсалі висловлювалася надія на те, що представники інших народів, які живуть в Україні, разом з українцями будуватимуть автономний устрій, здатний покінчити з безладдям у краї. Українським організаціям доручалося прийти до згоди з демократичними організаціями, що виражають інтереси інших національностей.

І Універсал УЦР

Основні положення

• «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії» • Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР • Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників, прихильних до української справи • Запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають в Україні • Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів • Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають право приймати закони України • Запровадження особливого податку на власну справу • Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належало тільки народові України

Універсал справив величезне враження на суспільство. Так, на заклик до українського громадянства сплачувати добровільний податок для потреб Центральної Ради біля її скарбниці вишиковувались черги людей, які бажали внести гроші. З місць сотнями надходили телеграми, в яких висловлювалася солідарність з Радою.

Фото Проголошення I Універсалу

Іншою була реакція на Універсал Тимчасового уряду. Прем’єр князь Г. Львов звернувся безпосередньо з відозвою до «братів-українців», в якій закликав: «Не йдіть необачним шляхом роздроблення сил визволеної Росії, не відривайтеся від загальної Батьківщини, не розколюйте війська, не завдавайте нетерплячим бажанням зараз же зміцнити форми державного устрою України смертельного удару всій державі і самим собі!»

І Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів, який працював у Петрограді, став усе-таки на примиренську позицію. Есеро-меншовицька більшість з'їзду, як і уряд, заявила, що тільки Всеросійські Установчі збори компетентні розв'язувати проблему автономії України. Та разом з тим ці партії цінували свій демократизм. Тому у резолюції з українського питання з'їзд запропонував урядові порозумітися з органами української революційної демократії, щоб організувати тимчасовий крайовий орган для задоволення національних потреб населення.

Утворення Генерального Секретаріату. Оголошенням Універсалу Центральна Рада перебрала на себе державні функції. Українська громадськість визнала це і почала звертатися до «незаконного», на думку Тимчасового уряду, органу з різноманітними справами. Щоб вирішувати їх, Рада повинна була утворити виконавчий орган ще не визнаної влади.

Після завершення Українського національного конгресу для розв'язання поточних питань було утворено спеціальний Комітет.

У міру того як у руках Центральної Ради зосереджувалася реальна влада, значення Комітету зростало. Його стали називати Малою Радою. Мала Рада була законопідготовчим і навіть певною мірою законодавчим органом.

Покладати ще й виконавчі функції на Комітет було недоцільно. І тому, не афішуючи свого кроку, щоб зайвий раз не наразитися на конфлікт з Тимчасовим урядом, Комітет на закритому засіданні 28 червня прийняв рішення про утворення Генерального секретаріату в складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Секретарства були прообразом майбутніх міністерств.

Рис Перший склад Генерального Секретаріату