1. Формування групи учасників (10-15 чол.), а також групи аналізу (2-3 чол.)

2. Складання проблемної записки. Її складовими є формулювання мети дослідження, перелік перепон щодо можливих рішень проблем, вказівки про масштаби та точності вимірювань і оцінок, організаційне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення.

3. Генерація ідей (формування гіпотез, списку можливих рішень проблеми). Кожний експерт повинен виказати свою точку зору з приводу обговорюваних питань. Критика попередніх виступів не допускається, але вітають комбінації і розвиток ідей. Виступати можна декілька разів.

4. Систематизація ідей. Цей етап здійснює група аналізу, всі виступи (ідеї) класифікуються і групуються.

5. Оцінка ідей щодо їхньої практичної реалізації у процесі цього етапу, який здійснює експертна група, кожна із ідей послідовно піддається всебічному критичному аналізу.

6. Систематизація всіх завдань.

Під час проведення нарад за методом „мозкової атаки” доцільно додержуватись таких правил:

• не переривати обговорення жодної з ідей, гіпотез, які висловили експерти;

• підхоплювати ідею, коли навіть її доцільність або реалізація здається сумнівною;

• надавати підтримку всім учасникам наради незалежно від їхнього службового положення, досвіду роботи, вченого звання.

Практика свідчить, що цей метод треба раціонально використовувати тоді, коли передбачається: одержати розгорнуте уявлення про те, в яких напрямах може піти розвиток об’єкту, що вивчається; отримати широкий набір можливих варіантів рішення проблеми; виявити спектр факторів, котрі необхідно взяти до уваги під час формування кінцевого дослідження.

На базі методу „мозкової атаки” розроблені метод індуцирування психоінтелектуальної діяльності (ведучий з високим рівнем знань, інтуїції, ерудиції задає питання іншому працівнику, який має достатній кругозір і глибокі спеціальні знання).

Існує також метод синтетичної генерації ідей (дуже важливо відвести учасників від традиційних уявлень і шукати оригінальні рішення). У практиці широкого використовуються методи генерації ідей на основі діаграми ідей, методи аналогії, асоціацій, емпатії, фантазії, інтуїції, інверсії, морфологічний метод тощо.

Для швидкого отримання позитивного рішення проблеми важливо відхилити всі можливі перепони творчості як особистого, так і організаційного характеру.

До перешкод особистісного характеру можна віднести недостатню кваліфікацію та ерудицію, вузьку спеціалізацію, догматизм в уявленнях, побоювання критики, вузький практицизм, відсутність особистої зацікавленості.

До числа перешкод організаційного порядку модна віднести: дуже стислі терміни проведення дослідження, небажання керівників фірми ризикувати, задоволеність сміливих рішень з боку керівників фірми, відсутність вмінь у керівників виявляти і заохочувати творчі рішення і т.п.

Для пошуку дійсно творчих рішень необхідно розглядати множину альтернативних рішень, велику кількість пригідних для даного випадку ідей.

Як же формується основна (центральна) гіпотеза та її наслідкові проблеми.

Наприклад, одна із основних гіпотез аналізу продуктивності праці основних робочих формулювалась так: реалізація передових технологій у виробничий процес буде провідним фактором росту продуктивності праці, зафіксованим у об’єктивних і суб’єктивних показниках за певних загальних економіко-технічних і соціальних умов виробництва.

Звідси наслідки:

• чим вищий рівень інновацій у технологічний процес, тим вищий рівень продуктивності праці, тому що більші творчі можливості роботи, вищі показники ставлення до праці, (об’єктивні показники).

• чим вищий рівень інновацій у виробництво, тим вищий рівень трудової мотивації персоналу, узгодження потреб, цілей підприємства і робітників з урахуванням мінливості зовнішнього середовища, що сприяє росту продуктивності праці робітників, соціальної і політичної активності (суб’єктивні показники).

Перевірка підсумкових гіпотез можлива у випадку, коли всі терміни, на базі яких вони формулюються, підпали під емпіричну інтерпретацію.

Наприклад, у головній гіпотезі аналізу продуктивності праці є поняття: рівень механізації праці, рівень кваліфікації, рівень заробітної платні, рівень організації робочого місця, рівень морально-психологічного клімату. В емпіричній інтерпретації цих термінів ми повинні знайти відповідні показники, які констатують ці рівні.