2. Наукове обгрунтування поточних та перспективних планів

Аналіз результатів діяльності підприємства, фірми за минулі роки, обґрунтування перспективи, вивчення закономірностей розвитку соціальної сфери економіки підприємства, галузі; виявлення помилок, вибір оптимальних варіантів управлінських рішень

3.Контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економним використанням ресурсів

Проводиться з метою не тільки констатації фактів, а з метою виявлення недоліків, помилок, оперативного впливу на процес виробництва

4.Пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення прогресивного досвіду, досягнень науки і практики

Вивчається передовий досвід, досягнення науково-технічного, економічного і соціального прогресу

5. Оцінка результатів діяльності підприємства, організації виконання планових показників, досягнутого рівня економіки, використання реальних можливостей

Об’єктивна оцінка діяльності організації, фірми сприяє збільшенню обсягів виробництва (робіт, послуг), підвищує рівень соціально-економічного становища колективу

6. Розробка заходів щодо використання виявлених резервів

Оперативна реалізація заходів у процесі соціально-економічної діяльності – важлива функція дослідження

Схема 2.4. Основні функції економічного дослідження

8. Визначення мети і задач наукового дослідження

Мета дослідження орієнтує його на кінцевий результат як теоретично-пізнавальний, так і прикладний, а задачі формулюють питання, на які повинна бути дана відповідь стосовно реалізації мети дослідження ( аналізу).

Мета і задачі дослідження створюють взаємопов’язані ланцюжки, в яких кожна ланка служить засобом для утримання останніх ланцюгів.

У випадку, коли основна мета формулюється як теоретико-прикладного під час розробки програми головна увага повинна приділятися обробці наукової літератури з визначеної проблеми, побудови гіпотетичної загальної концепції предмета дослідження, чіткої семантичної і емпіричної інтерпретації висхідних понять, виділенню наукової проблеми і логічному аналізу робочих гіпотез. Конкретний об’єкт дослідження визначається тільки після того, як виконана попередня робота на рівні теоретичного пошуку.

Наприклад, для визначення аспектів поведінки банків у системі інвестування економіки, ми звертаємося до статистики, літературних джерел, щоб знайти відповіді на питання: які тенденції, динаміка, структура? Які об’єкти і суб’єктивні механізми регулювання процесу? Які принципові розходження виявляються в інтерпретації регулятивних механізмів? Які можливі пояснення цих розходжень у підходах до предмету? Уточнюємо ключові поняття, формуємо систему гіпотез, які базуються на теоретичних і експериментальних даних, і, на кінець, формулюємо загальну гіпотетичну „модель” процесу – диспозиційну концепцію регуляції інвестиційного процесу. Тільки після цього починається пошук підходящого об’єкту для перевірки теоретичної моделі, висунутих гіпотез.

Інша логіка управління діями аналітика, коли він ставить перед собою безпосередньо практичну мету. Розробка програми починається виходячи із специфіки об’єкта (тобто з того, чим завершився попередній теоретичний аналіз у попередньому випадку) та уяснення задач, що підлягають вирішенню.

Тільки після цього звертаємося до літературних джерел у пошуку відповіді на запитання: чи існують „типові” рішення задач, що виникли, тобто спеціальна теорія, що стосується предмета? Якщо такого „типового” рішення немає, розгортаємо роботу за схемою теоретико-прикладного дослідження. А якщо такі рішення є, гіпотези прикладного дослідження вибудовуються як різні варіанти трансформації типових рішень стосовно наших конкретних умов.

Важливо мати на увазі, що кожне дослідження, яке зорієнтоване на рішення теоретичних задач, можна продовжити як прикладне. На першому етапі ми отримуємо деякі типові рішення проблеми, а потім переносимо їх у конкретні умови. Справедливо говорять, що не існує нічого практичнішого за гарну теорію. Але треба мати на увазі, що з гарного практичного дослідження не завжди можливо зробити теоретичні висновки. Необхідно, щоб від самого початку фактичні дані описувались у відповідних термінах і зіставлялися з гіпотезами. Буває неможливо перегрупувати зібрані дані за тим чи іншим висхідним принципом. Саме це спонукає аналітика накопичувати емпіричний матеріал відповідно до чіткої цільової настанови.

Таким чином, визначення мети дослідження дозволяє упорядкувати процес наукового пошуку у вигляді послідовності розв’язання основних і додаткових задач.

Наприклад, виконується науково-дослідна робота з питань моделювання стратегії розвитку персоналу підприємства.

Тоді метою дослідження буде удосконалення теоретико-методологічних положень, спрямованих на підвищення ефективності використання персоналу, а також розробка методичних рекомендацій та інструментарію щодо формування стратегії управління розвитком людських ресурсів підприємства (фірми).

Треба пам’ятати, що основні задачі логічно взаємопов’язані з конкретними, котрі зумовлені основними і є засобами розв’язання головних проблем дослідження.

Під час виконання названого дослідження для досягнення мети в роботі можуть вирішуватися такі задачі:

• проводиться дослідження категорійного апарату проблеми управління і розвитку персоналу, аналізується еволюція основних концепцій;

• розробляється механізм формування стратегії управління розвитком персоналу, структурними елементами якого є механізм діагностики, планування і регулювання, а також розвитку людських ресурсів підприємства;

• відпрацьовується комплекс моделей оцінки привабливості підприємства на ринку праці, усунення диспропорцій у стані людських ресурсів підприємства;

• розробляється адаптивна модель планування чисельності персоналу;

• на основі аналізу цільової спрямованості методів та моделей мотивацій персоналу розробляється концептуальна модель мотивації людських ресурсів;

• готуються математичні моделі вибору стратегії розвитку персоналу підприємства і стратегічні програми, які відповідають визначеним стратегіям.