Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

кафедра вищої математики та інженерно-технічних дисциплін

Охорона праці

Методичні вказівки

до атестації робочих місць за умовами праці та

розрахунку інтегральної оцінки важкості праці

Для студентів усіх спеціальностей

всіх форм навчання

Чернівці

2008

Укладачі:

Боднарук О.О., кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри

вищої математики та інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ;

Канут Н.С., старший викладач кафедри вищої математики та

інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ;

Ткаченко І.В., кандидат фізико-математичних наук,

старший викладач кафедри вищої математики та інженерно-технічних

дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ .

«Методичні вказівки до атестації робочих місць за умовами праці та розрахунку інтегральної оцінки важкості праці» розглянуто та схвалено на засіданні кафедри вищої математики та інженерно-технічних дисциплін Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ – протокол № 5 від

6 грудня 2007 р. та на засіданні методичної ради інституту – протокол № 2 від 19 грудня 2007 р.

Рецензенти:

Горобець М.В. – кандидат технічних наук, доцент, зав. каф. технологічного обладнання машин і механізмів ЧФ НТУ ХПІ;

Ляшенко А.Ф. – кандидат технічних наук, доцент кафедри економіки підприємства ЧТЕІ КНТЕУ

Відповідальний за випуск: І.М. Школа, доктор економ. наук, професор

Чернівці, ЧТЕІ 2008

ЗМІСТ

Пояснювальна записка 5

1. Умови праці та методика оцінки їх впливу на працездатність людини 8

2. Гігієнічна класифікація умов праці 15

3. Заходи щодо підвищення працездатності людини 16

4. Міжнародний стандарт з охорони праці OHSAS 18001:1999 19

5. Приклади складання карти умов праці на робочому місці, розрахунку інтегральної оцінки важкості праці з встановленням категорії робіт та відсотка доплат до тарифної ставки 21

6. Методика та приклади розрахунку тарифу внеску на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 22

7. Практичні завдання за варіантами для закріплення методичних положень щодо:

• розрахунку інтегральної оцінки важкості праці з встановленням категорії робіт та відсотка доплат до тарифної ставки 25

• розрахунку тарифу внеску на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань 26

8. Методичні вказівки до виконання домашньої контрольної роботи 27

ДОВІДКОВо-інформаційні ДОДАТКИ

Додаток 1. Перелік нормативних документів 29

Додаток 1.1. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці 30

Додаток 1.2. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці 32

Додаток 1.2.1. Основні терміни і визначення 40

Додаток 2. Карта умов праці (бланк) 42

Таблиця 2.1. Сітка (шкала) для встановлення відсотка доплат до тарифної ставки залежно від категорії важкості праці 49

Таблиця 2.2. Категорії робіт за ступенем важкості (ГОСТ 12.1.005-88) 49

Таблиця 2.3. Класи умов праці 50

Додаток 3. Критерії оцінки виробничих факторів. 50

Таблиця 3.1. Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності важкості і напруженості 50

Додаток 3.1. Аналітично-інформаційна довідка 51

Таблиця 3.2. Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони 52

Таблиця 3.3. Класи умов праці при роботі з біологічним фактором 53

Таблиця 3.4. Класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях 53

Таблиця 3.5. Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань 54

Таблиця 3.6. Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року 55

Таблиця 3.7. Класи умов праці залежно від параметрів світлового середовища виробничих приміщень 55

Таблиця 3.8. Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу 56

Таблиця 3.9. Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу 58

Додаток 4. Атестація робочих місць за міжнародними стандартами 63

Таблиця 4.1. Карта ідентифікації, оцінки і усунення неприпустимих ризиків на робочому місці користувача персональним комп’ютером 63

Таблиця 4.2. Контрольний лист оцінки функціонування OHSAS 18001:1999 на підприємстві. 68

Запитання для самоконтролю. 75

Список літератури 76

Пояснювальна записка

Перехід на модульну систему навчання вимагає впровадження у вузівську практику перспективних форм і методів навчання, докорінної перебудови діяльності викладачів з навчаючої на організуючу – для розвитку у студентів творчого мислення і потреби самостійного набуття знань і умінь, продуктивного їх використання.

Відомо два підходи до вузівської підготовки (навчання) студентів: „інформаційний”, основна мета якого сповістити і наказати студентові запам’ятати відомості, передбачені навчальною програмою. Така система навчання ініціює лише пасивно-репродуктивний, повторювальний тип діяльності студента, що часто не тільки не розвиває пізнавальну активність, але навіть пригнічує її і викликає стійке неприйняття предмету.

Другий підхід – „розвиваючий”, коли студент поставлений в умови, що викликають у нього внутрішню потребу у певних знаннях, прагнення здобути їх всіма наявними засобами. За цього підходу головною стає самостійна активність студента, пробудження в ньому елементів творчості, вироблення прагнення до здолання перешкод, до одержання і створення результату. Викладач з ментора перетворюється в організатора навчального процесу, в центрі якого знаходиться активний студент, що перетворився з пасивного споживача знань і виконавця чужої волі в носія потреб науково-технічного прогресу, який самостійно і свідомо оволодіває знаннями. Тобто у перебудові вищої освіти відбувається рішучий поворот від масового навчання до індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів на основі їх самостійної роботи, форм і методів активного навчання (МАН): семінарських і практичних занять, дискусій, моделювання виробничих і практичних ситуацій.

Відомо, що професійна діяльність спеціаліста не тотожна навчальній, хоча саме в рамках і засобами навчальної діяльності вона має формуватися. Це діалектичне протиріччя і відбиває різницю між тим, що і як студент робить у вузі і тим, що він реально робитиме на виробництві як спеціаліст. Тобто це добре відома проблема адаптації молодого фахівця. Вирішити це протиріччя покликаний кожен викладач курсу „Охорона праці” незалежно від спеціальності студента.

Якісна підготовка спеціалістів, що вже з вузівської лави будуть залучені до творчої роботи з вдосконалення виробництва, для якого у ринкових умовах головним критерієм оцінки постає досягнення динамічних темпів розвитку, високі показники ефективності, вимагає впровадження МАН, і в першу чергу – ділових ігор. Найчастіше у вищій школі ігри використовують в процесі вивчення економічних дисциплін. Найкраще в них розроблено імітаційне моделювання економічних, управлінських і виробничих процесів (виробничих ситуацій).

Як свідчить практика, найефективнішими при вивченні курсу „Охорона праці” виявилися методи аналізу конкретних виробничих ситуацій і ділових ігор, що відповідно до класифікації МАН імітують професійну діяльність менеджера, який має вдосконалювати організацію і управління підприємством або ввіреним йому підрозділом. Під виробничою ситуацією ми розуміємо небезпечну обстановку, яка характеризується відхиленням одного або декількох елементів умов праці від норми і у випадку невжиття відповідних оперативних заходів може призвести або призвела до втрати працездатності, нещасного випадку або аварії.

Виділення типових ситуацій сприяє підвищенню як дієвості профілактичної роботи з охорони праці на підприємстві, так і якості навчання в області охорони праці. Адже за статистичними даними неякісне навчання робочих безпечним методам праці щорічно є причиною кожного 9-го випадку травмування, причому 30% тих, що загинули в аваріях, мали виробничий стаж до одного року. Кожен 5-й випадок травмування – результат незадовільної організації робіт з охорони праці.

За деякими даними 12% інженерно-технічних працівників погано знають правила охорони праці. Внаслідок несерйозного і безвідповідального ставлення до цих правил травматизм посадових осіб становить 8% від загального числа травм.

Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих технологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівників та відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов праці, спричиняють надання майже третині працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих та важких умовах праці. Щорічно витрати на ці потреби становлять понад 700 млн. гривень.

Пропоновані методичні вказівки (МВ) розраховано на закріплення теоретичних знань і набуття студентами практичних навичок з атестації робочих місць за умовами праці (складання карти умов праці на робочому місці з використанням нормативних документів; розрахунок інтегральної оцінки важкості праці з визначенням категорії робіт; відсотка доплат до тарифної ставки працівника за шкідливі та небезпечні умови праці), а також встановлення тарифу внеску на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

МВ побудовано згідно вимог нормативно-правових документів та науково-практичних рекомендацій НДІ праці щодо атестації робочих місць за умовами праці. Подано зразок карти умов праці, приклади розрахунку інтегральної оцінки важкості праці на умовному робочому місці; встановлення тарифу внеску на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також довідково-інформаційний матеріал.

Водночас МВ передбачено практичні завдання за варіантами для їх опрацювання на аудиторних заняттях.

З метою підвищення рівня самостійності у майбутній професійній діяльності студентами має бути виконана домашня контрольна робота. Для її виконання можливе використання документів і таблиць, поданих у додатку 3.

Викладені у пропонованій розробці матеріали взято з інформаційних джерел, перелік яких наведено у списку літератури.

Працюючи з методичною розробкою, слід враховувати, що вміщений у ній матеріал являє собою тренінгову модель, сконструйовану з навчальною метою для ефективного закріплення студентською аудиторією теоретичних знань у сфері охорони праці, зокрема атестації робочих місць, на яких наявний вплив на працівника шкідливих виробничих факторів, з використанням критерію важкості праці та всього, що з ним пов'язано.