2. Гігієнічна класифікація умов праці
Трудове навантаження працівника може супроводжуватися виникненням психофізіологічних і шкідливих факторів, які можуть призвести до несприятливого впливу на функціональний, інтелектуальний, емоційний стан людини, викликати зниження працездатності і погіршення здоров'я.
Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці" за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
Виходячи з принципів "Гігієнічної класифікації", умови праці поділяють на 4 класи:
1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності;
2-й клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах;
3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені;
4-й клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких упродовж робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема шляхом поліпшення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.
Оцінка фактичного стану умов праці здійснюється на основі даних атестації робочих місць і складання "Карти умов праці": ступінь шкідливості факторів виробничого середовища, важкості і напруженості робіт встановлюється в балах за критеріями, що надані в "Гігієнічній класифікації умов праці". Залежно від фактичного стану умов праці адміністрація підприємств разом з профспілковими комітетами встановлює розміри доплат до тарифної ставки або посадового окладу (табл. 2.1 додатку 2).
3. Заходи щодо підвищення працездатності людини
Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці:
організація робочого місця;
режим напруження і відпочинку під час роботи;
естетичне оформлення приміщення;
культура працівника.
Ці фактори формують загальну налаштованість на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.
Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці, ступеня нервового напруження в процесі праці), користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:
інтелектуальне та емоційне навантаження;
тривалість зосередженого спостереження;
кількість виробничо важливих об'єктів одночасного спостереження;
кількість сигналів на годину;
темп;
час активних дій;
необхідність самостійного пошуку пошкоджень;
монотонність праці;
напруження зору;
точність виконання роботи;
змінність;
режим праці та відпочинку.
Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.
У найзагальнішому формулюванні можна дати таке визначення працездатності – це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці.
Загальний рівень працездатності конкретної людини як максимально можливий і психофізіологічний потенціал визначається такими факторами [7]:
стан здоров 'я;
м'язова сила і витривалість та їх співвідношення;
властивості нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість);
біоенергетичні процеси, резерви організму;
психічні функції.
Загалом вона залежить від віку та статі людини, соціально-економічних умов життя і праці.
Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність.
Ефективність професійної працездатності залежить:
від трудових навантажень;
умов виробничого середовища;
професійної підготовки і професійної придатності до конкретного виду праці;
мотивації.
Типову залежність працездатності від часу впродовж робочої зміни показано на рис. 1.
Особливе значення в комплексі заходів, які забезпечують високу продуктивність праці і рівень працездатності працівника, має раціональний режим праці та відпочинку. Під режимом праці і відпочинку розуміють загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року, частоту і тривалість періодів трудової активності та перерв у процесі цієї активності, співвідношення і чергування цих періодів.
Рис.1. Характеристика фізичної і розумової працездатності протягом робочої зміни: а – впрацювання; b – стійка працездатність; с – зниження працездатності; d – емоційний порив
Дослідження показують, що впровадження раціонального режиму праці і відпочинку на підприємствах забезпечує підвищення продуктивності праці на 8-10 %, сприяє поліпшенню фізіологічного стану працівників.
Раціональний, фізіологічно обгрунтований режим праці і відпочинку повинен відповідати таким вимогам:
запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників;
сприяти збереженню високої працездатності та оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни;
сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.