10.4· Фінансова оцінка ефективності фінансування інвестицій у цінні папери

Купуючи акції будь-якої фірми, ми лише прогнозуємо отриман­ня певного доходу. Ніхто не може з упевненістю сказати, що про­гнози справдяться. Варто пам'ятати, що акції належать до найбільш ризикованих цінних паперів.

Однак, якщо фірма у минулому мала стабільні результати й до­сить незначний ризик, то, купуючи її акції, можна сподіватися на

221

P.А. Слав'юк

певні прибутки у майбутньому. Наведемо формулу, за якою можна обчислити сподіваний дохід від акцій

Більш точний розрахунок прибутковості акцій можна зробити за результатами діяльності фірми за рік. Прибутковість акції визна­чає дохід, який мають власники часток капіталу фірми від своїх інвестицій, і обчислюється за формулою

Отже, акціонер матиме тим більший річний прибуток, чим більші дивіденди на акцію і чим менша їх ринкова ціна.

Прибутковість акції— основний статистичний індикатор, який дає змогу порівняти доходність акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами заощаджень. Іноді цю ве­личину називають рендитом, або дивідендною віддачею акцій.

Проте формула прибутковості акції недосконала (приблизна), тому що цей показник буде завжди вищим через день після оголо­шення дати реєстрації, ніж за день до цього. Це пояснюється тим, що наступного дня після виплати дивідендів біржова ціна акції (знаменник у формулі) буде завжди меншою на величину дивіденда порівняно з ціною попереднього дня. Тому для розрахунку прибут­ковості акції доцільно використовувати таку формульну мо­дифікацію:

222

Дохідність звичайних акцій постійно змінюється (незафіксова-ний відсоток дивіденда), і тому наприкінці року акціонерне товари­ство, оцінюючи свій капітал, обчислює дохід на звичайну акцію та­ким чином:

Фінанси підприємств

Ц я величина на відміну від показника прибутковості акції вимірюється не у відсотках, а в грошових одиницях і показує, з якої суми треба виходити при сплаті дивідендів на звичайну акцію. Оскільки дивіденди за звичайними акціями виплачуються залежно від рішення ради директорів, то тут можливі різні варіанти. Одні компанії виплачують у вигляді дивідендів більшу частину своїх до­ходів, інші — меншу, або й зовсім не виплачують залежно від їхніх планів на майбутнє та від становища фірми у минулому.

Наведемо розрахунок ще одного показника повного доходу від капіталу, який узагальнює всі доходи і збитки, що приносять акції:

У біржовій практиці світу використовують індекси, які характе­ризують ситуацію на ринку цінних паперів.

Найбільш відомий і популярний з них — індекс Доу-Джонса (промисловий), який існує з 1897 р. Цей індекс характеризує курс акцій ЗО американських провідних промислових корпорацій на певну дату, що котуються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

де Κ— коригуючий коефіцієнт, який змінюється зі зміною списку корпорацій і при подрібненні акцій.

Як доповнення до індексу промислових корпорацій за ана­логічною методикою розраховують індекси курсу акцій 20 провідних транспортних корпорацій і 15 великих комунальних компаній, а також об'єднаний індекс Доу-Джонса, що характери­зує курс акцій 65 акціонерних товариств.

Крім індексів Доу-Джонса, у США публікуються індекси, які характеризують курси акцій 1500 корпорацій, що котуються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

У Канаді на Торонтській фондовій біржі ^розраховується комбінований індекс, який визначає щоденний курс акцій близько 300 корпорацій, поділених на 14 груп та 41 підгрупу. Ці групи на­лежать до різних секторів канадської економіки.

Аналогічні індекси обчислюються в інших країнах, де функціо­нують біржі.

223

P.А. Слав'юк

І нвестувавши гроші в облігацію, її власник отримує дохід у ви­гляді фіксованих відсотків та різниці між ціною придбання і номі­налом, за яким облігація погашається. Ефективність (дохідність) довготермінових облігацій може бути виміряна у вигляді: купонної дохідності (норма відсотка облігації); ставки розміщення (річної ставки складних відсотків).

Ставка розміщення найбільш точно характеризує реальну фінансову ефективність облігації, враховуючи всі види доходів від неї. Отже, завдання вимірювання фінансової ефективності облігації зводиться до обчислення ставки розміщення у вигляді річної ставки складних відсотків. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації, яка може відрізнятись від номіналу, дає дохід за весь період «життя» облігації, враховуючи момент її погашення.

Методика визначення річної ставки дохідності для різних видів облігацій різна. Розглянемо способи обчислення ставок розміщен­ня (ставок ефективності) для облігацій: безвідсоткових;

- з виплатою відсотків наприкінці терміну;

без обов'язкового погашення з періодичною сплатою відсотків;

- які погашаються наприкінці терміну. Використовуємо позначення: N — номінальна вартість

облігації; Ρ — ціна облігації при купівлі; g — купонна дохідність облігації (норма відсотка на облігації); η — термін облігації у роках (строк від моменту придбання облігації до моменту її погашення); / — річна ставка складних відсотків; і_е — ставка розміщення, показ­ник ефективності фінансової операції (ставка ефективності); τ — поточна дохідність облігації.

Ціну придбання облігації у розрахунку на 100 г.о. номіналу на­зивають курсом облігації, позначають Р_к і обчислюють за форму­лою

Отже, якщо»і^> 100 (курс облігації більший 100 г.о.), то це оз­начає, що облігація куплена з премією, дешевше від номінальної вартості.

Облігації без виплат відсотків (безвідсоткові) приносять власнику лише один вид доходу — дисконт — різницю між вартістю погашення та ціною придбання. їх курс Р_к< 100.

224

Фінанси підприємств

О блігації з виплатою відсотків наприкінці терміну можуть бути куплені з дисконтом і з премією. їхня ставка ефектив­ності (і_е) може бути більшою від купонної дохідності і_е> g, якщо Р_к< 100, і навпаки — меншою, і_е< g, якщо Р_к> 100 (купівля з премією).

- Облігації без обов'язкового погашення з періодичною сплатою відсотків (типу акцій) зустрічаються дуже рідко. їх дохідність можна виміряти так:

У цьому випадку ставка розміщення (і_е) збігається з поточною дохідністю облігації, адже

Найбільш поширені облігації, що погашаються наприкінці терміну. Для них визначають поточну дохідність за формулою

Поточну дохідність ще називають прямим доходом від облі­гації.

В усіх наведених розрахунках при визначенні ставки розміщен­ня облігації вважалося, що облігація купується у момент її випуску. Це окремий випадок. Іноді облігація купується під час виплати відсотків, і тоді всі наведені розрахунки зберігають свою силу, ли­ше під η розуміють термін, який залишився до погашення облігації. Якщо облігація придбана у момент між двома виплатами за купо­нами, наведені формули дадуть наближені оцінки.

Можна обчислити дохідність облігації на дату погашення, ско­риставшись формулою

де η — строк, що залишився до погашення облігації.

225

P.А. Слав'юк

П ід курсом облігації як цінного паперу з фіксованим відсотком прибутку розуміють відсотковий курс — ціну за 100 г.о. Для акцій поняття курсу збігається із курсовою вартістю, тобто теперішньою ціною акції.

Вексель продається за ціною, меншою від номіналу, тому при­буток за ним — це різниця між номіналом та ціною придбання (вартістю на момент продажу). Чим ближче до дати погашення векселя, тим його вартість більша. Щоб при купівлі порівняти різні векселі між собою, визначають курс векселя — ціну, заплачену за 100 г.о. на даний момент часу.

Також визначають норму прибутку за векселем, яку ще назива­ють ставкою за векселем, або нормою відсотка за векселем.

Нехай г — норма прибутку за векселем, тоді формула ставки за векселем буде такою:

де g — кількість днів до погашення; Р_к — курс векселя.

Норма прибутку (ставка за векселем) показує дохідність вексе-\ ля за рік, і тому її можна порівняти з позичковим відсотком або іншою ставкою дохідності.

Часто визначають купонний еквівалентний прибуток (#), вико­ристовуючи формулу

«V

Чим більша купівельна ціна векселя, тим Р_к більший, а норма відсотка менша. До настання терміну погашення векселі можна продавати за ціною, меншою від номіналу, тобто за поточною ціною. Можливий також перепродаж векселів. Наприклад, ко­мерційний банк купив у фірми вексель, а потім через деякий час продав його іншому банку чи Національному банку.

226

Фінанси підприємств

Т ема 11. Кредитування і розрахунки підприємств