- •Політологія Навчальний посібник
- •Розділ і. Теоретико-методологічні підвалини політичної науки
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •Предмет та функції політології
- •Галузі політології як науки і як навчальної дисц політологічні предмети
- •Суміжні науки
- •2. Структура політичної науки
- •3. Методи політичної науки
- •Політична наука
- •Методологічна база
- •Методи політології
- •Тема 2. Історія політичних вчень Історія є політика минулого, а політика – історія сьогодення.
- •1. Політична думка стародавності і середньовіччя
- •2. Політична думка епохи Відродження і Нового часу
- •3. Політична думка Росії
- •4. Сучасні політологічні школи
- •Основні форми капіталу
- •Тема 3. Політична думка України Ніхто не побудує нам держави, якщо ми самі її не побудуємо, і ніхто не зробить з нас націю, якщо ми самі нацією не хочемо бути.
- •1. Політичні ідеї в період Київської Русі
- •2. Розвиток політичної думки в Україні в XVI – XVIII ст.
- •3. Історія розвитку політичної думки в Україні XIX ст.
- •4. Політична думка українського зарубіжжя
- •Контрольні запитання
- •Розділ II. Політика і влада
- •Тема 4. Політика як соціальне явище
- •Що таке політика?
- •Структура та функції політики
- •Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства
- •Тема 5. Політична влада
- •1. Поняття, природа, риси політичної влади. Співвідношення політичної та державної влади
- •2. Система влади. Основні концепції влади
- •3. Форми, механізм та функції політичної влади
- •4. Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •Тема 6. Особистість і політика
- •1. Індивід як суб'єкт політики
- •2. Політична участь
- •3. Права людини
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Політичні еліти. Політичне лідерство
- •1. Поняття, теорії, типологія і функції політичної еліти
- •2. Поняття, теорії, типологія і функції політичного лідерства
- •Факторно-аналітична концепція вводить в теорію лідерства поняття цілей та завдань, зв’язаних з певними ситуаціями і особистою поведінкою лідера в цих умовах.
- •Тема 8. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •1. Соціальна стратифікація
- •2. Система соціального представництва
- •3. Соціальна мобільність
- •4. Роль соціальних класів у політиці
- •Розділ 3. Механізм формування і функціонування політичної влади
- •Тема 9. Політична система суспільства
- •1. Сутність політичної системи
- •2. Складові елементи політичної системи
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Політичний режим
- •Сутність політичного режиму, його основні ознаки, характеристики та компоненти.
- •Класифікація політичних режимів.
- •1. Сутність політичного режиму, його основні ознаки, характеристики та компоненти
- •2. Класифікація політичних режимів
- •3. Демократичний режим
- •4. Сутність авторитарного політичного режиму
- •5. Тоталітаризм: основні атрибути
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4. Інституціональні основи політики Тема 11. Держава як політичний інститут
- •1. Поняття держави, її ознаки та принципи
- •2. Теорії виникнення держави
- •3. Типи, структура та функції держави
- •4. Форми державного правління і національно-територіального устрою
- •Характерні риси республіканської форми державного правління
- •5. Демократична, соціальна та правова держава
- •Тема 12. Політичні партії та партійні системи
- •1. Походження і сутність політичних партій
- •2. Типологія та функції політичних партій
- •3. Партійні системи. Становлення партійної системи в Україні
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Вибори і виборчі системи
- •1. Вибори в системі державної влади
- •2. Класифікація виборчих систем
- •3. Виборчі технології
- •Контрольні запитання
- •Розділ V. Неінституціональні основи політики
- •Тема 14. Політична свідомість і політична ідеологія
- •Політична свідомість: поняття, структура, функції та рівні
- •Сутність і функції політичної ідеології
- •Основні ідеологічні течії в сучасному світі
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Політична психологія
- •1. Політична психологія як наукова дисципліна: поняття, функції, структура, категоріальний апарат
- •2. Предмет, об’єкт і метод політичної психології
- •Контрольні запитання
- •Тема 16. Політична культура і соціалізація
- •1. Сутність і структура політичної культури
- •2. Типологія і функції політичних культур
- •3. Сутність і типи політичної соціалізації
- •Тема 17. Сутність політичного процесу і його різновиди
- •1. Сутність політичного процесу: інтерпретації у вітчизняній і західній політичній науці
- •2. Типологія політичного процесу: критерії і різновиди
- •Тема 18. Політична модернізація й політичний розвиток
- •1. Співвідношення понять “політична модернізація” й “політичний розвиток”
- •2. Підходи в дослідженні політичного розвитку, його критерії
- •3. Зміст, механізми політичної модернізації
- •4. Етапи політичної модернізації, її типологія
- •5. Модернізаційні моделі переходу до демократії: сценарії розвитку для посткомуністичних країн
- •Контрольні запитання
- •Тема 19. Політичні конфлікт і кризи
- •1. Суть і значення політичних конфліктів і криз
- •2. Типологія політичних конфліктів і криз
- •3. Врегулювання політичних конфліктів і криз
- •Контрольні запитання
- •Тема 20. Міжнародні політичні процеси
- •Формула міжнародної політики
- •Міжнародні відносини і міжнародна політика
- •Традиційна геополітика та сучасні тенденції розвитку світової політики
- •Контрольні питання
- •Тема 21. Політичний менеджмент
- •1. Політичний менеджмент: поняття, зміст та суть
- •2. Технології політичного управління
- •3. Політичне рішення: технологія підготовки, прийняття, реалізації
- •Контрольні питання
- •Основна
- •Додаткова
- •Політологія для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання
- •Жеребятнікова Ірина Володимирівна
Сутність і функції політичної ідеології
Політична ідеологія, як уже зазначалося, є однією з найвпливовіших форм політичної свідомості, яка впливає на зміст владних відносин і є знаряддям духовного впливу тієї чи іншої політичної сили. З часу появи у XVIII ст. відповідного терміну в науці склалися різні погляди на це духовне явище. Так, основоположник теорії ідеології К. Маркс бачив в ній, перш за все, форму ілюзорної свідомості, викликану суперечностями виробничих відносин. К. Мангейм також розумів її як сукупність помилкових уявлень. Проте більшу увагу він приділяв її функціональним характеристикам і, зокрема, здатності об’єднувати людей, акумулювати їх політичну енергію.
Американський теоретик Л. Саджент вважав, що ідеологія, виробляючи певну мету і цінності політичного розвитку, в той же час огрубляє рішення практичних проблем. Його співвітчизник Ф. Уоткінс вважав, що ідеологія завжди протистоїть статус-кво і є політичним чинником, що зберігає значний перетворюючий потенціал. Неомакіавеллісти (Р. Моска, Р. Міхельс, В. Парето та ін.) гіперболізували політичну ідеологію, розглядаючи навіть форми естетичної й релігійної свідомості як специфічні форми її прояву, породжені потребами легітимізації влади.
У той же час, не дивлячись на визнання багатьма видатними вченими вельми високої ролі політичної ідеології в суспільстві, в політичній думці існують уявлення, що характеризують її як «служницю влади», яка не має в політиці скільки-небудь серйозної ваги.
Та все ж більшість учених трактує політичну ідеологію як певну доктрину тієї чи іншої групи осіб на владу або її використовування, що добивається відповідно до цих цілей підпорядкування громадської думки власним ідеям. Отже, політична ідеологія – це різновид корпоративної свідомості, що відображає суто групову точку зору на хід політичного і соціального розвитку та схильна до духовного експансіонізму.
Політична ідеологія є переважно духовним знаряддям еліти. Саме від тактики поведінки останньої залежить ступінь ідейного оформлення тих чи інших групових інтересів. Проте реальна роль політичної ідеології у відносинах влади залежить від характеру оволодіння нею суспільною свідомістю. При цьому політична ідеологія покликана не стільки поширювати, пропагувати свої цілі і ідеали, скільки добиватися цілеспрямованих дій громадян у виконанні поставлених нею задач. Вона прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на основі інтересів якої-небудь певної соціальної (національної, релігійної та ін.) групи, або для досягнення цілей, що не спираються на конкретні верстви населення (наприклад, ідеологія анархізму, фашизму). При цьому, крім раціональних – нерідко теоретично обґрунтованих положень, будь-яка ідеологія припускає якусь дистанційованість від дійсності, сповідає ті цілі та ідеали, які людям пропонується сприймати на віру. У меншій мірі таке властиве офіційній ідеології, що направляє реальний курс державної політики і тому в основному прикрашає дійсність. Особливою ж схильністю до утопізму володіють ідеології опозиційних сил, як правило, чекаючи від влади значно більшого, ніж вона може дати, і прагнучи за допомогою гарного ідеалу привернути до себе маси прихильників.
Оскільки політична ідеологія є духовною освітою, спеціально призначеною для цільової й ідейної орієнтації політичної поведінки громадян, необхідно розрізняти наступні рівні її функціонування:
теоретико-концептуальний, на якому формулюються основні положення, що розкривають цінності й ідеали певного класу, нації, держави, або прихильників якоїсь певної мети політичного розвитку. Іншими словами, тут представлені ті ідеї і принципи, в ім’я яких скоюються державні перевороти і відроджуються суспільства;
програмно-політичний, на якому соціально-філософські принципи і ідеали переводяться в програми, гасла і вимоги політичної еліти, формуючи таким чином нормативну основу для ухвалення управлінських рушень і стимулювання політичної поведінки громадян. І якщо політичні принципи формують прихильників і припускають дискусії прихильників різних цінностей, то програми розробляються для ведення безпосередньої політичної боротьби, що припускає придушення або нейтралізацію опонентів. При чому між концептуальним і програмним рівнями можуть існувати і певні суперечності, в результаті яких деякі принципи не можна пізнати в оформленні їх “найзавзятіших обожнювачів”;
актуалізований, який характеризує ступінь освоєння громадянами цілей і принципів даної ідеології, міру їх втілення в практичних справах і вчинках. Даний рівень може характеризуватися досить широким спектром варіантів засвоєння людьми ідеологічних установок: від легкої зміни людьми своїх політичних позицій, що не зачіпають цивільні переконання, до сприйняття ними своїх політичних симпатій як глибинних світоглядних орієнтирів. Ідеології, що володіють здатністю визначати принципи соціального мислення людей, упорядковувати в їх свідомості картини світу, є тоталітарними. Ті ж системи політичних вимог і переконань, які ставлять задачі часткової зміни форм правління, функцій держави, систем виборів і інші цілі, не здатні вплинути на світоглядні представлення громадян, виступають як “приватні”. (Н. Пуланзас). Падіння впливу ідеології на громадську думку або розповсюдження технократичних уявлень, які заперечують можливість дії соціальних цінностей на політичні зв’язки і відносини, веде до деідеологізації політики.
Усі існуючі політичні ідеології розрізняються за пропонованою моделлю трансформації суспільства на праві, ліві і центристські. За ставленням до прогресу і шляхів його досягнення виділяють радикалів, які виступають прибічниками глибоких революційних перетворень, і консерваторів – апологетів збереження існуючого політичного ладу.
Ідеології правої орієнтації вбачають можливість прогресу в суспільстві, заснованому на вільній конкуренції, ринкових відносинах і пріоритеті приватної власності. Тобто вони є консервативними.
Ідеології лівої орієнтації наголошують на необхідності радикального перетворення суспільства під гаслами досягнення рівності, соціальної справедливості і створення соціальних передумов для розвитку індивіда. Крайні фланги обох орієнтацій представлені ультраправими та ультралівими. Між ними знаходяться ідеології центристського напряму.
Політичні ідеології, в першу чергу, виражають інтереси національних еліт і обумовлюють ступінь їх ідейного впливу на маси. Залежно від ступеня інтегрованості в суспільстві виявляється їх реальна роль у політичному житті.
Політичні ідеології виконують функції:
оволодіння суспільною свідомістю;
впровадження в суспільну свідомість власних оцінок минулого, сьогодення і майбутнього;
завоювання суспільної думки з приводу ідей, цілей і завдань політичного рівня;
згуртування суспільства на основі інтересів певної соціальної спільноти з метою досягти цілеспрямованих дій громадян на виконання владних настанов.