- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Урядова правотворчість
— функція урядів, суттю якої є їх участь у законотворчій діяльності, що на конституційному рівні фіксується як право законодавчої ініціативи (див. Законодавча ініціатива). У країнах з парламентською формою правління уряди вносять на розгляд парламенту від 95 до 100 відсотків усіх законопроектів. Конституція України предбачає серед суб'єктів законодавчої ініціативи Кабінет Міністрів України, якому відводиться третя позиція, після Президента України та народних депутатів (ст. 93). Функцію головного розробника проектів законів, що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, покладено на Міністерство юстиції України. Організацію та інше
забезпечення діяльності робочих груп, надання їм інформації про міжнародний досвід правового розв'язання актуальних проблем розвитку суспільства і держави здійснює Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України.
УРЯДОВИЙ КОМІТЕТ —
робочий орган Кабінету Міністрів України, основним завданням якого є координація роботи центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у відповідних сферах і секторах державного управління згідно зі стратегією, визначеною Урядом. Постановами Кабінету Міністрів України створено сім У.к.: 1) з питань економічної політики; 2) з питань правової політики і оборони; 3) з питань розвитку реального сектору економіки; 4) з питань регіональної політики; 5) з питань агропромислового комплексу і природокористування; 6) з питань гуманітарної і соціальної політики; 7) з питань європейської і євроатлантичної інтеграції. Діяльність У.к., започаткованих у лютому 2000 p., підвищила ефективність роботи Кабінету Міністірв України та координацію зусиль центральних органів виконавчої влади у формуванні та здійсненні державної політики.
До повноважень У.к. нале-
жать: попередній розгляд і схвалення концепцій проектів нормативно-правових актів, що підлягають розробленню; розгляд та остаточне врегулювання розбіжностей, які виникають при розробці проектів документів чи прийнятті інших рішень; схвалення проектів нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів; розгляд інших питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики у відповідній сфері. Кабінет Міністрів розглядає проекти своїх рішень лише за умови попереднього схвалення їх відповідним У.к. Цим органам надано право створювати підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції. До складу У.к. входять члени Кабінету Міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади та народні депутати України. Очолюють їх голови, які за посадою є Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністром, міністром. У цих підрозділах зосереджена поточна робота з вироблення рішень Уряду, що дало змогу звільнити останній від вирішення другорядних питань та сконцентрувати діяльність на розв'язанні стратегічних державних завдань. Утворення У.к. стало важливим кроком у здій-
сненні адміністративної реформи в частині поліпшення системи державного управління.