- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Перевищення влади
(посадових повноважень) — посадовий злочин, який полягає у вчиненні посадовою особою дій, що явно виходять за межі визначених їй законом функцій і повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.
ПЕРЕКОНАННЯ — 1) метод державного управління, що здійснюється ненасильницьким шляхом, спрямований на свідоме засвоєння й усвідомлення працівником морально-правових принципів та цінностей державної служби — визначальних чинників його поведінки, доброчесності та виконання службових обов'язків; 2) раціональна основа моральної поведінки державного службовця, що дає можливість йому здійснювати ті чи інші дії свідомо, із розумінням необхідності й доцільності певної поведінки.
Переміщення по службі
— один з етапів проходження державної служби, який може здійснюватися у трьох напрямах: 1) на вищу посаду — з метою просування державного службовця на більш високі щаблі службової ієрархії відповідно до набутої професійної компетентності; 2) на рівноцінну посаду — з метою раціонального використання
службовця або за необхідності заміщення іншої посади; 3) на нижчу посаду — за результатами проведення атестації державного службовця з оцінкою "не відповідає займаній посаді" або за станом здоров'я чи особистим проханням держслужбовця.
ПЕРШИЙ ВЩЕ-ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ — перший заступник керівника Уряду України, який відповідно до Конституції забезпечує виконання Конституції та законів України, актів глави держави і Кабінету Міністрів України, реалізацію повноважень Уряду у відповідному напрямі діяльності. П.в.п.м.У. виконує обов'язки Прем'єр-міністра України у разі його відсутності. П.в.п.м.У.: за дорученням Прем'єр-міністра України представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами й організаціями в Україні та за її межами; організовує роботу з підготовки та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів; організовує формування та реалізацію державної внутрішньої та зовнішньої економічної політики, а також державної політики з питань інтеграції України до Європейського Союзу; організовує роботу з формування та реалізації державної бюджетної, податкової, цінової політики, а також з питань державного мате-
ріального резерву; організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення системи функціонування банківських і небанківських фінансових установ, розвиток ринку капіталу та його інфраструктури; організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на розвиток економічних реформ; забезпечує планування і прогнозування заходів щодо економічного розвитку країни, активізації зовнішньоекономічних зв'язків та інвестиційних процесів; забезпечує формування та реалізацію державної регуляторної політики з питань розвитку конкуренції на внутрішньому товарному ринку, демонополізації, приватизації та розвитку підприємництва; координує роботу з проведення приватизації; вносить на розгляд Уряду пропозиції щодо визначення стратегії і тактики розвитку макроекономічних процесів; координує роботу із розроблення та реалізації державної регіональної політики; здійснює контроль за підготовкою й реалізацією пропозицій щодо практичного впровадження положень Концепції адміністративної реформи в Україні в частині реформування органів виконавчої влади та вживає заходів для забезпечення ефективного функціонування системи державної служби; організовує розроблен-
ня та здійснення заходів, спрямованих на збільшення експортного потенціалу, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку.
ПЕРШІ ЗАСТУПНИКИ МІНІСТРІВ У ЗВ'ЯЗКАХ З ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ — посадові особи міністерств, які здійснюють такі функції: а) вирішують питання, що виникають у взаємовідносинах апарату міністерства з Апаратом Верховної Ради України; б) представляють за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти, інші питання на пленарних засіданнях парламенту; в) супроводжують законопроекти, підготовлені міністерством, під час їх розгляду комітетами, іншими органами Верховної Ради України, а також під час інших заходів у парламенті; г) представляють за дорученням Президента України на пленарних засіданнях парламенту, а також на засіданнях комітетів, інших його органів пропозиції глави держави до прийнятих Верховною Радою України законів; ґ) представляють позицію міністерства під час розгляду парламентом питань, що належать до його компетенції: д) беруть у встановленому порядку участь у роботі дорадчих та інших органів Верховної Ради України.
ПИТАННЯ ПРО ДОВІРУ —
постановка урядом у парламенті (нижній палаті) питання про довіру йому у зв'язку з вимогою уряду прийняття певного законопроекту парламентом. Постановка П.д. застосовується у країнах з парламентськими та змішаними формами державного правління і є досить ефективним засобом тиску уряду на законодавчий орган. Особливо ефективно цей засіб використовується в умовах, коли відмова парламенту в довірі уряду і викликана нею його відставка можуть призвести до розпуску законодавчого органу і проведення дострокових парламентських виборів, які в даний момент є небажаними для опозиції. З іншого боку, постановка П.д. може бути для уряду вимушеним кроком, зумовленим відмовою парламенту прийняти бажаний для нього акт, що позбавляє уряд можливості проводити свою політику або серйозно ускладнити її проведення, в результаті чого перебування у складі уряду його членів втрачає сенс і уряд вимушений йти у відставку.
ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ — акти, прийняті компетентними органами державної влади чи уповноваженими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до
закону і в порядку його виконання. П.н.-п.а. на відміну від законів, по-перше, завжди є актами вторинного порядку (хоч норми, що в них містяться, можуть доповнювати закон, а відповідно, мають первинне значення) і, по-друге, є обмеженими в тому розумінні, що приймаються право-творчим органом у межах заздалегідь визначеної його компетенції. Основними видами П.н.-п.а. органів державної влади є: укази Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази та інструкції центральних органів виконавчої влади; акти органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим; розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.
ПІДЗВІТНІСТЬ І ПІД КОНТРО ЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобов'язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За змістом "підконтрольність" дещо ширша ніж "підзвітність", у свою чергу, підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функції контролю.
ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ —
поняття, що характеризує, як правило, найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. У той же час підпорядкованість може мати різні ступені повноти — повну і часткову. Повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу (див. Повна підпорядкованість). Часткова — це підпорядкованість, коли в організаційних відносинах наявні лише деякі із зазначених вище важелів (див. Часткова підпорядкованість).
ПЛАНУВАННЯ — вид управлінської діяльності, що спрямований на визначення перспективного стану об'єкта управління і сприяє формуванню орієнтирів його діяльності у майбутньому. П. — стрижнева частина всіх систем управління, процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Тому державне управління й П. перебувають в органічному взаємозв'язку. П. — найперша загальна функція управління, яка передує всім іншим, визначаючи їх природу. П. залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних ресурсів, вимагає спільних зусиль і участі всіх
складових організації. Особливо важливою є ця функція для органів виконавчої влади, коли під впливом зовнішніх чинників перед ними ставляться невизна-чені до кінця завдання, а подекуди — нездійсненні цілі. Відповідно П. в державному управлінні здійснюється не тільки щодо зовнішньої діяльності адміністративних органів, а й щодо їх внутрішнього функціонування та організаційної структури. Будь-який орган виконавчої влади здійснює свою роботу на планових засадах.
ПЛАНУВАННЯ КАР'ЄРИ —
визначення мети розвитку кар'єри та шляхів, що ведуть до її досягнення. Шляхами реалізації мети розвитку кар'єри є послідовність посад, на яких потрібно працювати перед тим, як зайняти цільову посаду, а також перелік умов, необхідних для набуття необхідної кваліфікації — курсів професійного навчання, стажувань, оволодіння комп'ютерними технологіями, вивчення іноземних мов тощо.
ПОВНА ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ (підлеглість) — наявність у суб'єкта державного управління всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу на об'єкт державного управління, включаючи вирішення щодо підлеглого орга-
ну: установчих питань; визначення правового статусу; кадрових питань; здійснення контролюючих функцій; отримання звітності; застосування заходів відповідальності.