- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Законодавча ініціатива
(франц. initiative — ініціатива, почин, від лат. initium — початок) — офіційне внесення законопроекту до законодавчого органу відповідно до встановленої процедури. З.і. є початковою стадією законодавчого процесу, тобто встановленого, як правило, конституцією порядку прийняття закону. Зміст цієї стадії прямо пов'язаний з обов'язковістю відповідного парламенту розглянути даний законопроект на своєму засіданні. Право внесення законопроекту називається правом З.і. Суб'єктами права З.і. можуть бути: окремі депутати; групи депутатів; постійні парламентські комітети (комісії); парламентські фракції; палата парламенту; уряд; глава держави; представницькі органи суб'єктів федерації, автономних утворень, місцевого самоврядування; вищі суди; громадсько-політичні організації; групи (певне число) виборців тощо. Залежно від суб'єкта розрізняють парламентську, урядову, народну і спеціальну З.і. Коло суб'єктів права З.і. залежить від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій державі. У країнах з парла-
ментськими формами правління суб'єктами права З.і. є, як правило, тільки окремі депутати й уряд. У країнах зі змішаною формою державного правління це право належить також і президенту. У президентських республіках
суб'єктами права З.і. визнані тільки окремі парламентарії.
Майже в усіх країнах право З.і. практично зосереджене в руках уряду та його голови, а парламент працює відповідно до законодавчої програми уряду. Урядові законопроекти можуть бути внесені безпосередньо прем'єр-міністром чи окремими міністрами-депутатами або через депутатів — представників парламентської більшості, на яку спирається уряд. З.і. зобов'язує парламент розглянути внесений законопроект на своєму засіданні, але не зобов'язує його прийняти.
Конституція України передбачає серед суб'єктів З.і. Президента, народних депутатів і Кабінет Міністрів (ст. 93). Крім того, правом З.і. наділений Національний банк України. Уряд України є головним розробником законопроектів в силу того, що саме він має найбільші можливості для розроблення високоякісних законопроектів і для їх проведення у Верховній Раді України. У країнах з парламентською формою правління уряди вносять на розгляд парламенту від 95 до 100 відсотків усіх законопроектів.
ЗАКОНОПРОЕКТИА ДІЯЛЬНІСТЬ — законопроекти! роботи органів виконавчої влади, метою яких є розроблення проектів законів. Згідно з Указом Президента "Про поліпшення законо-проектної діяльності" від 29.11.2003 р. функції головного розробника проектів законів України, що вносяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, покладено на Міністерство юстиції України. Організаційне та інше забезпечення діяльності робочих груп, які утворюються цим міністерством, і до складу яких включаються також представники інших зацікавлених державних органів, установ та організацій, учені, фахівці, надання їм інформації про міжнародний досвід правового розв'язання актуальних проблем розвитку суспільства і держави здійснює Центр правової реформи і законопроект-них робіт при Міністерстві юстиції України.
ЗАКРИТА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — система, що характеризується обмеженим доступом до державної служби та низькою мобільністю службовців у межах міжвідомчих переміщень. Урядова служба у З.с.д.с. сприймається як "вибрана еліта". Вищий корпус є замкненою групою, своєрідною "сімейною організацією", члени якої, як правило, є
випускниками тих самих престижних навчальних закладів. Конкуренція кандидатів на держ-службу підтримується шляхом суворих вступних іспитів чи високих оцінок загальноосвітнього тесту до відповідних навчальних закладів, визначених існуючою у певній країні системою. Прикладом З.с.д.с. є Франція та Японія.
ЗАОХОЧЕННЯ — важливий засіб впливу на державних службовців і зміцнення службової дисципліни, що реалізується у формі заходів матеріального та морального стимулювання, які застосовуються до державних службовців за сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Виділяють такі види 3.: а) заходи морального 3. (оголошення подяки, нагородження грамотою, почесною грамотою); б) заходи матеріального 3. (нагородження цінним подарунком, іменним подарунком, грошовою винагородою); в) дострокове присвоєння чергового рангу (звання, класного чину, кваліфікаційного класу, дипломатичного рангу); г) зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення; ґ) нагородження відомчими відзнаками, державними нагородами, присвоєння почесних звань.
ЗАЯВА — як правило, письмове звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним зако-
нодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки у діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.