- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Система документації
— сукупність документів, взаємопов'язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери дії, єдиних вимог до їх оформлення. С.д. буває таких видів: організаційно-правова; планова; розпорядча; інформаційно-довідкова і довідково-аналітична; звітна; договірна; документація із забезпечення кадрами (з особового складу); документація із забезпечення фінансами (бухгалтерський облік і звітність); документація із матеріально-технічного забезпечення; документація із документа-ційного та інформаційного забезпечення діяльності органу; документація, що відображає основну діяльність органу влади.
СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ — цілісна система, сукупність органів, у якій всі складові взаємопов'язані і водночас становлять самостійні підсистеми органів зі своїми особливостями завдань, функцій, організаційної структури, компетенції та з певною автономією кожного окремого органу. С.о.в.в. в Україні організована відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу країни і включає в себе чотири рівні: 1) центральний (державний); 2) республіканський в Автономній Республіці Крим; 3) обласний,
міський у містах Києві та Севастополі; 4)районний,районний у містах Києві та Севастополі. Центральний (державний) рівень складають Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі виконавчої влади (див. Кабінет Міністрів України), міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади (див. Центральні органи виконавчої влади). Республіканський рівень — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яка виконує державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України (див. Рада міністрів Автономної Республіки Крим). З питань виконання державних функцій і повноважень Рада міністрів, її Голова, заступники, керівники відповідних міністерств і республіканських комітетів підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України. На обласному, міському в містах Києві та Севастополі рівні функціонують обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади України (див. Обласна державна адміністрація). На районному рівні, районному в містах Києві та Севастополі діють районні державні адміністрації (див. Районна державна адміністрація).
СИСТЕМА ОСОБИСТИХ ЗАСЛУГ (англ. merit system — система заслуг) — організаційно-функціональний принцип, який означає, що прийняття на державну службу здійснюється не за бюрократичними чи політичними рекомендаціями та вказівками, а на підставі ділових і особистих якостей, компетентності кандидата, результатів іспитів. Дана ідея зародилася у Китаї ще у V-III ст. до н.е. У Європі екзамени для кандидатів на державну службу вперше були введені у Республіканській Франції у 1791 році. Сьогодні цей принцип є засадничим при прийнятті на державну службу в демократичних суспільствах, у т. ч. й в Україні. Згідно з С.о.з. добір на державну службу базується виключно на засадах змагальності кандидатів, з урахуванням їх кваліфікації та придатності до зайняття відповідних посад державних службовців (див. Конкурс).
СИСТЕМА СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ — інтегрована сукупність повноважень гілок державної влади у системі поділу влади, яка дозволяє їм урівноважувати й обмежувати одна одну, з метою недопущення узурпації влади чи зловживання нею. С.с.п. властива для всіх форм державного правління, де є поділ влади. Найповніше вона виявляється в умовах жорсткого поділу влади, прита-
манного президентській республіці. Уперше С.с.п. була запроваджена на практиці у 1787 р. творцями Конституції США. Вищі органи держави (конгрес, президент, верховний суд) як органи, які здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу, отримали контрольні повноваження відносно один одного. Сформована Конституцією України С.с.п. містить характерні ознаки президентсько-парламентської (змішаної) республіки, що передбачає переважання жорсткої моделі поділу влади. На практиці така модель спричиняє конкуренцію вищих органів держави (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів і Конституційного Суду), насамперед органів законодавчої та виконавчої влади. Особливістю практичної реалізації ідеї жорсткого поділу влад із чіткою С.с.п. є доповнення у вигляді структури взаємодій та взаємооб-межень вищих органів держави, а звідси — трьох розподілених влад. Від урівноваженості повноважень гілок влади, досконалості С.с.п. безпосередньо залежить стан демократії в країні, стабільність і ефективність державної влади.
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ —
сукупність взаємопов'язаних або взаємодіючих елементів, які функціонують на засадах ієрархічної побудови, під керівництвом єдиного центру, що дає
змогу визначити мету та завдання діяльності, шляхи їх реалізації за посередництвом використання наявних ресурсів та механізмів управління.
СИСТЕМНИЙ НАУКОВИЙ ПІДХІД — логічний метод дослідження державного управління, що дає можливість розглядати державно-управлінські явища в сукупності соціальних зв'язків, виявлення цілого та його частин, вивчити окремі складові апарату державного управління в загальній системі організації державної влади. С.н.п. зосереджується на організаційно-структурних формах, у яких здійснюється управлінська діяльність, та розглядає організацію як цілісне явище, всі складові якої взаємопов'язані цілями, функціями, принципами, методами, структурами, процесами, кадрами і ресурсним забезпеченням. С.н.п., що передбачає структурування, ранжування проблем, дає можливість розгляду досліджуваного явища як системи, тобто багатьох взаємозалежних і взаємопов'язаних елементів, що становлять певну цілісність, і на цій основі здійснювати пошук та визначати можливості і напрями розвитку управлінської науки.