- •Адміністративне право
- •Адміністративний акт
- •Адміністративні суди
- •Адміністративно-територіальна одиниця
- •Апарат обласної державної адміністрації
- •Бюджетна система
- •Відповідальність державного службовця
- •Відповідальність у державному управлінні
- •Голова місцевої державної адміністрації
- •Горизонтальні зв'язки
- •Громадський контроль
- •Деліктологія державних службовців
- •Державне регулювання
- •Державний друкований засіб масової інформації
- •1) Одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави; 2) система державних органів перевірки.
- •Державно-управлінські відносини
- •Дипломатична служба
- •Документообіг
- •Електронний документ
- •Ефективність державного управління
- •Законодавча ініціатива
- •Збереження документів
- •Зв'язки з громадськістю
- •Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти
- •Індивідуальні нормативно-правові акти
- •Інформаційні послуги
- •5) Завершення (високий статус, визнання професіоналізму та компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати свої знання та досвід іншим).
- •Київська міська державна адміністрація
- •Колегія місцевої державної адміністрації
- •Колегія центрального органу виконавчої влади
- •Конкурентна політика
- •Контроль у державному
- •Концепція бюрократії
- •Логічні наукові методи
- •Методологія державного управління
- •Механізми державного управління
- •Модель врума-їтона-яго
- •Монетаристська модель
- •Науковий метод державного управління
- •Нормативно-правовий
- •Організаційна форма управлінської діяльності
- •Організаційно-технічні вимоги до актів
- •Перевищення влади
- •Переміщення по службі
- •Повноваження державного службовця
- •Поділ державної влади
- •Політичне управління
- •Попередній (превентивний) контроль
- •Правове регулювання
- •Правовий статус органу виконавчої влади
- •Предмет науки державного управління
- •Прем'єр-міністр україни
- •Прийняття управлінського рішення
- •Професійний розвиток
- •Професіоналізм управлінської діяльності
- •Регіональна політика
- •Резолюція недовіри
- •Розпорядчий документ
- •Розпорядчо-юридичні
- •Система документації
- •Ситуаційне управління
- •Соціальне управління
- •Спільні акти управління
- •Стиль управління
- •Стратегічне управління
- •Структура організації
- •Структурний підрозділ
- •Управлінська еліта
- •Управлінська послуга
- •Управлінське рішення
- •Управлінські відносини
- •Управлінські патології
- •Урядова правотворчість
- •Урядовий орган державного управління
- •Функціональний тип організаційної структури
Розпорядчий документ
— акт, що видається органом виконавчої влади у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої компетенції. До Р.д. відносяться: постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (див. Постанова), накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (див. Наказ), постанови, рішення (див. Рішення) і розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпо-
рядження голів місцевих державних адміністрацій (див. Розпорядження).
РОЗПОРЯДЧІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ — адміністративні методи державного управління, що спрямовані на вирішення конкретних ситуацій організаційної роботи, пов'язаних із розпорядчою діяльністю та не передбачених регламентами. Р.м.у. мають активний та пасивний характер. До першого належать: накази, постанови, розпорядження, рішення, директиви, резолюції, вказівки тощо. Активний розпорядчий вплив за формою може бути усним чи документально оформленим. Кожна з цих форм має свої переваги: усна — більш оперативна, документальна — формалізована і сприяє кращому обліку і контролю виконання розпоряджень. До пасивних Р.м.у. відносять: інструктування, інформування, рекомендація, ревізія, контроль, моніторинг тощо. Відповідним їх документальним оформленням є: інструкція, правила, керівництво, акт, рекомендація, методика, пам'ятка тощо.
РОЗПОРЯДЧО-УПРАВЛІНСЬКА ФУНКЦІЯ —
складова діяльності органів виконавчої влади, що полягає у забезпеченні прав і свобод людини й громадянина; здійснення заходів
щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; здійсненні керівництва підпорядкованими секторами, галузями державного управління, об'єктами з державною часткою власності; складанні та забезпеченні виконання державного бюджету; здійсненні зовнішньої і внутрішньої політики держави; проведенні фінансової, цінової, інвестиційної, податкової, митної, зовнішньоекономічної політики держави; застосуванні разом із методами переконання і засобів державного примусу; виконанні контрольних функцій як відомчого так і позавідомчого характеру.
Розпорядчо-юридичні
ДІЇ — методи державного управління, спрямовані на правове регулювання поточної управлінської діяльності. Р.-ю.д. є невід'ємним елементом будь-якої адміністративно-управлінської діяльності, адже важко уявити
адміністративний орган без здійснення юридичних дій, що стосуються організаційних, кадрових та фінансових питань (переміщення персоналу, затвердження організаційної структури, витрачання бюджетних коштів тощо). Причому, в сфері державного управління такі дії здійснюються як відносно підпорядкованих об'єктів управління, так і щодо внутрішньоорганізаційних параметрів.
РОТАЦІЯ КАДРІВ (лат. rota-tio, від roto — обертаюсь) — горизонтальне та вертикальне переміщення державних службовців на посадах у структурних підрозділах, у яких вони працюють, та інших органах (у т. ч. різного територіального розташування) з метою: а) набуття ними нових знань, умінь, професійних навичок, необхідних для кар'єрного просування; б) підвищення ефективності їхньої роботи; в) подолання корупційних явищ у сфері державної служби.
голосування з питання про довіру уряду. С.м.т. була сформульована у Великій Британії і стала практичним явищем в інших країнах з парламентською формою державного правління. Реалізація положень цієї теорії на практиці, що передбачає пряму участь виборців у формуванні уряду, отримала своє втілення в Ізраїлі, де прем'єр-міністр обирається безпосередньо виборцями у ході парламентських виборів. С.м.т. до певної міри є противагою теорії парламентаризму, оскільки обґрунтовує зменшення представницького правління на користь посилення виконавчої влади.
СЕКРЕТАРІАТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ — постійно діючий допоміжний орган, що утворюється Президентом України для здійснення його повноважень. Основними завданнями С.П.У. є забезпечення виконання главою держави його конституційних обов'язків та повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості. Для виконання основного завдання С.П.У. здійснює організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та інші види забезпечення ефективної реалізації Президентом України визначених Конституцією України повноважень глави держави.
До складу С.П.У. входять: Глава Секретаріату Президента України, Перший заступник Глави Секретаріату, заступник Глави Секретаріату; Представник Президента у Верховній Раді, Представник Президента в Кабінеті Міністрів, Представник Президента в Конституційному Суді; Офіс Президента України, Прес-секре-тар Президента, Служба Глави Секретаріату; Прес-служба; Інформаційна служба; Служба підготовки виступів Президента; Головна державно-правова служба; Служба Державного Протоколу і Церемоніалу; Режимно-секретний відділ; Головна служба документального забезпечення; Служба зведення та стратегічного планування; Головна служба регіональної та кадрової політики; Головна служба політичного аналізу; Головна служба зовнішньої політики; Головна служба оборонної політики; Головна служба правової політики; Головна служба політики інституційного розвитку; Головна служба соціально-економічної політики; Головна служба гуманітарної політики; Служба ситуативного аналізу; Служба забезпечення прав людини — Приймальня громадян; Служба забезпечення діяльності Комісії державних нагород та геральдики; Служба забезпечення діяльності Комісії при Президентові України з питань громадянства; Служба
САМОСТІЙНОГО МАНДАТА ТЕОРІЯ — концепція, спрямована на обґрунтування зростаючої ролі та самостійності уряду в державному механізмі. Згідно із С.м.т. на парламентських виборах електорат не стільки підтримує конкретного кандидата у депутати, скільки урядову полі-
тику, провідником якої він буде у законодавчому органі. Т. ч. через волевиявлення виборчого корпусу надається певний мандат уряду, який має діяти в інтересах виборців з мінімізованими впливами на нього парламенту. Відповідно парламентські вибори перетворюються у своєрідне
182
забезпечення діяльності Комісії при Президентові України у питаннях помилування; Служба забезпечення зв'язків з Верховною радою України; Служба забезпечення зв'язків з Кабінетом Міністрів України; Служба забезпечення зв'язків з Конституційним Судом України; Служба матеріального забезпечення.
Очолює С.П.У. Глава Секретаріату Президента України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Положення про С.П.У., його структуру, граничну чисельність працівників та кошторис видатків у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті, затверджує Президент України за поданням Глави С.П.У.
СЕКТОР — структурний підрозділ центрального органу виконавчої влади, очолюваний завідувачем, утворюється у складі відділу у разі необхідності відокремлення виконання більш важливих та перспективних завдань від поточних, з чисельністю не менш як два працівники.
СЕМІНАР — організаційна форма управлінської діяльності, метою якої є підвищення ділової кваліфікації і надання методичних консультацій з питань законодавства та управлінської діяльності державних службовців.