Конкурентна політика

(від лат. concurro — стикаюсь, конкурую) — економічний метод державного управління, який на сучасному етапі передбачає здій­снення комплексу заходів щодо формування ефективного конку­рентного середовища, зменшен­ня частки монопольного сектора в економіці, вдосконалення пра­вил конкуренції, впровадження сучасних методів державного регулювання діяльності суб'єк­тів природних монополій, змен-

шення частки монопольного сек­тора у внутрішньому валовому продукті, захисту і підтримки конкуренції, розвитку її інститу-ційного забезпечення.

КОНКУРС (від лат. concursus — збіг, зустріч, зіткнення) — різ­новид змагання за встановлени­ми правилами й у конкретні строки, що має на меті визначити найкращого серед осіб, які беруть у ньому участь, за певни­ми критеріями, залежно від сфери та виду їхньої діяльності. К. є соціально-правовим методом оцінювання ділових якостей пре­тендентів, в основі якого лежать демократичні принципи: об'єк­тивності, гласності, порівняльно-сті та змагальності. Професійні, моральні, психофізіологічні яко­сті претендентів вивчаються у певній послідовності за встанов­леними правилами, що дає змогу відібрати на конкретні посади найкращих. К. є також основним засобом реалізації громадяна­ми конституційного права на доступ до державної служби. Закріплення в законі конкурсно­го порядку заміщення посад дер­жавних службовців означає перехід від суто адміністратив­них принципів у доборі кадрів до демократичних. Прийняття на державну службу згідно зі ст. 15 Закону України "Про державну службу", в основному, здійсню­ється на конкурсній основі. Цей

принципово новий для України спосіб прийняття на державну службу є найбільш поширеним, оскільки питома вага державних службовців, посади яких замі­щаються на таких засадах, ста­новить понад 95 відсотків. Про­цедура проведення К. в Україні регламентована Порядком про­ведення К. на заміщення вакант­них посад державних службов­ців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169. Кон­курсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців широко використо­вується на державній службі, зокрема при прийнятті на дер­жавну службу на посади третьої — сьомої категорій, крім випад­ків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад. К. про­водиться поетапно і складається з таких стадій: 1) публікація ого­лошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засо­би масової інформації; 2) прийом документів від осіб, які бажають узяти участь у конкурсі, та їх попередній розгляд на відповід­ність встановленим вимогам; 3) проведення іспиту та відбір кан­дидатів. К. вважається таким, що відбувся, лише за наявності всіх елементів у сукупності й дотримання послідовності та строків їх реалізації.

КОНСТИТУЦІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — політи-ко-правова відповідальність, що застосовується до державних органів чи вищих посадових осіб держави за конституційні право­порушення і виявляється в особ­ливо негативних наслідках для суб'єкта конституційного право­порушення. Конституційне пра­вопорушення можна визначити як протиправні винні діяння органів влади або інших суб'єк­тів, які посягають на форму прав­ління, державний устрій та поря­док утворення органів держави, конституційні права громадян. Формами К.в. є: скасування або призупинення дії антиконститу-ційного (неконституційного) акта; усунення з поста в порядку імпічменту; офіційне визнання роботи державних органів, вищих посадових осіб незадо­вільною; дострокове припинення повноважень, розформування вищим органом державної влади підпорядкованого органу. Нас­лідком К.в. є відставка прем'єр-міністра, уряду, окремого міні­стра, імпічмент глави держави, розпуск парламенту.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ — перевірка консти-туційності нормативно-правових актів, дій органів публічної влади та офіційне нормативне тлумачення конституції та зако­нів. Об'єктами К.к. можуть бути

звичайні закони, поправки до конституції, міжнародні догово­ри, нормативні акти органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань. В Україні К.к. здійснює Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції. Сформульовані Конституційним Судом пояснення змісту поло-Основного Закону та зако­нів є обов'язковими для виконан­ня всіма суб'єктами, незалежно від того, погоджуються вони з таким розумінням приписів від­повідних актів чи ні. Рішення Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню. Закони, інші пра­вові акти або їх окремі положен­ня, що визнані неконституційни­ми, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконсти­туційність. Контрольні функції у сфері державного управління реалізуються Конституційним Судом при розгляді справ про конституційність актів вищого органу виконавчої влади — Кабі­нету Міністрів; розгляді консти­туційних подань; розгляді кон­ституційних звернень.

КОНСУЛЬТАНТ — держав­ний службовець патронатної служби, що здійснює наукову експертизу, консультації і своє­часне забезпечення керівника

необхідною інформацією з метою оперативного і якісного прийнят­тя управлінського рішення. К. також координують консульта­ційну роботу з проблем відповід­ної галузі чи сфери державного управління. Контролюють, оці­нюють і узагальнюють якість інформації, яка надається керів­никові, аналізують можливі соціально-економічні наслідки управлінських рішень.

КОНСУЛЬТАТИВНА РАДА З ПИТАНЬ СПІВРОБІТНИЦТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ І КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ — консультативно-до-радчий орган, утворений для проведення політичних консуль­тацій та вироблення узгоджених рішень щодо реалізації держав­ної політики і законодавчого забезпечення політичної та соціально-економічної реформ. Основними завданнями К.р.п.с.В.Р.У.К.М.У. є: а) розроб­лення узгоджених пропозицій щодо реалізації державної полі­тики, забезпечення проведення демократичних виборів Прези­дента України, вирішення нагальних питань соціально-еко­номічного розвитку держави шляхом політичних консульта­цій; б) удосконалення механізмів взаємодії Верховної Ради Украї­ни і Кабінету Міністрів України, спрямованої на реалізацію зав­дань політичної реформи та

соціально-ринкової трансформа­ції економіки України та інших цілей, визначених Політичною угодою між коаліцією депутат­ських фракцій і депутатських груп у Верховній Раді України четвертого скликання і коаліцій­ним Кабінетом Міністрів Украї­ни про створення парламентсько-урядової коаліції; в) підвищення ефективності         законотворчої

діяльності шляхом узгодження планів законодавчих ініціатив, прийняття системних і якісних актів законодавства, сприяння їх реалізації; г) вирішення інших актуальних питань, що мають важливе суспільно-політичне та соціально-економічне значення. К.р.п.с.В.Р.У.К.М.У. очолюють співголови, якими є Голова Вер­ховної Ради (за згодою) та Прем'єр-міністр України, а до її складу входять керівники депу­татських фракцій і груп та голо­ви політичних партій, що пред­ставлені у Верховній Раді Украї­ни та увійшли до коаліції депу­татських фракцій і депутатських груп у парламенті, Глава Адміні­страції Президента України, віце-прем'єр-міністри України, Керівник Апарату Верховної Ради України, Міністр Кабінету Міністрів України, Постійний представник Президента Украї­ни у Верховній Раді України, Міністр України у зв'язках з Вер­ховною Радою України, Постій­ний представник Кабінету Міні-

стрів України у Верховній Раді України. Персональний склад К.р.п.с.В.Р.У.К.М.У. затверджу­ється Кабінетом Міністрів Украї­ни з урахуванням пропозицій коаліції депутатських фракцій і депутатських груп у Верховній Раді України. Утворення К.р.п.с.В.Р.У.К.М.У. сприяє поглибленню співпраці та солі­дарної відповідальності парла­менту та уряду.

КОНСУЛЬТАЦІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ — форма залучення громадян до участі в управлінні державними справа­ми, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконав­чої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозо­рості в діяльності цих органів. К.г. проводяться з питань, що стосуються суспільно-економіч­ного розвитку держави та життє­вих інтересів широких верств населення. В обов'язковому порядку проводяться К.г. щодо: проектів нормативно-правових актів, які стосуються прав, сво­бод і законних інтересів грома­дян; проектів державних і регіо­нальних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень щодо ходу їх виконання; звітів головних роз­порядників коштів Державного бюджету України про витрачан­ня бюджетних коштів за мину-

лий рік; інформації про роботу Кабінету Міністрів України, цен­тральних і місцевих органів виконавчої влади. К.г. прово­дяться у формі публічного гро­мадського обговорення (безпосе­редня форма) (див. Публічне гро­мадське обговорення) та вивчен­ня громадської думки (опосеред­кована форма) (див. Вивчення громадської думки). Результати проведення К.г. ураховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій роботі. Для координації заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю та моніторингу врахування громадської думки, при органах виконавчої влади утворюються громадські ради, які діють на підставі положень, що затверджуються цими орга­нами (див. Громадські ради).

КОНТРАСИГНАТУРА (кон­трасигнація) (лат. contrasignatu-га — міністерський підпис, від contra — проти і signo — підпи­сую) — політико-правовий інсти­тут, що забезпечує гарантії від зловживань з боку глави держави і голови уряду, через процедуру підписання рішень глави держа­ви головою уряду та відповідним міністром, відповідальним за акт та його виконання, у випадках, передбачених конституцією. Конституція України передбачає К. актів Президента України,

виданих у межах тільки його окремих повноважень (ст. 106).

КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ —

важлива складова діловодства, суттю якої є практична робота щодо здійснення поточного нагляду за станом виконання призначеними особами тих чи інших організаційно-розпоряд­чих документів. Контролю підля­гають зареєстровані документи, в яких встановлене певне завдан­ня. Здійснення безпосереднього контролю за виконанням доку­ментів в органах виконавчої влади покладається на спеціаль­но створені контрольні служби (див. Контрольна служба). Зав­данням контролю за виконанням документів є забезпечення своє­часного та якісного їх виконан­ня. Обов'язково контролюється виконання законів України, постанов Верховної Ради Украї­ни, указів, розпоряджень та доручень Президента України, постанов та розпоряджень Кабі­нету Міністрів України, запитів та звернень народних депутатів України. Відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі (розпорядженні, рішенні, дорученні тощо), резо­люції керівника та безпосередні виконавці. Контроль за виконан­ням документів в установі перед­бачає: постановку документів (доручень) на контроль, форму-

вання картотеки контрольова­них документів; перевірку своє­часного доведення документів до виконавців; попередні перевірки і регулювання ходу виконання; облік і узагальнення результатів контролю за виконанням доку­ментів (доручень); інформування керівника про хід і підсумки виконання документів (дору­чень); повідомлення про хід і під­сумки виконання документів на оперативних, апаратних нара­дах, засіданнях колегіальних органів; зняття документів з кон­тролю; формування картотеки виконаних документів.

КОНТРОЛЬНА СЛУЖБА —

спеціально створений структур­ний підрозділ, що здійснює без­посередній контроль за виконан­ням документів в органах вико­навчої влади. До К.с. відносяться структурні підрозділи з контро­лю апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, відділи контролю апарату обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій. К.с. утворюється керівником відповідного міні­стерства, іншого центрального органу виконавчої влади, голо­вою відповідної держадміністра­ції з метою здійснення контролю за виконанням законів України, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів та інших актів

центральних органів виконавчої влади і доручень керівництва центрального органу виконавчої влади, розпоряджень і доручень голови держадміністрації. К.с. підпорядковується керівнику органу виконавчої влади. Коор­динацію заходів із забезпечення контролю та перевірки виконан­ня актів та доручень Президента України, методичне забезпечен­ня діяльності К.с. здійснює Головне контрольне управління Адміністрації Президента Украї­ни, а щодо актів та доручень Уряду — Секретаріат Кабінету Міністрів України.