1.2. Підбір насосів і двигунів

Розрахункове подання насосної станції приймають рівній максимальній величині годинного припливу стічних вод. При цьому вважають, що розрахункова витрата забезпечується при паралельному включенні усіх робочих насосних агрегатів. За максимальної секундної витратою й повному напору (за даними табл.2.1. ) виконується підбір кількості й типу насосів. Підбір насосів можна робити, користуючись каталогами насосів, зведеними графіками полів Q - Н. При підбору необхідно керуватися наступними міркуваннями:

1) сумарна подача робочих насосів - Q_p.н. повинна перевищувати максимальну витрату - Q_макс не більше ніж на 5-10 %;

Кількість робочих агрегатів	Число резервних агрегатів в залежності від категорії надійності дії насосної станції
	I категорія	II категорія	III категорія
1	2	1	1
2	2	1	1
3 і більше	2	2	1 і 1 на складі

2) число робочих насосів – n_роб., згідно п.7.3 прім.2 [4], повинно Визначення резервних насосів Таблиця 1.2

бути не менш двох; 3)оптимальна кількість робочих агрегатів, які

працюють для забезпечення водовідведення стічної води з міста, дорівнює 3-4;

4) кількість резервних агрегатів варто приймати згідно табл.1.2., що наведена в МВ в залежності від категорії надійності дії та кількості робочих насосів.

Категорію надійності дії насосної станції можливо визначити в залежності від кількості мешканців у населеному пункті.

До першої категорії відносять насосні станції з числом мешканців в населеному пункті більше 50000 чол. (приблизно Q_{макс.доб.} > 40000 м³/добу). До другої категорії відносять насосні станції населених пунктів з числом мешканців від 5000 до 50000 чол. (приблизно Q _{макс. доб.} < 40000 м³/добу). Характеристики можливих варіантів насосів наводять в пояснювальній записці. При порівнюванні варіантів обладнання перевагу віддають тим насосам, у яких ККД у робочій точці виявляється вище, а також насос вітчизняного виробництва. Підібравши насос, роблять викопіювання його креслення, визначають втрати напору у всмоктувальних та напірних внутрішньостанційних трубопроводів, будують графік спільної роботи насосів і водоводів, і тільки після цього підбирають електродвигун.

Підбір електродвигунів виконується за потужністю на валу N_вал,частоті обертання – n (об/хв.), типу насоса, після побудови графіка паралельної роботи насосів і водоводів.

При підборі двигуна необхідно визначити максимальну потужність на валу насоса за формулою:

N_вал = Q₁·H₁/102η₁, кВт. (11)

де Q₁ - максимальна подача насоса в л/с при роботі одного насоса на всі водоводи ( мінімальному режимі водовідведення); H₁ і η₁ відповідно напір і ККД насоса при витрати Q₁. Ці параметри приймаються з графіку паралельної роботи насосів та водоводів в робочій точці 1.

Потужність двигуна - N_дв повинна перевищувати потужність на валу насоса на величину коефіцієнту запасу на перевантаження - Кз,

тобто N_дв = К_з · N_вал (12)

Величину К_з приймають залежно від потужності на валу в межах:

при N_вал <100 кВт Кз =1,2 - 1,1;

при N_вал >100 кВт Кз = 1,1 - 1,05.

Згідно п. 13.6 [4] для насосних агрегатів потужністю 250кВт і більше варто приймати синхронні електродвигуни, для агрегатів меншої потужності - асинхронні короткозамкнені електродвигуни. При потужності до 100 кВт напругою 380 В, і 6000В при більших потужностях. Для обраних насосів і електродвигунів у пояснювальній записці необхідно навести схематичне креслення агрегату із вказівкою основних габаритних розмірів (висоти насоса -H_нас, розмір насоса до осі- h_{нас.до осі} , діаметру всмоктувального патрубка -d₁, діаметру напірного патрубка - d₂), маси насоса, а також навести всі графічні робочі характеристики насосу.