Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Часть 1.ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
449.54 Кб
Скачать

1.3.Розміщення основного обладнання в машинному залі

При проектуванні насосних станцій побутової системи водовідведення приймальний резервуар, приміщення решіток, машинний зал, підсобно-виробничі і побутові приміщення зазвичай розміщуються в одній будівлі. Підземна частина будівлі розділяється водонепроникною глухою стінкою. По одну сторону стінки розміщується приймальний резервуар і розташоване над ним приміщення решіток, по іншу - машинний зал. Кожен насос самостійним всмоктувальним трубопроводом з'єднується з приймальним резервуаром. Оскільки в насосних станціях водовідведення застосовують насоси з осьовим входом, то їх зазвичай розташовують в один ряд уздовж стінки, що відділяє машинний зал від приймального резервуару (рис.1.2).

Після підбору насосів і двигунів, виходячи з розмірів агрегатів, та керуючись вимогами СНиП 2.04.02-84, виконують компонування основного обладнання в машинному залі. Компонування виконують на міліметровому аркуші. Насосні станції систем водовідведення, як правило, виконують прямокутними в плані при невеликій глибіні до 5 м і низькому рівню підземних вод й круглими при глибині підвідного колектору більше 5 метрів, або високому рівню підземних вод. При глибині до 5м обладнають такі насосні станції горизонтальними насосами типу СМ. У практиці проектування цих станцій найбільш часто зустрічається однорядне розміщення насосних агрегатів : перпендикулярне поздовжньої осі розділової стінки приймального резервуару.

Ширину проходів між виступаючими частинами насосів, трубопроводів і двигунів варто приймати не менш:

- між агрегатами, між агрегатами й стіною -1,0м;

- у заглиблених станціях допускається зменшення до 0,7 м;

- між нерухомими виступаючими частинами обладнання й трубопроводів - 0,7 м. Для великих насосів з двигунами, у яких потужність більше 250 кВт, відстань між агрегатами – 1,2м, або на 0,25 м більше довжини вала насоса або електродвигуна. Схеми розташування горизонтальних та вертикальних насосних агрегатів наведені нижче.

Рис.1.2.Основна схема розташування насосних агрегатів:

а – однорядне компонування консольних горизонтальних

насосів типу «СМ»;

а ) однорядне компонування насосів типу«СМ»

1- засувка на водоводі; 2- засувка на напірному трубопроводі; 3-засувка на всмоктувальному трубопроводі; 4 - зворотний клапан на напірному трубопроводі; 5- насосній агрегат.

Таке розташування засувок дозволяє вимикати в резерв будь-який агрегат без скорочення подачі води у водоводи. Таку схему компонування застосовують при використанні консольних насосів типу СМ як в прямокутній за формою в плані, так і в круглій в плані насосної станції .

1.4.Проектування й розрахунок всмоктувальних й сполучних напірних ліній насосної станції

Внутрішньостанційні втрати напору в насосних станціях

(hвс+ hн) визначають у такому порядку:

1) викреслюють план розміщення насосів у машинному залі (рис.1.2.), розрахункову аксонометричну схему трубопроводів в насосній станції (рис.2.3.), вказують діаметри, трубопровідну арматуру, фасонні частини й розрахункові витрати;

2) визначається самий невигідний для розрахунку втрат довгий шлях руху води, на ньому нумеруються місцеві опори ; обчислення зводиться в таблицю 2.2., частина 2.

До кожного насоса, згідно п.5.7 СНиП, належить передбачати самостійний всмоктувальний трубопровід. Крім того, всмоктувальний трубопровід кожного насосу повинен мати безперервний підйом до нього не менш 0,005; варто застосовувати на горизонтальній ділянці тільки косий перехід (ексцентричний), щоб запобігти накопиченню повітря та виникненню кавітації. Гідравлічний розрахунок всмоктувальної лінії кожного насоса виробляється по максимальній подачі одного насоса - Qн.

Так само виробляється за розрахунком напірних ліній від насоса до сполучного трубопроводу, діаметр якого приймається рівним діаметру напірного водоводу. Втрати напору у всмоктувальних – hвс і сполучних напірних лініях – hн необхідно визначати, підраховуючи як втрати за довжиною, так і місцеві втрати напору, тобто, наприклад, у формулах:

hвс= Sbc · Qн2, (13)

hн = Sh . Qн2 (14)

де Sbc Sн - відповідні опори всмоктувальних й сполучних напірних ліній визначаються як:

Sвс = ∑Ат·L+ Ac ·ζ, c25, (15) Ac= 0,0827/d4 , (16)

де Ат = f (d), c26 - питомий опір трубопроводу, обумовлений за матеріалу й діаметру труб; Ac - коефіцієнт, що залежить від діаметру за даним місцевим опором (табл.2.1.додатку);

L - довжина прямих ділянок, м;

ζ - коефіцієнт даного місцевого опору. Величини коефіцієнтів Ат, Ас й ζ наводяться в таблицях 2.1 та 2.15 додатку.

Для гідравлічного розрахунку всмоктувальних і сполучних напірних ліній доцільно в пояснювальній записці накреслити розрахункову аксонометричну схему трубопроводів у насосній станції з нанесенням їх діаметрів, довжин ділянок, фасонних частин, засувок, зворотних клапанів і т.д. Розрахунок можна вести в табличній формі, як наводиться в прикладі I. Отримане розрахунком значення суми ( hвс + hн) повинне бути не більше суми цих величин, прийнятих при підбору насосів, тобто ( hвс + hн) ≤ 2,5м. Діаметри всмоктувальних і напірних ліній усередині насосної станції призначаються по витраті, виходячи із допустимих швидкостей, величина яких наводиться в таблиці 1.3. Діаметри труб повинні відповідати стандартним діаметрам арматури, яка розташовується на них. Діаметри труб, як правило, більші за діаметри патрубків насосів та з’єднуються з ними переходами. Щоб уникнути потрапляння повітря у всмоктувальний трубопровід через вільну поверхню води у водоприймальній споруді вхідний отвір трубопроводу заглиблюють на 0,5-1,0 м нижче мінімального рівня води.

Економічні швидкості води Таблиця 1.3.

Діаметр

труб,

мм

Швидкості руху води в трубопроводах насосних станцій усередині будинку, м/с

всмоктувальні

напірні

До 250

0.6 - 1

0,8 – 2

св. 250 до 800

0,8 – 1, 5

1 – 3

св. 800

1,2 - 2

1,5 - 4

Всмоктувальні й напірні труби, як правило, варто укладати по підлозі на опорах із пристроєм перехідних містків над трубопроводами, що забезпечують підхід до будь-якого агрегату, засувці та ін.

Для незаглиблених насосних станцій допускається укладання труб у каналах, що перекривають знімними, рифленими металевими плитами.

Напірна лінія кожного насоса повинна бути обладнана зворотним клапаном та засувкою. Крім того, зворотні клапани встановлюють на водоводах поблизу насосної станції в спеціальних колодязях, якщо геодезична висота підйому більше 30м. На всмоктувальних лініях запірну арматуру варто встановлювати у насосів, розташованих з підпором, тобто вісь насоса, прийнята нижче мінімального рівню води в резервуарі. Напірні лінії від насосів об'єднуються в один загальний напірний трубопровід. Існують дві основні схеми розташування напірного водовода: 1) у стінки, що розділяє машинний зал і приймальний резервуар, і 2) з протилежного боку машинного залу. Першу схему застосовують при установці горизонтальних насосів, а другу - при установці вертикальних насосів. У насосній станції передбачають два діаметрально протилежні виходи напірного трубопроводу з будівлі. На загальному напірному водоводі між насосами передбачають установку засувок для можливості виведення в резерв будь-якого з насосів. Вимкнення у резерв будь-якого насоса для його ремонту повинно здійснюватися без зниження розрахункової подачі насосної станції. На насосних станціях 1 і 2-й категорії надійності дії, при ремонті будь-якої засувки або затвора, зворотного клапана або трубопроводу, повинне забезпечуватися 70 % розрахункової подачі на господарсько-питні потреби. Схеми до визначення числа й місць установки запірної арматури докладно розглядається в [3] . Згідно п.5.8. СНиП число напірних трубопроводів від насосних станцій першої категорії необхідно приймати не менше двох з пристроєм у разі потреби між ними перемикань, відстань між якими слід визначати з умови забезпечення при аварії на одному з них 100% розрахункової витрати, при цьому слід передбачати використання резервних насосів. Для насосних станцій другої і третьої категорій допускається передбачати один напірний трубопровід.

Для стоку води, підлоги й канали слід проектувати з уклоном до лотка й збірного приямка, біля якого повинні бути встановлені самовсмоктувальні дренажні насоси - ВКС або типу ГНОМ, продуктивністю 10 - 20 л/с і напором 10 - 30м.

У будівлі насосної станції, розміром 6 х 9 м і більше передбачається внутрішній протипожежний водопровід з витратою води 2,5 л/с Пожежні крани варто приєднувати до напірного колектора насосів (п.7.18 СНиП 2.04. 02-84.).

Всмоктувальні й напірні труби усередині машинного залу повинні бути сталевими зварними, із застосуванням фланцевих з'єднань із арматурою та насосами. Арматура й фасонні частини можуть бути й чавунними.

Мінімальну ширину проходів між агрегатами й розподільним щитом варто приймати 2м. Малі агрегати /дренажні, вакуумні, пожежні іноді/ з діаметром напірного патрубка до 100мм установлюють впритул до стіни або по два агрегати на одному фундаменті без проходу між ними, але на відстані 0,3м між виступаючими частинами насосного агрегату. При визначенні розмірів машинного залу варто передбачати монтажну площадку в надземній частині будинку. Ширину машинного залу варто приймати типовою: 6м, 9м або 12, 15; 18м - для великих агрегатів, або при дворядному розташуванні агрегатів. Мінімальні розміри монтажної площадки приймаються такими, щоб навколо монтажного агрегату або насосу забезпечувався прохід не менш 0,7 м з усіх боків. Аксонометрична схема і таблиця визначення опорів у внутрішньостанційних комунікаціях для вертикальних насосів наведено в додатку рис.22 і табл. 23