Насильство та екстремістські організації.

Проблема біженців, гуманітарна криза, ущемлення прав палестинців, спецоперації Ізраїлю, які алестинці називають актами державного тероризму, породжують незадоволення і ненависть в арабському світі. На цьому фоні приховану, а нерідко і відкриту підтримку мають радикальні організації у рухи, які борються з державою Ізраїль шляхом терору. Відправною точкою арабського тероризму проти Ізраїлю стали 50-ті роки ХХ ст. Першопочатково це були рейди професійних диверсантів в прикордонні райони Ізраїлю, які розглядались як частина військового протистояння. В 1958 р. Ясіром Арафатом був створений палестинський національний рух ФАТХ («Бойовий рух визволення Палестини»). Після шестиденної війни рух ФАТХ із невеликого партизанського загону, який здійснював вилазки в глибину ізраїльської території, перетворився в загальновизнаного виразника інтересів палестинського народу.

В кінці 70-х рр. за допомогою Ірану та Сирії в Лівані була стоврена організація «Хезбалла» (партія Аллаха). Вона оголосила джихад проти сіонізму та імперіалізму і почала здійснення терористичних актів в Ізраїлі і на окупованих ним територіях. Через здійснювані бойовиками Хезбалли терористичні акції кордонг між Ізраїлем та Ліваном і сьогодні залишається однією із найбільш небезпечних точок напруженості в регіоні. Після виводу ізраїльських військ із Лівану в травні 2000 р. Хезбалла значно посилила свій авторитет і стала суб’єктом регіональної політики, включивши до списку своїх пріоритетів підтримку арабського спротиву на території Західного берега. Протягом останніх років спостерігається збільшення об’ємів фінансової підтримки, яку надає Хезбалла різним палестинським угруповуванням.

В грудні 1987 р. шейхом Ахмадом Ясином на базі двох угруповань, які діяли в секторі Гази і були офіційно зареєстровані як просвітницькі (Крило братів-мусульман західного берега річки Йордан і сектора Гази і Ісламський джихад – Палестина) був створений радикальний мусульманський рух – ХАМАС. Він проголосив своєю метою визволення всієї території Палестини від ізраїльської окупації і с творення на території від річки Йордан до Середземного моря ісламської держави. В 1991 р. один із лідерів ХАМАС Заккарія Валід Аккель – стоврив у Газі батальйони «Ізз аль-Еддіна аль Кассама», призначені для каральних операцій проти арабів, помічених у співробітництві з ізраїльтянами. Після проголошення автономії арабських районів Палестини, хАМАС фактично оволодів владою в секторі Гази.

Сьогодні до основних організацій і рухів, які проводять терористичні акції проти ізраїльтян, відносять: Народний фронт визволення Палестини, ФАТХ, Хезбалла, ХАМАС, «Ісламський джихад». Ці організації підтримують контакти одна з одною і нерідко проводять спільні акції. Діючи з позицій сили, ісламські організації зривають мирні ініціативи і призводять лдо ескалації насильства. Однак, в умовах, коли палестинська адміністрація не здатна самостійно досягати поставлених завдань, дії боєвиків знаходять підтримку серед арабського населення, і не лише у формі одобрення тих чи інших дій, але і у формі матеріальної допомоги. Ізраїль та США не рідко звинувачували Сірію та Ліван у наданні підтримки таким терористичним організаціям як Хезбалла, ХАМАС, «Ісламський джихад» тощо.

Дії ісламських організацій призводять до акцій у відповідь Ізраїлю, і найчастіше загибелі мирних жителів серед арабського населення, за чим слідують нові теракти. Виходить замкнутий круг насильства, який ще більше погіршує становище палестинського населення. Треба відмітити, що такі рухи, як «Ісламський джихад» і ХАМАС крім військових акцій, допомагають вирішувати соціальні проблеми населення, будуючи лікарні, школи. Наприклад, ХАМАС намагається забезпечувати функціонування систем медичного обслуговування та освіти у секторі Гази.

Щоб покласти кінець насиллю в Палестині необхідно: щоб Ізраїль та палестинське керівництво продемонстрували, що вони здатні вирішувати соціально-економічні проблеми палестинського народу; Ізраїль повинен показати палестинцям, що з ним можна домовлятися без застосування сили.

Хоча важко уявити, щ терористична активність у найближчому майбутньому припиниться. Тому більш логічним виглядає добиватись врегулювання всупереч спробам зірвати перговорний процес, не чекати, поки для переговорів будуть створені всі необхідні умови (наприклад, коли ефективно діючі палестинські спецслужби припинять насильство). В той же час боротьба з тероризмом не буде ефективною без проведення реформ, спрямованих на демократизацію палестинського суспільства, без вирішення соціальних та економічних проблем, які живлять тероризм.