3. Основні проблеми в арабо-ізраїльському конфлікті.

В арабо-ізраїльському конфлікті можна виділити ряд проблем, без адекватного вирішення яких, покращення становища на близькому Сході не є можливим. До них відносяться: проблема палестинських біженців та гуманітарна криза; будівництво Ізраїлем розмеджувального бар’єру, обмеження свободи пересування і закриття кордонів; зриви переговорного процесу спалахами насилля і терору; пролема демократизації палестинського суспільства і створення демократичної палестинської держави; пиання про окуповані території, в тому числі статус Єрусалиму і проблема продовжуючогося будівництва єврейських поселень на Західному березі Йордану; напруженість у лівано-ізраїльських і сирійсько-ізраїльських відносинах.

Проблема палестинських біженців.

Проблема біженців такаж стара, як і арабо-ізраїльський конфлікт. У результаті війни 1948-1949 рр. територію, яка залишилась у Ізраїлю, залишило близько 700 тисяч арабів-палестинців. Після шестиденної війни 1967 р. більше півмільйона палестинців залишились без даху, половина з них – вже вдруге. Сьогодні у Длизькосхідному агенстві ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт зареєстровано понад 3,6 мільйона осіб. Вони проживають уттаборах біженців у секторі Гази (60-70 % населення за різними даними), на Західному березі (біля 40% населення), у Східному Єрусалимі, Лівані, Йораднії,, Сирії. Багатьом із цих табоірв по 50 років, будинки та інфраструктура вже старі, при цьому населення таборів постійно зростає. За даними ОН сьогодні в найбільш густонаселеному таборі біженців у секторі Гази (Джабалія) 90 тисяч осіб проживає на 3 квадратних кілометрах. І після виводу ізраїльських військ гуманітрна криза в Газі не закінчилась.

У птанні фінансової допомоги палестинським біженцім досить велика роль ООН, однак вона не можу вирішити всіх їх проблем. Палестинці, які змушені були колись покинути свої домівки розглядают Ізраїль головним і єдиним винуватцем своїх бід. Саме із цього середовища формуються радикально налаштовані угруповування, саме у злиднях переповнених таборів біженців народжується насильство.

Ізраїль не визнає вимог арабських держав прийняти біженців на свою територію і компенсувати їм матеріальні збитки за те, що они втратили свої домівки. По-перше, тому, що повернення палестинців корінним чином змінило б національний склад Ізраїлю (можливо. Євреї навіть перетворилися б у національну меншину). По-друге, це б неминуче позначилось на економіці країни. Таким чином, Ізраїль не визнає своєї провини у створенні цієї проблеми.

«Стіна безпеки» і обмеження свободи пересування.

Те, що Ізраїль залишив сектор Гази не повинно відволікати увагу від того, що відбувається на Західному березі. Мова йде про продовження будівництва Ізраїлем «стіни безпеки», розширення єврейських поселень, депалестинізацію Єрусалиму. Ці дії Ізраїлю повністю вписуються у загальну логіку його односторонніх дій: якщо конфлікт не врегульований Ізраїль сам повинен потурбуватися про безпеку своїх громадян. На жаль, при такому односторонньому підході про врахування інтересів Палестинців не може бути й мови.

Комісія ООН по дослідженню становища палестинців вже після розмежування відмічала, що на західному березі річки Йордан проживало понад 2,5 мільйона осіб, серед яких 23 % дорослих були безробітними. В результаті більше третини наслення жило за офіційною межею бідності. Комісія прийшла до висновку, що бідність тут є результатом закриття ізраїльтянами кордонів. Закриття кордонів означало і обмеження доступу палестинців до медичного обслуговувавння, отримання осівти тощо.

Розмежувальна стіна або «стіна безпеки», яку будує Ізраїль для захисту своєї території являє собою набір решіток, заборів із колючого дроту, ровів, електронних пристроїв, сторожових веж, і в деяких випадках, наприклад довкола Єрусалиму, восокої стіни. Подібні стіни, які покликані захищати Ізраїль від териростів, побудовані на кордоні з Ліваном і на південному заході довкола сектора Гази. Будівництво цієї стіни булов изнано Міжнародним судом таким що суперечить міжнародному праву (від 9 липня 2004 р.). Згідно з цим рішенням суду, Ізраїль повинен був припинити будівництво, демонтувати всі споруди і компенсувати збитки, тим хто постраждав від цієї акції. На деяких відтинках будівництво було заморожено, але Аріель Шарон у своєму виступі перед Генеральною Асамблеєю ООН у вересні 2005 р. заявив, що будівництво буде доведено до кінця, так як в умовах, коли «палестинське керівництво не може покласти кінець тероризму та анархії», Ізраїль має право на самооборону.

Палестинська сторона неодноразово заявляла, що будівництво «стіни безпеки»:

• сеперечить здійсненню паластинським народом його права на самовизначення;

• призводить до знищення або вилучення майна палестинців;

• порушує право палестинського народу на свободу пересування і право на працю, на охорону здоров’я, освіту, достатніх житєвий рівень тощо.

«Четвірка» розглядає продовження будівництва як підрив виконання домовленостей по «Дорожній карті», тому що:

• складається враження, що Ізраїль анексує частину окупованих територій, включаючи Східний Єрусалим;

• оточення палестинських поселень може призвести до розчленування Західного берега;

• наносяться збитки економічній діяльності палестинців Західного берега, так як поселення часто стають відрізаними одне від одного, посилюється незадоволення, радикалізуються дії палестинців, зростає популярність «ХАМАС» та «Ісламського джихаду»

За ізраїльськими даними будівництво стіни потребувало значних фінансових затрат, але водночас сприяло зниженню кількості жертв терактів серед єврейського мирного наслення на 84 %. Однак, у будівництва стіни є і зворотня сторона: ріні палестинські угруповування, які мають військові формування, прийняли рішення про об’єднання зусиль для здійснення спільних акцій проти ізраїльських укупантів. Стіна безпеки стала ще одним джерелом протиріч між палестинцями та ізраїльтянами. Палестинці будівництво стіни сприймають як фактичне встановлення Ізраїлем нового кордону з майбутньою палестинською державою, який не співпадає з її кордонами навіть 1967 р., не кажучи вже про кордони, встановлені 1947 р. ООН. Ізраїль фактично приєднує до своєї території єврейські поселення на Західлному березі.

Крім будівництва розмежувальної стіни Ізраїль має систему загороджень і КПП, як постйних, так і тимчасових, для контролю над рухом людей і товаріву райони Західного берега і на більшій частині його території. Як наслідок, гостро стоїть проблема обмеження пересування палестинців і закриття для них ізраїльського кордону. Зберігаються жорсткі обмеження на в’їзд палестинців у Ізраїль. Особливе занепокоєння викликає те, що Ізраїль заявив про свої наміри поступово повністю відмовитись від використання палестинської робочої сили на території Ізраїлю до 2008 р. Для палестинців із сектора Гази дуже важко підтримувати зв’язки із Західним берегом та зовнішнім світом.