1. Форми та методи навчання.

Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність. Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку учнів в процесі навчання. Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягнути засвоєння учнями певного змісту навчального матеріалу.Основні групи методів Три основні групи методів навчання: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності; методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. Класифікація методів навчання є відносно цілісною тому, що вона враховує всі основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). Словесні методи навчання (відносяться оповідання, лекція, бесіда і ін.); Наочні методи навчання (є візуальним сприймання дійсності.); Практичні методи навчання (застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.); Індуктивні і дедуктивні методи навчання (означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного); Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання (програмоване навчання. ) Форма організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями: за кількістю учнів – індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання; за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві; за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші; за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо); за тривалістю часу навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

2. Методика конструктування навчальної програми.

Навчальна програма – це документ, який визначає основні педагогічні та освітні напрями; зміст роботи і характер цілеспрямованого розвитку діяльності підрозділу (колективу), а також шляхи і форми реалізації змісту. Навчальні програми визначають обсяг знань, умінь та навичок, що набуваються при засвоєнні кожного предмету що і в якій послідовності повинні вивчати. Кожна навчальна програма складається з трьох компонентів: пояснювальної записки, зведено-тематичного плану і тексту окремих тем.

Пояснювальна записка вказує мету вивчення навчальної дисципліни, взаємозв'язок їє з іншими. В пояснювальній записці також повідомляється, що і в якому напрямку викладач може змінювати у змісті програми і у якому обсязі. Зведено-тематичний план визначає послідовність розглядання окремих тем і кількість відведених на них годин. Зміст програми більшості навчальних предметів складається з таких основних груп: • т е х н і к а: теоретичні основи і робота обладнання, засоби виробництва (верстати, преси, інші машини і механізми), а також знаряддя праці (інструменти, пристосування і інше); т е х н о л ог і я: теоретичні основи технологічних процесів і загальноїтехнології, техніка безпеки, гігієна і виробнича санітарія, протипожежна техніка; • с и р о в и н а і м а т е р і а л и: фізичні, механічні, хімічні і інші властивості сировини і матеріалу; • організація і економі ка виробництва. Формування знань про технологічні процеси протікає у такій послідовності: • функціональне призначення; • морфологічна структура; • обєкти, що підлягають обробці; • кількісні і якісні характеристики; • схема виконання процесу; • сфера використання; • соціально-екологічне супроводження; • перспективи удосконалення. Під час розробки структури програми важливе значення має блочно-модульна її побудова. Уся навчальна дисципліна розподіляється на логічно завершальні і відносно самостійні елементи – навчальні блоки. Перший рівень викладання навчального матеріалу – це відношення між окремими блоками без проникнення у суть кожного з них. Далі відбувається розвиток (розкриття) змісту кожного блоку.