24.Правові підстави та проц.Порядок відмови від обвинув.

Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови (ч.3 ст.264 КПК)

Правовими підставами відмови прокурора

від обвинувачення є:

• відсутність події злочину (п.1 ч.1 ст.6 КПК)

• відсутність в діянні підсудного складу злочину

(п.2 ч.1 ст.6 КПК)

• недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину

Прокурор може відмовитись від обвинувачення:

• Частково – коли у справі, яка розглядається судом, декілька підсудних і щодо одного з них (чи більше) обвинувачення у процесі судового розгляду не підтвердилось повністю, прокурор відмовляється від обвинувачення відносно цього підсудного (підсудних)

• Повна відмова від обвинувачення – має місце тоді, коли обвинувачення не знайшло підтвердження у повному обсязі щодо підсудного чи підсудних, яких у справі декілька

Прийшовши до переконання, що дані судового слідства не

підтверджують пред'явлене підсудному обвинувачення,

державний обвинувач складає письмову постанову:

• узгоджує свою позицію з керівником прокуратури чи його заступником,

• заявляє клопотання про долучення постанови до матеріалів справи.

Постанова має складатись з частин:

• вступної (яка є загальною),

• описово-мотивувальної, де викладається стисло пред'явлене обвинувачення, обґрунтування його непідтвердження

• резолютивної, де викладається відмова від обвинувачення

• Одержавши постанову прокурора про відмову від обвинувачення, суд:

• роз'яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення (ч.3 ст.264 КПК)

• приєднує постанову до справи

Якщо потерпілий та його представник вимагають продовження розгляду справи (ст. 267 КПК), суд розглядає її без участі прокурора.

По завершенню розгляду справи суд постановляє залежно від досліджених доказів:

• обвинувальний вирок

• виправдувальний вирок

Якщо потерпілий і його представник згодні з позицією прокурора про відмову від обвинувачення, суд закриває справу на підставі вимог

ч. 2 ст. 282 КПК України

Наслідки помилкової зміни обвинувачення чи відмови від обвинувачення

Апеляцію мають право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (п.8 ст. 348 КПК)

25.Форма і зміст постанов про зміну і відмову від обвинувачення

Зміна пред'явленого особі обвинувачення проводиться письмовою постановою державного обвинувача (ч. 3 ст. 277 КПК).

Постанова про зміну обвинувачення повинна відповідати вимогам ст. 132 КПК (п.5.7 галузевого наказу Генерального прокурора України № 5гн від 19.09.2005 р.)

У постанові про зміну обвинувачення прокурор:

• в описово-мотивувальній частині обґрунтовує прийняте рішення про зміну обвинувачення

• у резолютивній частині викладає нове обвинувачення

• Виготовивши постанову про зміну обвинувачення, прокурор:

• узгоджує свою позицію з керівником прокуратури чи його заступником;

• постанову оголошує в судовому засіданні і приєднує до справи;

• копії постанови вручає всім учасникам процесу

Прийшовши до переконання, що дані судового слідства не

підтверджують пред'явлене підсудному обвинувачення,

державний обвинувач складає письмову постанову(про відмову):

• узгоджує свою позицію з керівником прокуратури чи його заступником,

• заявляє клопотання про долучення постанови до матеріалів справи.

Постанова має складатись з частин:

• вступної (яка є загальною),

• описово-мотивувальної, де викладається стисло пред'явлене обвинувачення, обґрунтування його непідтвердження

• резолютивної, де викладається відмова від обвинувачення

27.Вимоги наказу щодо промови у судових дебатах

5.6. Готуючись до судових дебатів, обов’язково складати письмові промови, у яких викладати міркування щодо обсягу обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення інших питань, передбачених ст.324 КПК України. Заявляти клопотання про долучення текстів промов до матеріалів справи.

28.Обґрунтування прокурором позиції в судових дебатах щодо призначення підсудному основного покарання

ллббшОбґрунтування прокурором позиції в судових дебатах щодо призначення підсудному основного покарання.

Під час судових дебатів прокурор повинен обґрунтовувати призначення того чи іншого покарання відповідно до того, що саме враховує суд при призначенні покарання, а це зазначено у статті 65 КК:

Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. 3. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу. 4. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.

29.Обґрунтування прокурором позиції в судових дебатах щодо призначення підсудному додаткового покарання

Обґрунтування прокурором позиції в судових дебатах щодо призначення підсудному додаткового покарання.

Додатковими покараннями є:

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного классу.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

• конфіскація майна

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.