16.Тактика державного обвинувача в суді

Тактика – система заходів, наукових положень, на яких вона ґрунтується, що застосовує прокурор для досягнення мети – обґрунтування обвинувальної позиції

Методика – система передбачених нормами права дій, які проводяться в оптимальній послідовності і обумовлені предметом доказування

Умови ефективного застосування прокурором тактичних прийомів у судовому слідстві :

• вичерпне вивчення і конспектування матеріалів кримінальної справи

• спілкування із слідчим

• прогнозування можливих судових ситуацій

• використання всіх відомих і необхідних тактичних прийомів у всіх слідчих діях в суді

• глибоке знання законодавства й досягнень криміналістичної науки

• активність, напористість, послідовність і логічність в діях прокурора

Види тактичних прийомів :

• Загальна тактика організаційних дій на кожній стадії судового процесу

• Загальна тактика кожної слідчої дії у судовому слідстві

• Особливості тактики судового слідства в окремих категоріях справ

• Види судових слідчих дій :

• допит підсудних, потерпілих, свідків, експертів

• проведення очної ставки

• пред'явлення для впізнання особи або предмета

• судовий огляд місця події

• огляд речових доказів

• представлення матеріалів експертиз та проведення експертиз в суді

• оголошення матеріалів справи

• Види допитів :

1. Основний – довільне викладення відомих допитуваному обставин справи

2. Перехресний – по одних і тих же обставинах відносно одного допитуваного всіма учасниками процесу

3. Шаховий – одна обставина з'ясовується одним учасником процесу у декількох осіб

4. Додатковий – якщо при основному допиті упущені обставини, що потребують уточнення і роз'яснення

5. Повторний – після проведення основного, у зв'язку з іншими доказами виникають сумніви щодо правдивості і точності показань цієї особи

• Необхідність у проведенні в суді впізнання особи або предмету виникає у випадках :

1. Непроведення такої дії на досудовому слідстві, за наявності підстав

2. У судовому процесі з'явилися нові обставини, а разом з ними - необхідність проведення цієї дії

3. До справи приєднані нові речові докази або викликані нові свідки

4. На досудовому слідстві пред'являлись для впізнання фотознімки осіб і предметів, а необхідно було пред'явити самих осіб або предмети

• Судовий огляд місця події провадиться, якщо :

1. виникли нові обставини, що потребують з'ясування на місці

2. попередній огляд місця події (протокол, схеми, фотознімки) викликає питання, на які не відповідають матеріали справи

3. дані досудового слідства про місце події неоднозначно сприймаються учасниками процесу

4. слідчим не проведено огляд місця події всупереч його необхідності

• Метою огляду речових доказів є :

• визнання відношення предмету до

вчиненого злочину

• визнання його ролі у доказуванні вини

• Експертиза в суді призначається, якщо :

• у судовому засіданні з'явилися факти, що потребують експертного дослідження

• учасники процесу вважають раніше проведену у справі експертизу недостатньою або неповною

• учасники процесу вважають висновки експертиз необґрунтованими, сумнівними, суперечливими

17.Участь прокурора у допитах у суд.засід

• Види допитів :

1. Основний – довільне викладення відомих допитуваному обставин справи

2. Перехресний – по одних і тих же обставинах відносно одного допитуваного всіма учасниками процесу

3. Шаховий – одна обставина з'ясовується одним учасником процесу у декількох осіб

4. Додатковий – якщо при основному допиті упущені обставини, що потребують уточнення і роз'яснення

5. Повторний – після проведення основного, у зв'язку з іншими доказами виникають сумніви щодо правдивості і точності показань цієї особи

Перш за все, державний обвинувач подає до суду докази, що зібрані в ході досудового слідства по справі.

В умовах сьогодення державному обвинувачеві, як уже відзначалося, не достає наукового забезпечення тактики допиту у судовому засіданні. Безумовно, деякі наукові положення щодо криміналістичної тактики допиту на досудовому слідстві можуть бути застосовані прокурором у суді. Але тактичні прийоми, розроблені для слідчого, не можна механічно переносити у сферу діяльності суду, тому що тактика допиту осіб прокурором під час розгляду справи має свої особливості. Після масованого штурму слідчими діями, якому піддається обвинувачений на досудовому слідстві, перед судовим розглядом настає досить довге затишшя, коли обвинувачена особа, ретельно ознайомившись з іншими доказами в матеріалах справи, безперешкодно зустрічаючись із захисником, відпрацьовує свою позицію у суді, нерідко протилежну першій і далеку від істини, переконливо пояснюючи зміну своїх показань. Такі ж метаморфози досить часто відбуваються з показаннями потерпілих, свідків. У таких ситуаціях прокурор має зробити вибір тактичних прийомів та засобів їх вирішення з урахуванням публічного характеру своєї обвинувальної діяльності.

Тактика державного обвинувача у суді визначається специфікою умов проведення судового допиту. Якщо на стадії досудового слідства коло учасників допиту, як правило, обмежено слідчим, а інколи ще й захисником, то у судовому засіданні окрім прокурора питання допитуваному задають судді, захисники, потерпілі, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, підсудні. Принцип гласності відправлення правосуддя теж має вплив на проведення допиту. Упродовж його державний обвинувач відчуває велику протидію з боку захисту. У ході судового слідства допитуваний значною мірою передбачає коло можливих питань і готовий до них краще, ніж на досудовому слідстві. А підсудний, вивчивши усі матеріали справи, проаналізувавши докази, уявляє можливі для нього питання, що, безумовно, впливає на його відповіді в суді.

Зважаючи на всі ці особливості тактики допиту у судовому засіданні, прокурор під час їх проведення повинен продемонструвати:

• чіткість і послідовність питань;

• доступну форму розмови;

• неупередженість своєї позиції;

• терпіння, коректність, офіційність і тактовність;

• повагу до суду та прав усіх інших учасників процесу;

• об’єктивну зацікавленість долею допитуваних і схвалення їхньої певної поведінки;

• упередження для допитуваних дискомфортної ситуації;

• повноту та вичерпність з’ясування всіх спірних питань, що залишилися не з’ясованими на досудовому слідстві або виникли під час судового розгляду. Тобто, своїми пошуками істини прокурор має схилити допитуваного до щирих і правдивих показань.

Державний обвинувач у суді повинен повною мірою використати надане йому законом (ст.ст. 300, 303, 308, 311 КПК України) право першим після вільної розповіді допитати підсудного, потерпілого, свідка, експерта для одержання необхідної інформації. Якщо в деяких випадках суд (суддя), додержуючись, помилкового уявлення про свій обов’язок повного та всебічного дослідження доказів, допитує особу першим, прокурор має всі підстави для чемного зауваження про порушення закону, мусить проявити в такій ситуації твердість та аргументовану обізнаність.

При допитах, які здійснює сторона захисту, прокуророві необхідно обов’язково реагувати на повторність питань за з’ясованими обставинами, їх некоректність, намагання перекрутити надані у суді показання з боку захисту шляхом заявлення клопотань про зняття судом таких питань.

Крім основного, прокурор використовує інші форми допиту – перехресний, шаховий.

Особливістю перехресного допиту є те, що він проводиться по одних і тих же обставинах відносно одного допитуваного обвинувачем, захисником, судом, іншими учасниками процесу. Він допомагає одержати інформацію про обставини справи, заповнити прогалини в показаннях, деталізувати та конкретизувати докладніше невиразні моменти, допомогти особі, що допитується, докладніше висвітлити у суді ті чи інші події. Найбільш ефективним є перехресний допит осіб, які дають завідомо неправдиві показання, для викриття протиріч, усунення погрішностей у показаннях. Перехресний допит конкретизує якусь частину або навіть окремі деталі показань на основному допиті, де прокурор при підготовці визначає, які обставини, можливо, прийдеться уточнювати, в тому числі перехресним допитом.

Перехресний допит – це допит особи, чиї показання представлені в якості доказу протилежною стороною, а також допит підсудного, свідків, які змінили свої показання, дані на досудовому слідстві, для їх критичного дослідження і перевірки.

Особливості перехресного допиту:

• допитується особа, яка є „чужим свідком”, тобто свідком протилежної сторони;

• перехресний допит можливий лише у судовому слідстві;

• несподіваність, раптовість запитань допомагає одержати найбільш правдиву інформацію;

• швидкоплинність перехресного допиту, при якій не губиться увага суду і учасників процесу.

При його проведенні прокурору необхідно брати до уваги:

1. Відчуженість допитуваного, яка інколи переходить до ворожості. Тому важливо правильно налаштувати розмову, відволікти від хвилюючих думок, вміти вислухати, чітко, влучно і своєчасно задати важливе питання і одержати вичерпну і визначену відповідь.

2. Враховуючи напругу і невпевненість допитуваного, вплив на нього присутніх в залі, настрій залу.

3. Мати чітку усвідомленість про предмет допиту, враховувати розрив у часі після подій, усвідомленість свідка про очікуваний предмет судового допиту, нашарування на його спогади про подію вражень від спілкування із слідчим, захисником, учасниками судового процесу.

Велике позитивне значення перехресного допиту в тому, що він має безпосередній вплив на суддів, які не тільки чують, а й бачать „як сказано”, безпосередньо сприймають і осмислюють показання допитуваних. Як сказав колись Б. Паскаль, доводи, до яких людина додумується сама, зазвичай, переконують її більше, ніж ті, які прийшли в голову іншим. Тому поступове наведення судді (суддів) на сприятливу думку є надзвичайно важливим завданням прокурора у перехресному допиті.

Методика прокурора у цьому виді допиту зводиться до наступного.

1. Такий допит неможливий без певної агресивності, напористості у з’ясуванні питань, що відносяться до предмету доказування.

2. Не можна допускати ухилення від відповідей на чітко задані питання.

3. Прокурор повинен передбачати і запобігати можливості одержання небезпечних, непрогнозованих відповідей.

До проведення перехресного допиту державний обвинувач повинен докладно готуватися. Перш за все, з’ясувати, що собою представляє особа, яка буде допитуватися, її моральні устої. Чи можна довести недостовірність показань свідка з огляду на те, що людина по своїх моральних якостях взагалі не заслуговує довіри. Чи витримає свідок обвинувачення агресивні і напористі питання з боку захисту. Продумати і сформулювати питання до такого допиту.

У судовому слідстві для збереження достовірних свідків обвинувачення можна запропонувати прокурору здійснювати їх захист шляхом:

- заявлення клопотань перед судом про зняття перекручених, некоректних, образливих, повторних після з’ясування прокурором певних обставин справи запитань з боку захисту;

- при підвищенні накалу такого допиту з боку захисту просити оголосити перерву для вгамування пристрастей;

- у випадку надмірного хвилювання з боку допитуваного або наявної хворобливості заявляти клопотання суду про оголошення перерви у допиті в зв’язку з тимчасовою неможливістю його допиту тощо.

Для прокурора, який веде допит у суді, він є засобом обґрунтувати свою позицію. Говорить в суді свідок, а переконую суддю той, хто допитує, представляє, досліджує ці свідчення. Тому показання допитуваних повинні контролюватися і направлятися прокурором, який веде перехресний допит, якщо він хоче перевірити достовірність наданих свідком свідчень.

Набуття навиків перехресного допиту для для державних обвинувачів є обов»язковим, тим більше у сучасних умовах змагальності процесу. Він дозволяє встановити протиріччя, уточнити деталі, викрити допитуваного у наданні неправдивих показань та суттєво доповнити їх.

На відміну від перехресного допиту, де одна й та ж особа допитується суддею, прокурором, захисником та іншими учасниками процесу з певної обставини, при шаховому допиті одна й та ж обставина з’ясовується одним учасником процесу у декількох осіб. Шаховий допит характеризується тим, що при основному допиті певної особи по тих же обставинах, про які йде мова, попутно ставляться питання іншим, уже допитаним особам. Частіше це буває, коли допитуваний не досить чітко та ясно висловлює свої показання. За допомогою показань інших осіб обвинувач може підтвердити або спростувати показання, що були надані цією особою під час основного допиту.

У разі необхідності прокурор просить суд про додатковий, повторний допит осіб або про проведення очної ставки (ст. 304 КПК України).

Додатковий допит проводиться на випадок, якщо при основному упущені якісь обставини, що потребують уточнення і роз’яснення. Він може бути проведений у будь-якій стадії судового слідства.

Повторний допит проводиться у випадках, коли після основного допиту особи та у зв’язку з іншими доказами виникають сумніви щодо правдивості, точності показань вже допитаної особи. Якщо виникає потреба повторного допиту, прокурору необхідно мати на увазі те, що особа, знаходячись у залі суду, прослухавши покази інших допитаних в його присутності, може скорегувати свої показання. Тому необхідно відмежувати те, що їй було відомо раніше, від того, що стало відомо під час судового слідства.

Законом (ч. 2 ст. 304 КПК) передбачена можливість проведення очної ставки. Вона може бути первинною у суді (між допитаними підсудними, потерпілими та свідками, з якими вона не проводилася), так і між цими особами, якщо очна ставка проводилася під час досудового слідства. Як правило, обвинувач спочатку задає питання особі, яка, на його думку, дає правдиві показання, оскільки вони можуть позитивно вплинути на іншого учасника очної ставки, що на погляд прокурора, говорить неправду. Державний обвинувач повинен слідкувати, щоб учасники допиту не задавали навідних запитань та не вчиняли психічного впливу на допитуваних осіб, і порушувати питання перед судом у таких випадках про зняття запитань учасника процесу або застосування інших передбачених законом заходів до осіб, які не дотримуються закону.