Основні риси:
Площинні лінійні форми
Динамічна композиція
Рухливі елементи
Мінімізація простору
Використання сучасних матеріалів: стекла, стали, пластика
На формування конструктивізму вплинули також футуризм (культ майбутнього і дискримінація минулого разом з сьогоденням), супрематизм (позбавлені образотворчого сенсу комбінації геометричних контурів, , головним представником і теоретиком якого був російський художник Казимир Малєвіч, «Чорний Квадрат» стал для Малевича тем элементом, с помощью которого он получил возможность выражать самые разные ощущения — покоя, динамики, мистические, готические и т. п. «Я получил тот элемент, через который выражаю те или другие мои бывания в разных ощущениях»), кубізм (умовні форми, що підкреслено геометризувалися), пуризм (прагнення до первозданної чистоти і відсутності запозичень) і інший новаторський перебіг 1910-х років.
Архетип – праобраз, оригінал.
Архетип (від грец. архэ, початок, принцип та грец. тип, відбиток, форма, зразок) — первісна модель, вперше сформований ісконий тип
Мистецтво, як і кожне соціальне явище, має свою історію, яка започаткована наскельними зображеннями тварин, ритуальними танцями і співами, кам'яними ідолами тощо. Триває і збагачується вона й понині, коли поряд з живописом і музикою, театром і архітектурою існують кіно і телебачення, дизайн і реклама.
На ранніх етапах людського розвитку, коли основні зусилля людини були спрямовані на упорядковування зовнішнього світу та усвідомлення специфіки людського життя, художні форми ми шукаємо і знаходимо у тих сферах, які пов'язані з виробництвом утилітарних предметів, створенням соціального простору та усвідомленням соціального часу. Прикладне мистецтво, архітектура і міфологія якраз і є тими художніми формами, що опосередковують конкретно-історичний та естетичний досвід.
Архетипические образы всегда сопровождали человека, они являются источником мифологии, религии, искусства. В этих культурных формах происходит постепенная шлифовка спутанных и жутких образов, они превращаются в символы, все более прекрасные по форме и всеобщие по содержанию. Мифология была изначальным способом обработки архетипических образов.
Поскольку за каждым архетипом "закреплен" в культуре определенный спектр изображений-символов, у художников, в свою очередь, нередко возникает соблазн придать своим работам "философскую глубину" посредством изобразительных интерпретаций популярных символических образов.
Результаты такого подхода особенно наглядно проявляются на выставках т.н. "духовного" искусства в обилии ложной многозначительности, дидактизма, скучной эмблематичности и банальности.
Не менее скучно сегодня выглядит и постмодернисткое жонглирование символьными образами из культурных архивов всех времен и народов.
Поистине, художнику нужно пройти по лезвию бритвы, чтобы, напрямую обратившись к глубинным источникам творческой энергии - архетипам, не подчиниться их мощи, не сойти с ума и не соблазниться внешне эффектным, но пустым нагромождением фантастических образов.
Образы архетипического искусства могут быть весьма фантастичны, однако они имееют совершенно иную природу, чем проявления художественной фантазии в субкультурах поп-арта и постмодернизма.
Попкультурые фэнтези, конструируя иллюзорно-реальные фанастические миры, не идут дальше эксплуатации простейших "основных инстинктов" зрителя посредством расхожих жанровых штампов. То же относится к произведениям, основанным на эстетике симулякра, пустые формы которых способны вызвать лишь поверхностное возбуждение чувств и утомление духа.