1 Український народний одяг та сучасний костюм

1.1 Погляд в історію

Спроби вивчати одяг з’явилися давно. Здавна одяг замальовувався, описувався, тому до наших часів дійшли деякі відбитки цих досліджень – це малюнки, іконопис, фрески, етнографічні праці, фотоархіви. Своїми дослідженнями Федір Кіндратович Вовк – етнограф і археолог, розвінчував вигадки російських імперських істориків, котрі лукаво доводили, що Україна – це усього лише «юг России», й заперечували існування українського народу, його мови, культури. Завдяки Хведорові Вовку українська археологія й етнографія початку ХХ століття піднялася на один щабель з найрозвиненішими європейськими народознавчими науками того часу.

Вивчаючи одяг доісторичного населення України, нам стало відомо, що відомостей про нього дуже мало. Наявність шкрібків, кістяних шил та голок палеолістичної доби доводить, що вже в ті часи одяг робили з звіриних шкур, зшиваючи їх, тим самим надаючи їм вигіднішу форму.

У неолістичну добу до цього матеріалу додавався ще інший – рослинні волокна. На це вказують останки грубих тканин, не тільки вовняних, але й рослинних, що їх знаходять у могилах. Знаходження ґудзиків, пряжок, фібул тощо вказують на те, що в ті часи одяг був уже досить складний, що існувало вже шкуратяне взуття та різного роду металеві оздоби.

Про одяг початків історичного часу, тобто VIII – IX століття , теж недостатньо відомостей. Про одяг того часу можна судити лише з малюнків, які дійшли до нас ( це шапка у князів, біле головне покриття у княгині). Щодо одежі народної маси за тих часів, то про це майже бракує відомостей. Дізнатися можна лише з літописів, що вищі стани носили вже сорочки, гачі, суконні свити; як верхню одежу –корзно, на ногах – чоботи. Щодо одежі простого народу, то вона складалася з тих самих речей, тільки з простіших.

Про одежу литовської доби – докозацьких часів – відомостей також мало. Щоб краще про це дізнатися, потрібно вивчати історичні матеріали.

Під час дослідження дізналися, що історія українського народного костюма генетично пов’язана з традиціями Київської Русі. Про одяг згадується в давньоруських писемних пам’ятках. Археологічні розкопки засвідчують розвиток ткацтва та різноманітних ремесел того часу, дають певне уявлення про давньоруське вбрання.

В творах, пам’ятках давньоруської писемності та подорожніх записах іноземців хоча б побіжно описувався і народний одяг. Особливе місце посідають свідчення мусульманських авторів [8], а пізніше – нотатки сирійця Павла Алеппського [28]. А описи й малюнки француза Г. Левассер де Боплана [5] стосуються опису одягу козаків, шляхти, черниць, особливості весільного вбрання тощо.

Початок ґрунтовного дослідження українського традиційного костюма збігається з розвитком капіталізму. Цінними джерелами кінця XVIII – початку XIX ст. є історичні, статистичні та етнографічні праці О. Рігельмана [27], О. Шафонського [34], І.Георгі [10], у яких не лише описано, а й змальовано народний одяг різних соціальних верств: селян, міщан, козаків, представників українського панства. Надзвичайно цікаві етнографічні праці Д. Деляфліза [11] , який не лише змалював, але й описав велику різноманітність видів і форм одягу цілої низки сіл різних повітів губернії, про співвідношення елементів одягу, їх колорит. Описували окремі повіти та села, а також відтворювали не лише місцевий одяг, але й виділяли окремі складові І. Морагевич [19], О. Шишацький – Ілліч [36 ].

Важливий вклад в дослідження традиційного одягу українців внесли П.Чубинський, Б.Познанський, В. Богданов. Їхня думка про те, що народний одяг потрібно розглядати як важливе історичне джерело, що відбиває етнічну історію народу, його етнокультурні зв’язки, заслуговує на увагу. Послідовники досліджень - Г. Маслова, Г. Стельмах, Я.Прилипко, К. Матейко та багато інших зробили узагальнення щодо розвитку традицій- ного вбрання.

Великий вклад внесли і художники, етнографи, такі, як: В. Тропінін, Т, Шевченко, П.Мартинович, М. Мурашко, О. Мурашко, Ю. Павлович. Їх традиції продовжили такі відомі митці, як Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський. Зафіксували зміни, які відбулися в одязі, і художники ХХ ст. – К. Трохименко, М. Дерегус, Т. Яблонська. Серед письменників , які внесли свій вклад, реалістично описуючи одяг, слід відмітити Т. Шевченка, І.Котляревського, А. Свидницького, І. Франка, І. Нечуя – Левицького, Г.Квітку – Основ׳яненка.

Дослідження етнографів, археологів, антропологів збагачували народознавчі науки новими відкриттями.