2. Методика виконання роботи

1. Визначають в”язкість матеріалу у вихідному (початковому) стані, а потім роз­бавляють розчинником і доводять лакофарбовий матеріал до робочої консистенції.

2. Перед кожним визначенням умовної в"язкості резервуар віскозиметра старанно промивають розчинником для даного лакофарбового матеріалу, а потім ви­сушують повітрям або сполоскують етиловим спиртом. Сопло віскозиметра при не­обхідності ще раз додатково промивають розчинником.

3. Лакофарбовий матеріал старанно перемішують і відстоюють протягом 5-

10. хв, щоб встигли вийти бульбашки повітря.

4. Віскозиметр виставляють у горизонтальному положенні, а під нього став­лять посудину місткістю не менше 110 мл.

5. Отвір сопла закривають кульковим клапаном (можна пальцем) і заповню­ють віскозиметр лакофарбовим матеріалом (температура 20°С) врівень'з краями .

6. Відкривають отвір сопла і одночасно з появою рідини з сопла включають секундомір. У момент появи переривчастого (несуцільного) струмення матеріалу йо­го виключають. Дослід повторюють три рази. Допустиме відхилення окремих значень часу витікання матеріалу від середнього значення допускається не більше 2,5 %.

Час (в с) витікання лакофарбового матеріалу з віскозиметра і е умовною в’язкістю цього матеріалу. За величину умовної в"язкості приймають середнє аоисЬмятичня трьох вимірювань часу, визначене за Формулою

ВУ=К ї,

де t — середнє арифметичне значення часу витікання матеріалу, с;

К = 0,9-1,1 — поправочний коефіцієнт, вказаний в паспорті віскозиметра ■ 5.1.2,7, Після закінчення роботи віскозиметр промивають відповідним розчинни­ком і витирають чистою м’якою тканиною.

2. Зміст звіту

1. Мета роботи. -

2. Схема приладу. ' ' ¹

3. Методика визначення умовної в’язкості.

4. Результати дослідження та висновки щодо консистенції.

Контрольні запитання

1. Що приймають за умовну в’язкість лакофарбових матеріалів?

2. У чому суть визначення умовної в’язкості за допомогою віскозиметра ВЗ-4?

3. У чому суть визначення умовної в’язкості за методом падаючої кульки?

4. Які особливості визначення умовної в"язкості непрозорих лакофарбових ма­теріалів за методом падаючої кульки?

2. Визначення розгічності (розливання) лакофарбових матеріалів

Мета: ознайомитись з методами визначення розтічності лакофарбових матеріалів. Завдання: визначити розтічність лакофарбового матеріалу методами візуального спостереження і співставлення.

Матеріальне забезпечення: скляні пластинки (90x120x1,4 мм), лакофарбові ма­теріали, пневморозпилювач, еталон.

1. Загальні відомості

Розтічністю (розливанням) називається здатність лакофарбового матеріалу після нанесення його на основу розтікатися з утворенням рівного поверхневого шару. Вхідний контроль передбачає три методи визначення розтічності.

Пйпіііий метол застосовують- для' визначення розтічності лакофарбових ма­теріалів, що'наносяться розпилюванням. У цьому випадку розтічність оцінюється ве­личиною шагрені (нерівності) і наявністю підтікання.

Якісну оцінку розтічності проводять за трьома ступенями розтікання.

І ступінь— покриття рівне, без видимих слідів шагрені при нанесенні фарборозпилю­вачем;

а) швидка розтічність — лакофарбовий матеріал розтікається не пізніше як за 10 хв;

б) сповільнена розтічність — матеріал розтікається протягом 10-15 хв;

в) повільна розтічність — матеріал не розтікається протягом 15 хв;

Іі ступінь — після ЗО хв на покритті видно нечіткі сліди від щітки або несильна шагрень при нанесенні фарборозпилювачем;

III ступінь — після ЗО хв на покритті видно значні сліди від щітки або значна шагрень.

Другий метод полягає у візуальному співставленні плівки сухого лакофарбового покриття з еталонним зразком. Поверхня плівки лакофарбового матеріалу повинна повністю відповідати поверхні плівки еталону.

Третій метод полягає у вимірюванні на профілеграфо-профілеметрі шагрені плівки лакофарбового матеріалу, який висох, і оцінці за гТятибальною шкалою. Вели­чина шагрені характеризується висотою і кроком нерівностей;