УКРАЇНА

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра "Трактори і автомобілі"

Мастильні та інші витратні матеріали

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів із спеціальності

24679. — "Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва”

Ч астина 2

Київ -2000

УДК 631.372: [629.114.2 +629.113] (075.8)

Методичні вказівки містять методику виконання лабораторних робіт другого циклу (модуля) дисципліни "Мастильні та інші витратні матеріали".

Для студентів із спеціальності "Машини та обладнання сільськогосподарського ви­робництва".

Рекомендовано методичною радою факультету механізації сільського господарства Національного аграрного університету

Укладачі: А.І.Окоча, О.В.Глуховська, О.Т.Лавріненко Рецензенти: В.С.Колісник, О.В.Зазимко

Навчальне видання

МАСТИЛЬНІ ТА ІНШІ ВИТРАТНІ МАТЕРІАЛИ

Методичні вказівк^до виконання лабораторних робіт для студентів із спеціальності

24679. - "Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва”

Частина 2

Укладачі: ОКОЧА Анатолій Іванович

ГЛУХОВСЬКА Ольга Владиславівна ЛАВРІНЕНКО Олександр Тимофійович

Зав. видавничого центру НАУА.П.Колесніков Редактор Л.М.Левчій Верстка А С. Осьмак

Підписано до друку 8.11.00. Формат 60x84 1/16 Умов.друк.арк. 1,4. Обл.-вид.арк 1,3. Наклад 100.

?

Видавничий центр НАУ.

03041, Київ, вул. Героїв Оборони. 15.

Загальні положення

Друга частина методичних вказівок до виконання лабораторних робіт з дис­ципліни "Мастильні та інші витратні матеріали" містить лабораторні роботи з визна­чення основних показників якості та експлуатаційних властивостей витратних ма­теріалів (лакофарбових, клейових).

У лабораторних роботах 5,6,7 визначаються загальні показники якості, які харак­теризують призначення і якість лакофарбових матеріалів під час їх атестації та прове­дення вхідного контролю, а у лабораторній роботі 8 визначається якість клей-ових матеріалів.

У результаті виконання цих робіт необхідно оформити паспорт на досліджуваний матеріал (див. додатки) і зробити.цисновок про придатність його до застосування під час виготовлення та технічного обслуговування (ТО) автотракторної та сільськогос­подарської техніки.

Кожна лабораторна робота закінчується контрольними запитаннями, які призна­чені для підготовки студентів до складання заліку та самостійного вивчення матеріалу цього розділу.

З

Визначення умовної в"язкості та розтічності лакофарбових матеріалів

1. Визначення умовної в"язкості лакофарбових матеріалів Мета: освоїти методи визначення умовної в"язкості лакофарбових матеріалів Завдання: визначити умовну в"язкість на ВЗ-4 за ГОСТ 8420-75 у вихідних і розбав­лених до робочої консистенції лакофарбових матеріалів при температурі 20°С . Матеріальне забезпечення: грунтовка, фарба, набір розчинників, ртутні термомет­ри з ціною поділок 0,5°С, секундомір, мірний циліндр на 50 мл, віскозиметр ВЗ-4.

1. Загальні відомості

В'язкість є основною фізико-хімічною характеристикою лакофарбових ма­теріалів, яка характеризує якість їх з точки зору подальшого використання.

В"язкість лакофарбових матеріалів вважають задовільною, якщо вона не утруд­нює фарбування виробів. Висока в"язкість дуже утруднює застосування лакофарбо­вих матеріалів, бо вони погано проходять або зовсім не проходять через сопло роз­пилювача і не можуть розподілятися рівномірним шаром по поверхні виробу. При ду­же низькій в"язкості лакофарбові матеріали зтікають з вертикальної або нахиленої по­верхні, утворюючи напливи^ нижній частині.

У діючих стандартах і технічних умовах на лакофарбові матеріали нормований по­казник в"язкості виражений в умовних одиницях. Умовна одиниця — це тривалість безперервного витікання (в секундах) певного об"єму рідкого матеріалу через каліброване сопло прийнятого діаметра при 20°С або при іншій регламентованій температурі. ЕГязкість визначається двома методами.

За першим методом визначають умовну в'язкість за допомогою приладу ВЗ-4 .

Другий метод полягає у фіксації часу (с), за який стальна кулька проходить відстань між двома мітками вертикально вста-новленої скляної трубки віскозиметра, наповненого лакофарбовим матеріалом.

S. 1.1.1. Будова приладів

;. 1) являє собою дюралеву або пластмасову циліндричну

посудину місткістю 100 0,5 мл, яка переходить у порожнистий конус. У верхній частині віскозиметра є канавка для зливу надлишку матеріалу, що випробовується. Конічна частина закінчується соплом діаметром 4 0,015 мм і висотою 4 0,015 мм з неіржавіючої сталі.

Віскозиметр ВЗ останнім часом випускають з трьома змінними соплами 2 0,012,

4. 0,015, 6 0,015 мм і він маркується як ВЗ-246. Сопло віскозиметра потрібно вибира­ти залежно від консистенції матеріалу.

зі скляної трубки довжиною 35 см і

діаметром 20 мм та стальної кульки діаметром 7,935 мм і масою 2,033 г. На відстані 5 см від кінців трубки нанесенні мітки, відстань між якими 25 см. Нижній отвір трубки, закріпленої у штативі, щільно закритий корком.

Лакофарбовий матеріал температурою 20° С наливають у трубку вище верхньої мітки на 1 -2 см. По центру трубки опускають стальну кульку. В момент проходження

кульки через верхню мітку включають секундомір і відмічають час проходження куль­ки між двома мітками (верхньою і нижньою).

При визначенні умовної в"язкості непрозорих матеріалів у трубку спочатку нали­вають гліцерин до нижньої мітки, а потім до верхньої мітки лакофарбовий матеріал і на 1-2 см вище мітки знову гліцерин.

Замість гліцерину можна використати іншу прозору рідину, яка не змішується з лакофарбовим матеріалом.

За умовну в"язкість приймають середнє арифметичне трьох вимірів.

Рис.1. Віскозиметр ВЗ-4:

1- стакан; 2- сопло; 3 - металевий або пластмасовий посуд місткістю 100 мл;

4 - штатив; 5 - Виїмка

S. 1.1.2. Підготовка до випробування

Перед визначенням в"язкості грунтовки її фільтрують через дротяну сітку (не мен­ше 567 отворів на 1 мм²) або через два шари марлі для очистки від механічних домішок і згустків.

Для визначення в’язкості лакофарбового матеріалу в робочому стані вихідний ма­теріал розбавляють розчинником. Для цього зважують 100 г лакофарбового матеріалу і 100 г відповідного розчинника. Додають розчинник у матеріал до досягнення в"яз- кості 18-20 о (для грунтовок) і 28-30 с (для фарб) та зважують залишок розчинника.

Розбавлення X (в %) розраховують за формулою:

Х= G 100/G,,

де G — маса лакофарбового матеріалу; G, — маса розчинника витраченого для розбавлення матеріалу до необхідної в"язкості.