Практичні заняття.

Практичні заняття – це така форма навчального заняття, де теоретичні знання, отримані студентами на лекціях та під час самостійної роботи, доопрацьовуються на практиці. На практичних заняттях студенти залучаються до розв’язання різнорідних навчально – практичних пізнавальних завдань, у них виробляються навички використання приладів, реактивів, обчислювальної техніки, комп’ютерів, літератури.

Практичні заняття покликані формувати в студентів загальні професійні якості(педагогічні, технічні й ін.), сприяють формуванню професіоналізму,; накопиченню досвіду професійної творчості в обраній галузі відповідно до професії чи спеціальності;закладають систему норм і ставлення в колективі, надають досвід оцінювально – емоційної діяльності.

Практичні заняття проводяться з найбільш важливих розділів та курсів, що вивчаються, вони передбачають формування умінь та навичок взаємозв’язку теорії з практикою, вирішення професійних задач. За звичай такі заняття проводяться у підгрупах.

Лабораторно – практичні заняття.

Ця форма організації навчального процесу поширена у вузах й особливо придатна для вивчення педагогічних дисциплін.

Лабораторно – практичні заняття сприяють розвитку творчого потенціалу студентів, озброюють їх системою знань, умінь та навичок з педагогічних дисциплін, стимулюють мислення, наближають теорію до практики, навчальну роботу до наукової, сприяють закріпленню знань. Заняття складається з двох частин: теоретичної й практичної. Теоретична частина відведена під обговорення основних положень теми, що вивчається,або різноманітних теорій, підходів, точок зору з тих питань, що розглядаються. В міру можливостей теоретичні викладки ілюструються прикладами з практики, аналізується власна оцінка,робляться висновки. У практичній частині використовуються різноманітні ігри:рольові, ділові, дидактичні; проводяться дискусії,диспути, різноманітні тренінги.

Головна мета лабораторно – практичного заняття – навчити студента поєднувати педагогічну теорію з педагогічною технологією, набути досвід педагогічних дій,закріпити навички індивідуальної й колективної роботи, навчитися співробітництву й співтворчості.

Практикум – це своєрідна форма взаємозв’язку теорії з практикою, котра покликана закріплювати знання через залучення студентів до розв’язання різноманітних навчально – пізнавальних завдань(задач). Його мета полягає в поглибленні теоретичних знань та виробленні умінь і навичок використання обчислювальної техніки, наукової літератури, методики наукового дослідження тощо. Як правило, ця форма застосовується для поглибленого вивчення проблем, котрі мають практичне значення у професійному становленні майбутніх спеціалістів.

Своєрідною основою для проведення практикуму стає інструкція, котра вимагає суворого дотримання студентами дій(наприклад, алгоритм розв’язання педагогічної задачі, модель взаємодії вчителя й учня на уроці й т.п.). Система завдань, котра використовується на заняттях практикуму, передбачає повторення навчального матеріалу, поглиблення його й систематизацію,пояснення нових теоретичних положень, описи, графічне зображення лабораторного обладнання, конкретні рекомендації, котрі визначають характер навчальних дій студентів, порядок роботи, форми підведення підсумків й оцінка отриманих результатів.

Практикум – це форма розвитку пізнавальної самостійності й активності майбутніх спеціалістів, відпрацювання професійно важливих умінь і навичок.