Семінарські заняття

Семінарські заняття виступають методом активного застосування знань, якому передує самостійне вивчення різних джерел й посібників, а також збір матеріалу безпосередньо на виробництві, в архівах,у школі, інших закладах. Активна й систематична участь у семінарах призводить до систематизації й поглиблення знань, виробленню найважливіших інтелектуальних умінь і навичок.

Семінари – це дієва форма розвитку продуктивного мислення, залучення студентів до колективної пізнавальної діяльності. Семінарські заняття розвивають творчу активність і самостійність, закріплюють інтерес до науки й наукових досліджень, допомагають поєднати наукові викладки з практикою. Семінари в сучасному розумінні з’явилися одночасно з першими університетами, де поряд з лекціями проводилися семінари чи диспути. Часом вони проводилися як «диспутація казна про що», як «розумовий турнір». Педагогічне призначення цих занять зводилося до того, щоб навчитися самостійно оволодівати знаннями. Підготовка до цього виду занять передбачала вивчення літератури, документів,архівних матеріалів.

Семінарські заняття проводяться в групах по 15 – 25 чоловік, що в свою чергу дозволяє встановити більш тісний контакт викладача зі студентами. Під час семінарського заняття студенти мають можливість продемонструвати свої знання не лише лекційних матеріалів, але й першоджерел, а також уміння працювати з книгою, уміння аналізувати й співставляти факти, події.

Протягом семінарського заняття виробляються навички й уміння слухати інших, логічно викладати свої виступи, зрозуміло, переконливо й емоційно викладати свої думки, уточнювати малозрозуміле у виступах товаришів, ставити питання, виступати з доповненнями чи рецензувати виступи своїх попередників.

Семінарським заняттям властиві наступні функції:

• поглиблене й детальне вивчення найбільш важливих і складних тем (порівняно з лекціями);

• розширення знань з урахуванням специфіки професійної підготовки майбутніх спеціалістів;

• залучення студентів до практичної роботи:

• озброєння студентів деякими попередніми уміннями з майбутньої спеціальності;

• удосконалення й закріплення отриманих знань, умінь і навичок;

• залучення до самостійної роботи з книгою за фахом, особливо з додатковою літературою з теми;

• виховання потреби висловлювати свою точку зору, своє розуміння теми, котра обговорюється,доведення й ствердження власної думки;

• перевірка знань, умінь та навичок студентів.

Форми організації й проведення семінарських занять доволі різноманітні. Це можуть бути: семінар – бесіда, семінар – диспут, семінар з розв’язанням педагогічних задач,семінар з елементами ділової гри, семінар – діалог, семінар – дискусія, семінар – зустріч, семінар – конференція й ін.

Семінар – бесіда – найбільш поширений вид семінарського заняття, котрий проводиться у вигляді розгорнутої бесіди. Мета даного семінару полягає в поглибленні й розширенні знань студентів з конкретної теми, з’ясувати ступінь самостійності думок і суджень з тих питань, що розглядаються. З цією метою заслуховуються розгорнуті виступи з тих питань, що винесені в план семінару й відповіді студентів при цьому рецензуються чи доповнюються.

Семінар – диспут передбачає зіткнення різних точок зору при обговоренні будь – якої проблеми. Він проводиться у формі діалогічного спілкування сучасників. Його мета – виявити істину, розібрати питання різними учасниками диспуту. Відстоюючи свою індивідуальну точку зору, використовуючи різні підходи до розгляду проблеми, учасники диспуту намагаються за допомогою нестандартних,інколи навіть оригінальних способів вирішити поставлену перед ними проблему чи задачу. Семінар – диспут примушує думати, навчає вести полеміку, чітко й зрозуміло висловлювати свої думки

Семінар з розв’язанням педагогічних задач. Ця форма організації навчання передбачає паралельно з розкриттям теоретичних питань семінару розв’язання педагогічних задач. Розв’язання задач активізує пізнавальну діяльність студентів, удосконалює їх розумові операції(аналіз, синтез, узагальнення, перенесення знань у нові умови тощо). Уміння аналізувати конкретні ситуації, знаходити шляхи їх вирішення (розв’язання) допомагають студенту більш ефективно пов’язати знання з педагогіки зі шкільною практикою. Розв’язання педагогічних задач на семінарському занятті орієнтує студентів на самостійну роботу з науково – педагогічною літературою, розвиває уміння творчо підходити до вирішення навчально – виховних проблем, пробуджує їхній професійний інтерес, сприяє формуванню придатності до педагогічної діяльності.

Семінар – зустріч. На таке заняття запрошуються досвідчені педагоги – практики. Залежно від теми семінару вони готують найбільш складні й найбільш цікаві питання. Студенти розкривають теоретичні аспекти питань семінарського заняття, а педагоги доповнюють їх виступи, вказують на можливі труднощі в роботі, ілюструють теоретичні положення прикладами з власного досвіду роботи. Такі заняття допомагають студентам краще зрозуміти специфіку майбутньої роботи, окреслити шляхи свого професійного зростання.

Семінар з прослуховуванням доповідей і рефератів. На розгляд будь – якого семінарського заняття виносяться кілька питань. Для проведення такого заняття одному з студентів дається доручення підготувати доповідь чи реферат з найбільш складного чи важкого питання. Одночасно призначаються співдоповідачі й опоненти.

Студент, котрий готує доповідь, на підставі тексту лекції, підручника чи навчального посібника,першоджерел складає повний текст виступу й оформляє його відповідним чином згідно вимог, що висуваються до рефератів чи доповідей. Співдоповідачі й опоненти також повинні мати тексти своїх виступів.

Семінари такого виду сприяють виробленню в студентів умінь роботи з навчальною й науковою літературою;добирати, оцінювати й аналізувати факти, події, діяльність вчителя й учнів у навчально – виховному процесі; робити висновки, творчо підходити до вирішення питань, які розглядаються.

Семінар – конференція. За наслідками вивченого курсу або його розділу може проводитися семінар – конференція. Теми семінару – актуальні проблеми науки й практики. Відповідно до питань, що розглядаються, студенти готують доповіді, реферати, повідомлення. Самостійна робота з літературними джерелами дозволяє їм встановлювати взаємозалежність теоретичних положень з практичними засадами; бути в курсі останніх методичних розробок,знайомитися з передовим педагогічним досвідом. Лабораторні заняття.

Слово laborare позначає працювати, робити власноручно. Під час лабораторних занять студенти під керівництвом викладача виконують різні експерименти, дослідження, досліди – тобто, під час цих занять відбувається поглиблене вивчення науково – теоретичних основ дисципліни й оволодіння сучасними методами дослідження, набуваються практичні уміння й навички роботи з лабораторним обладнанням,вимірювальними приладами, апаратурою, обчислювальною технікою тощо.

За звичай, лабораторні заняття проводяться після лекцій з відповідної теми, коли вже відомі теоретичні положення, закони, методи, властивості матеріалів тощо. Теоретичний матеріал виконує роль основи для проведення дослідів, експериментів.

Лабораторні заняття проводяться по підгрупах(студентська група ділиться навпіл). У деяких випадках заняття можуть проводитися в наукових лабораторіях, на виробництві чи в школі.

Лабораторні заняття сприяють формуванню дослідницьких інтересів, розвитку творчого підходу до науки й педагогічної практики.