екзамен ПЕДАГОГІКА

Вправляння - метод формування необхідних якостей шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів. Смисл вправляння полягає в тому, щоб норми моральних стосунків стали звичкою.

На перший план у пед практиці виходить метод привчання. Привчання - організація регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспільної поведінки. Умови правильного застосування методу: чітке уявлення про завдання; приклад виконання дій та результати; доброзичливий строгий контроль поєднується з самоконтролем.

Педагогічна вимога - метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей. Найважливішими формами є: вимога-порада, довіра, прохання, натяк, схвалення. 

Громадська думка - система загальних суджень людей, що виникає в процесі діяльності і спілкування та виражає ставлення до явищ, подій, що становлять загальний інтерес. Громадська думка є також методом виховного впливу і результатом виховання.

Охарактеризуйте основні правила реалізації принципу єдності виховних впливів.

Правила реалізації принципу єдності виховних впливів допомагають вихователю охопити всі аспекти виховної взаємодії:

Особистість вихованця формується під впливом сім'ї, това­ришів, оточуючих дорослих людей, суспільних організацій, учнівсько­го колективу. Важливо щоб вимоги були єдиними і не суперечили одна одній.

Велика роль у формуванні особистості належить сім'ї. Педа­гоги згодні з формулою - по-справжньому в людині виховано те, що виховано в сім'ї. Звідси вимоги: підтримувати та зміцнювати зв'язок з сім'єю, спиратись на неї при розв'язанні виховних за­вдань. Вихователь повинен бути вихований сам.

Систематичність процесу виховання забезпечується дотриманням послідовності та поступовості у формуванні рис особистості. У вихо­вній роботі варто спиратися на набуті раніше позитивні якості, норми поведінки.

Засіб досягнення єдності виховних впливів - координація зу­силь причетних до виховання людей, органі­зацій, 

Чи всяке об’єднання дітей можна назвати колективом? Які суттєві ознаки колективу і які його функції?

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою). Характерними рисами колективу є спільна значуща мета, спільна діяльність спрямована на досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення психологічних стосунків між членами.

Дитячий колектив відрізняється віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві. Ознаки:1. Єдність моральних цінностей. 2. Гуманні взаємини між дітьми, повага, турбота. 3. Свобода вибору і відповідальність. 4. Вираження власного Я. 5. Захищеність особистості в колективі. 6.Взаємна залежність та відповідальність у діяльності. 7. Відкритість колективу класу шкільній спільноті. Функції колективу: організаторська (сам керує своєю суспільно корисною діяльністю); виховна (стає носієм моральних переконань); стимулювання (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів суспільно корисних справ, регулює поведінку членів, їх взаємовідносини).

Розкрийте сутність принципу зв’язку виховання з життям; яких умінь від педагога вимагає правильна реалізація цього принципу?

Школа життя – найкраща школа виховання. Тому принцип зв'язку виховання з життям став одним з провідних у переважній більшості виховних систем. Він вимагає від вихователя: 1) широкого ознайомлення вихованців з суспільним та трудовим життям людей, змінами, що відбуваються; 2) залучення вихо­ванців до реальних життєвих відносин, різних видів суспільно корис­ної діяльності. Ефективність принципу зв'язку виховання з життям вимагає від педагога вміння забезпечувати: -розуміння учнями ролі праці в житті суспільства та кожної людини; -повагу до людей праці, що створюють матеріальні та духовні цінності; -розуміння загальних основ сучасного виробництва; -поєднання особистих та суспільних інтересів у трудовій дія­льності.

Виховання повинно мати зв’язок з подальшо життям людини, що буде сприяти її адаптації, самореалізації у відповідних життєвих умовах. Складовими такого виховання є розвиток духовності особистості, соціальної, психологічної, комунікативної, професійної компетентностей.

Чим обумовлюються індивідуальні відмінності дітей та як слід враховувати їх у навчанні і вихованні?

До внутрішніх факторів, які зумовлюють індивідуальні відмінності в розумових здібностях, належать особливості співвідношення двох сигнальних систем. За індивідуальними особливостями ВНД він виділяв типи людей: мислительний, в якого переважає друга сигнальна система; художній, в якого переважає перша сигнальна система; середній, в якого обидві системи співвідносяться в діяльності приблизно однаково.

Ці "спеціально людські” типи зумовлюють спрямованість розумової активності, і позначаються на специфіці саморегуляції. У процесі навчання і виховання, в зв'язку з особливостями ВНД формуються позитивні або негативні індивідуальні риси та якості пізнавальних процесів,

Вони позначаються на успіхах у навчанні, поведінці в колективі. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші умови для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильності і обдарувань кожного учня. Такого підходу потребують насамперед діти, які виявляють неадекватну поведінку, нерозвинені здібності, мають виражені відхилення в розвитку.

В чому полягає специфіка сімейного виховання? Охарактеризуйте стилі сімейних відносин.

Сім’я – це форма організації особистого побуту, що будується на подружній спільноті і повязана вузами рідні, спец спільнота суспільства.

Специфіка сімейного виховання полягає в характеристиках: сприяння зв'язку поколінь; здатність сімейного виховання мимоволі дієво формувати в дітей правильні ставлення; наявність сердечності в спілкуванні що служить фундаментом морал-емоційного виховання; безперервність, тривалість і різноманіття виховного впливу. врахування індивідуальності дитини; зменшення негативного впливу середовища на виховання.

Стиль сімейного виховання - спосіб ставлення батьків до дитини, застування певних засобів і методів пед впливу; типова стратегія поведінки батьків з дитиною.

Стилі виховання: Авторитарний, батьки віддають перевагу контролю. Агресивно командний вплив батьків. Демократичний, тверде, послідовне і гнучке виховання. Батьки пояснюють мотиви своїх вимог, обговорюють з дит; влада використовується в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і втілюють їх у життя, прислухаються до думки дитини.  Суперечливий, коли дорослі в сімї не можуть знайти спільну мову у питаннях виховання.

Що таке виховання? Доведіть, що виховання – це процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей.

Інтериоризація - процес переведення культурних цінностей у внутрішній світ особистості. Можна виділити два засоби організації виховання як процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей. 1. стихійно сформовані і спеціально організовані умови, які при систематичній активізації поступово переходять у стійкі мотиваційні утворення. Це припускає стимулювання діяльності зміною зовнішніх умов виховання. 2. засіб полягає в засвоєнні вихованцем пред'явлених йому в "готовому вигляді" спонукань, цілей, ідеалів, які повинні в нього сформуватися і котрі сам учень повинний поступово перетворити у внутрішньо прийняті. У цьому випадку потребується пояснення змісту спонукань. Це полегшує вихованцю внутрішню смислову роботу і рятує від пошуку, пов'язаного з множиною помилок. Повноцінна організація виховання, як процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей потребує використання і першого і другого засобів. Це пов'язано з тим, що обидва вони містять у собі переваги і недоліки.

За яких умов „Виховання може все” (Гельвецій), а коли „Від всякого виховання, мій друже, спасайся на всіх вітрилах” (Вольтер)?

Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра пов'язана з ідеєю добра для всіх. Моральне виховання, можна здійснювати за допомогою "Катехізису моралі", де дитина дізнаяться про справедливість, істину.

Гельвецій вважав, що людина формується під впливом середовища і виховання. Поняття «виховання» він трактував дуже широко. Гельвецій заявляв, що «Виховання може все». Роль виховання і середовища він переоцінював. Таке трактування веде до переоцінки стихійних факторів і недооцінку організованого виховання в формуванні людини.

Філософ Вольтер вважав, що людину формує виховання. Однак він казав і: "Від усякого виховання рятуйся на усіх вітрилах". Склад нашої душі, а не наше положення, робить людину щасливою.

Охарактеризуйте вимоги, що пред’являються до принципів організації виховного процесу. Розкрийте сутність принципу суспільної спрямованості виховання.

Принципи виховання – керівні положення, в яких виражені основні вимоги до змісту, методів, організації ВП.

Вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу і спрямовані на формування цілісної особистості. Національні принципи виховання закорінені у виховній традиції народу, пов'язані з його історією і ментальністю. Виокремлюють:

1.Принцип суспільної спрямованості (підпорядкованість держ ідеї) «нова укр школа», законопроекти мін освіти, політ доктрини, громадянські цінності.

2.Звязок виховання з життям (роль праці, дисципліни, розяснювальна робота, вихов самостійності)

3.Принцип опори на позитивне в людині, і розвиток позитивних якостей

4.Принцип гуманізації виховання (людяність, доброзичливість, повага до особистості).

5.Принцип індивідуального підходу (індивід-ть дитини, вибір методів).

6.Принцип особистісного піддходу (опора на особистісні якості)

7.Принцип єдності виховних впливів (використання їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов)

Сукупність усіх принципів забезпечує успішне визначення завдань, добір змісту, методів, засобів і форм виховання.

Одночасно, щоб діяльність мала виховне значення, необхідно формувати у них суспільно ціннісні мотиви діяльності.

Поясніть думку С.Л. Рубінштейна про те, що дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись.

С.Л.Рубінштейн визнає єдність розвитку, виховання та навчання. Дитина розвивається, виховуючись і навчаючись. У цьому полягає закон психічного розвитку дитини.  

Із положення про єдність процесів розвитку та навчання, виховання Рубінштейн робить висновки: Розвиток не визначено спадковістю або середовищем. Завдання вихов і навч полягає в тому, щоб формувати розвиток. - Особистісні властивості дитини, її псих процеси, формуються в ході діяльності дитини. Розум дитини складається в розумових операціях, а характер формується в діях і вчинках.

-Положення про єдність розвитку і навчання включає в себе широке розуміння вчення. Навчання відбувається в ході виконання діяльності, яка виходить за межі власне вчення.

Поясніть думку Ж.-Ж. Руссо про виховання: «Гармонійність виховання полягає у тому, коли дитина вільно робить те, що вона хоче, але хоче вона того, чого хоче вихователь» .

У системі виховання по Руссо велике значення приділялося особистості дитини. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв’язання корінних соціальних проблем. Його твердження, щодо гармонійного виховання, цілком зходиться з моєю точкою зору з цього приводу. Велике значення у вихованні має вміле педагогічне керування, непомітний але пильний супровід дитини у її розвитку. Руссо зосереджує увагу на тому, що спрямовування дитини не має бути у жорсткій або навзливій формі. Думки котрі подає вихователь вихованцю, мають наче спонтанно виникати в голові дитини. Цей підхід, безперечно, вимагає наявності певних якостей у вихователя. Ця людина має бути людяною і усвідомлювати, що притаманні їй якості наслідуються дитиною точніше ніж думки, які цілеспрямовано вкладаються в голову.

Розкрийте мету і зміст громадянського виховання школярів: патріотичне виховання і формування культури міжнаціонального спілкування; правова культура школяра.

Основна мета громадянського виховання полягає у формуванні громадянськості, любові до Батьківщини, прагнення до миру, почуття гідності і дисциплінованість, прояв патріотичних почуттів та культури міжнаціонального спілкування. Становлення громадянськості відбувається зусиллями педагогів, батьків, умовами суспільства. Змістом є розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культура міжетнічних відносин, розвиток правосвідомості, моральності, культури поведінки, мотивації до праці.

Патріотизм - любов до батьківщини, гордість за народ, прагнення захистити надбання, продовжити примноження морально-духовних цінностей. Виховання патріотичної свідомості, неможливо відокремити від формування особистості. Інтернаціоналізм передбачає поважне ставлення до інших народів, їх історії, культури, мови, прагнен до взаємодопомоги.

Одним з аспектів усебічного розвитку особистості є правове виховання - діяльність спрямована на формування правової свідомості, законослухняності. Метою є свідоме ставлення до своїх прав і обов'язків закріплених у Конституції, повага до законів, участь в управлінні державними справами.

Відомо, що основне в розвитку навчально-виховного колективу – його поступове переведення особистості з об’єкта в суб’єкт виховання. Визначте і охарактеризуйте основні етапи такого переведення.

У педагогіці етапи розвитку колективу вперше були виділені Макаренком. Він визначав стадії розвитку колективу за характером вимог і позиції педагога.

Він пропонує починати виховання колективу пред'явленням щирої і рішучої вимоги. На першій стадії педагог організовує життя і діяльність групи, пояснюючи мету і сенс діяльності та прямі, ясні, рішучі вимоги. Переважають міжособистісні конфліктні стосунки. Група відрізняється роз'єднаністю, невиконанням обов'язків, недоброзичливим ставленням до керівника. Треба домогтися виконання елементарних правил, формувати актив.

На другій стадії, вимоги педагога підтримуються активом, ця частина групи висуває вимоги до товаришів, вимоги вихователя опосередковані. Перехід до самоврядування. Розвиваються ділові, мотиваційні та гуманістичні відносини. Формується колективна самосвідомість. Суб'єкт виховання - актив.

На третій стадії більша частина членів групи висуває вимоги до товаришів і собі. Вимоги пред'являє і колектив у формі громадської думки. Виробляються спільні цінності, традиції, клімат емоційного комфорту і захищеності особи. Суб'єкт виховання - колектив.

На четвертій стадії відбувається спонукання всіх членів колективу до самовиховання. Суб'єкт виховання - особистість.

Визначте основні завдання і зміст трудового виховання учнів. Які педагогічні умови впливають на успішність трудового виховання школярів в сучасній школі.

Трудове виховання — процес залучення до педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання виробничого досвіду, розвитку творчого практичного мислення, працьовитості.

Його завданням є: формування позитивного ставлення до праці, розвиток пізнавального інтересу, прагнення застосовувати знання на практиці; виховання моральних якостей, відповідальності; озброєння учнів трудовими УН.

Умовами ефективності трудового виховання в школі є: цілеспрямованість. Вихованці мають розуміти мету роботи, знати, якими будуть результати; зв'язок із навчальною діяльністю; виховна ефективність зростає, коли вихованці є її організаторами, колетивний характер, товариські взаємини, дух співробітництва, взаємодопомога.

Про ефективність трудового виховання свідчать сформованість потреби у праці, відчуття радості від неї, усвідомлення її доцільності як засобу реалізації ЗУН.

Визначте мету формування екологічного культури школярів, обґрунтуйте основні форми її організації.

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Результатом екологічного виховання є сформована еко культура, що характеризується глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне та соціальне), наявністю світоглядних орієнтацій щодо природи, відповідальним ставленням до природи та здоров'я, набуттям досвіду вирішення екологічних проблем (на місцевому та локальному рівнях), участю у природоохоронній роботі, передбаченням негативних наслідків природо перетворювальної діяльності.

У мол школярів еко виховання покликане формувати уявлення про навк світ, живу і неживу природу, ставлення до природи на емоційному рівні. У сер школі відбувається нагромадження знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони, шляхи збереження природних комплексів. В старшій школі узагальнюються здобуті знання.

Особливу роль відіграють предмети прир-географ циклу. Важливу роль має залучення учнів до діяльності, допомога птахам взимку; куточки природи, прищеплення навичок правильної поведінки на відпочинку: в лісі, на річці.

Охарактеризуйте найбільш розповсюджені моделі розвитку відносин між особистістю і колективом.

Колектив - група людей об'єднаних спільною діяльністю, згуртованістю, єдністю моральних цінностей, спільною метою, наявністю традицій і перспектив. Колектив має виконувати ф-ї організаційну, виховуючу, стимулюючу.

Особистість - це нова якість психіки, яка є результатом розвитку людини в суспільстві, це субєкт життя і діяльності, що перетворює оточуюче життя і самого себе.

Школярі відрізняються один від одного станом здоров’я, рисами характеру, вмінням спілкуватись, знаннями, вміннями. Вони по-різному входять в систему колективних відносин. Як складуться відносини особистості і колективу, залежить від особистості, колективу та вчителя.

Виділяють три моделі розвитку відносин між О і К: О підкорюється К (конформізм); О і К знаходяться в оптимальних відносинах (гармонії); О підкорює собі К (нонконформізм). При формальних відносинах учень поводить себе так, як це прийнято в колективі, проте поза колективом думає і чинить інакше.

Визначте завдання і зміст виховання фізичної культури школярів. Охарактеризуйте засоби виховання фізичної культури.

Фізичне виховання - система вдосконалення людини, спрямована на фізичний розвиток, зміцнення здоров'я, забезпечення високої працездатності і вироблення потреби в постійному фізичному самовдосконаленні.

Основними засобами виховання фізичної культури учнів є фізичні вправи, гігієна. До фіз вправ належить гімнастика, ігри, туризм, спорт. Завдання фіз виховання: формування важливих рухових умінь і навичок; загартовування, координація постави, підвищення фізичної і розумової працездатності; розвиток вольових і спортивно-фізичних якостей (сили, спритності, швидкості, витривалості).

Тільки узгоджене поєднання морального, інтел, естет та фіз виховання в школі може сприяти гармонійному розвитку учня, рівновазі між душевн і тілесн та підготовці до життя на користь Батьківщині і людям.

Тілесне удосконалення супроводжується розвитком душевних якостей: бадьорість, життєрадісність, рішучість, активна воля, винахідливість, витримка у праці, вміння допомогти собі та іншим і внутрішня дисципліна. Систему фізичного виховання в школі складають уроки фізкультури і ОБЖД, факультативні заняття, позакласна спортивно-масова робота; фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня. Що таке методи і прийоми виховання? На які групи поділяються методи виховання у відомих вам класифікаціях

Методи виховання – це сукупність способів впливу на свідомість, волю, почуття і поведінку вихованців, її корекцію та вдосконалення, з метою вироблення у них визначених метою виховання якостей.

Методи виховання поділяють на загальні (застосовують в усіх напрямах виховання) і часткові. Особистісно орієнтована класифікація методів виховання: управління формуванням свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконання, навіювання, приклад), організація діяльності вихованців та формування досвіду суспільної поведінки (пед вимога, привчання, вправляння, громадська думка, спец виховні ситуації), управляння стимулюванням та мотивацією діяльності та поведінки (змагання, гра, заохочення, осуд), методи керівництва самовихованням учнів (самоаналіз, снавіювання, сконтроль, соцінка).

Вимоги педагогів при виборів методів: цілі, завдання і зміст виховання, вікові особливості учнів, рівень сформованості колективу, особливості учнів, умови і засоби виховання, рівень пед кваліфікації, час виховання, очікуванні наслідки. Прийом виховання – це частина загального методу, окрема дія або вплив, конкретне поліпшення.

З якою метою використовується група методів формування суспільної свідомості і які основні вимоги до їхньої реалізації?

Методи виховання – це сукупність способів впливу на свідомість, волю, почуття і поведінку вихованців, її корекцію та вдосконалення, з метою вироблення у них визначених метою виховання якостей.

Методи управління формуванням свідомості (бесіда, лекція, дискусія, переконання, навіювання, приклад)

Бесіда — метод виховання та отримання інформації про особистість за допомогою безпосереднього словесного спілкування. Учитель повинен так спрямовувати розвиток, щоб всі учні виявили бажання і змогли висловитись, поставити запитання, отримати відповіді. Передумовою ефективної бесіди є психол контакт.

Лекція — розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соц-політ, моральної, естетичної проблеми.

Дискусійні методи створюють умови для висловлення власних поглядів і переконань, зіставлення їх з позиціями опонентів, обстоювання своєї думки.

Дискусія — групове обговорення проблеми з метою з'ясування істини шляхом зіставлення різних думок.  

Переконання — звернення вихователя до свідомості, почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності і норм поведінки. Переконувати можна словом і ділом.

Навіювання – вплив на свідомість, заснований на неусвідомленому сприйнятті інформації.  Метод прикладу передбачає демонстрування взірця для наслідування. Чим доступніший та зрозуміліший учневі приклад, тим сильніше впливає він на свідомість учня.

Охарактеризуйте функції сім'ї. Визначте сучасні проблеми сімейного виховання та шляхи їх подолання.

Мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Функції сім’ї: демографічна (біологічне відтворення), виховна, економічна, господарсько-побутова (забезп матеріальних умов, ведення госп), емоційна (задоволення потреб в любові і дружбі, повазі і визнанні, емоційній підтримці), духовного спілкування, соціальна, сексуально-ерот.

Сім'я є першоосновою розвитку суспільства. У сім'ї регулятивна функція здійснюється за допомогою моральних норм, авторитету батьків. Вона виявляється у взаємодії всіх членів родини з суспільством.

Актуальними проблемами є відсутність єдиної стратегії виховання дітей у сім'ї, нерозуміння унікальності кожної дитини, нездатність прогнозувати наслідки виховання, скорочення вільного часу зменшило час сімейного спілкування у подружжя, і у батьків з дітьми. Дорослим необхідно слідкувати за життям дитини, спілкуватися з нею, розуміти і підтримувати, проводити більше часу, вивчати її інтереси. Намагатися робити щоб вона довіряла батькам.

Визначте мету і завдання гуманістичного виховання.

Кожна виховна система базується на цілях, які визначають напрям процесу: на інтереси суспільства, держави чи на особистість (індивідуально-особистісний розвиток); на взаємини між учасниками процесу (авторитарні, гуманістичні); на зміст виховного процесу (знаннєвий чи розвивальний). Гуманістична система ставить в центр виховання особистість дит. Метою виховання є формування гуманістичного світогляду на основі розвитку етичної культури. Це відповідає базовому розумінню культури особистості як гармонії культури знань, умінь і ставлень.

Знання й уміння опосередковують ставлення – зв’язок, який встановлює люд з об’єктами оточ дійсності в свідомості.

Завданнями формування гуманістичних цінностей є: ознайомлення з гуманістичними цінностями; оволодіння гуманним ставленням до себе, інших людей, до природи, суспільства в цілому; оволодіння технологіями поліпшення власного життя; ідентифікація себе з українським народом; формування внутрішніх моральних регуляторів; стимулювання навичок соціального життя, громадянського миру, національної злагоди.

Що таке виховний процес? Визначте основні суперечності виховного процесу

Виховний процес, це організація сумісної активності вихователя й вихованців і здійснення цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну психологічних характеристик, а також перебудову поведінки об'єктів виховного впливу. Рушійними силами будь-якого процесу є суперечності. Протиріччя - це взаємодія протилежних сторін виховного процесу, які знаходяться у внутрішній єдності і взаємопроникненні. Знання протиріч дозволяє знаходити шляхи їх вирішення і сприяє розвитку особистості і соціуму. Існують протиріччя

Між вимогами до особистості з боку соціуму і можливостями особистості відповідати вимогам.

Між потребами О і соціальними умовами. Між пед завд і можливостями вихованця. Між інтересами, потребами вихованця та можливостями освітн установи. Між необхідністю педагога розвиватися і умовами наданими державою.

Вирішуються протиріччя виховного процесу через вдосконалення мети, змісту, форм і методів виховання, в процесі творчого освоєння педагогічної ситуації.

Який зміст вкладають в поняття „основи моральної культури”. Охарактеризуйте роботу вчителя з формування основ моральної культури.

Мораль — це система правил поведінки, форма суспільної та індивідуальної моральної свідомості. Мораль є зводом правил, норм, вимог, які регулюють відношення і взаємодію людей, їх поведінку. Правило, що має загальний характер, назив. моральною нормою (справедливість, обов’язок, гідність). Суспільство виробляє зразок моральної поведінки – моральний ідеал, до якого повинні прагнути всі. Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних норм особистої поведінки. Є вимоги морального ставлення: до себе (порядність, чесність, совісність, справедливість, гідність, працелюбність); до інших людей (повага до старших, свого роду, тактовність, гуманність, гостинність); до праці (повага, любов до праці, відданість своїй землі). Форми роботи вчителя щодо формування моральної культури:спец. уроки, етичні бесіди; відверті розмови; диспути; лекції; тематичні вечори; зустрічі свят народного календаря; благодійні заходи.