3.6. Роль м'язових рухів у розвитку організму

Дослідження показали, що вже з перших років життя рухи дитини відіграють значну роль у функціонуванні мови. Доведено, що формування мови у взаємодії з руховим аналізатором йде особливо успішно.

Фізичне виховання, яке у зміцненні здоров'я та фізичному вдосконаленні дітей, суттєво позначається і на розвитку мислення, уваги і пам'яті. У цьому полягає не просто біологічний сенс: відбувається розширення можливостей людини в сприйнятті, переробці і використанні інформації, засвоєнні знань, різносторонньому вивченні навколишньої природи і самого себе.

Фізичні вправи удосконалюють м'язову систему і вегетативні функції (дихання, кровообіг тощо), без яких неможливе виконання м'язової роботи. Крім того, вправи стимулюють функції центральної нервової системи.

Проте фізичні вправи є ведучим, але не єдиним фактором, що впливає на організм в ході фізичного виховання. Дуже важливо пам'ятати про загальний раціональний режим, правильну організацію харчування і сну. Велике значення має загартовування і т. д.

Вікові закономірності розвитку моторики. Віковою фізіологією зібраний величезний фактичний матеріал про вікові закономірності розвитку моторики дітей та підлітків.

Найзначніші зміни рухової функції спостерігаються в молодшому шкільному віці. Відповідно до морфологічних даних нервові структури рухового апарату дитини (спинний мозок, провідні шляхи) дозрівають на самих ранніх етапах онтогенезу. Щодо центральних структур рухового аналізатора встановлено, що їх морфологічне дозрівання відбувається у віці від 7 до 12 років. Крім того, до цього часу досягають повного розвитку чутливі і рухові закінчення м'язового апарату. Розвиток же самих м'язів і їх зростання тривають до 25-30 років, чим і пояснюється поступове підвищення абсолютної сили м'язів.

Таким чином, можна сказати, що основні завдання шкільного фізичного виховання треба встигнути максимально повно вирішити за перші вісім років навчання дітей в школі, інакше будуть втрачені найпродуктивніші вікові періоди для розвитку рухових можливостей дітей.

Період 7-11 років. Дослідження показують, що школярі в цей період мають відносно низькі показники м'язової сили. Силові і особливо статичні вправи викликають у них швидке стомлення. Діти молодшого шкільного віку більш пристосовані до короткочасних швидкісно-силових вправ, проте їх слід поступово привчати до збереження статичних поз, що позитивно впливає на поставу.

Період 14-17 років. Цей період характеризується найбільш інтенсивним зростанням м'язової сили у хлопчиків. У дівчаток ріст м'язової сили починається дещо раніше. Найбільш яскраво ця різниця в динаміці розвитку м'язової сили проявляється в 11-12 років. Максимальний приріст відносної сили, тобто сили на кілограм маси, спостерігається до 13-14 років. Причому до цього віку показники відносної сили м'язів хлопчиків значно перевершують відповідні показники у дівчаток.

Витривалість. Спостереження показують, що діти 7-11 років мають невисокий показник витривалості до динамічної роботи, однак з 11-12 років хлопчики та дівчатка стають більш витривалими. До 14 років м'язова витривалість становить 50-70%, а до 16 років - близько 80% витривалості дорослої людини.

Досить цікаво, що між витривалістю до статичних навантажень і м'язовою силою взаємозв'язку немає. Разом з тим рівень витривалості залежить, наприклад, від ступеня статевого дозрівання. Досвід показує, що хорошим засобом розвитку витривалості є ходьба, повільний біг, пересування на лижах.

Часом, коли за допомогою засобів фізичного виховання можна підняти рівень рухових якостей, є підлітковий період. Проте слід пам'ятати, що цей період збігається з біологічними перебудовами організму, пов'язаними зі статевим дозріванням. Тому від педагога вимагається виняткова увага до правильного планування фізичних навантажень.

Планування фізичного навантаження. У 7-11 років відбувається інтенсивний розвиток швидкості рухів (частоти, швидкості рухів, часу реакції і т. д.), тому в підлітковому віці школярі дуже добре пристосовуються до швидкісних навантажень, що виражається у високих показниках у бігу, плаванні, тобто там, де швидкість і реакція рухів мають першорядне значення. Також в цей період спостерігається велика рухливість хребетного стовпа, висока еластичність зв'язкового апарату. Всі ці морфофункціональні передумови мають значення для розвитку такої якості, як гнучкість (відзначимо, що до 13-15 років цей показник досягає максимуму).

У 7-10 років прискореними темпами розвивається спритність рухів. У цьому віці у дітей ще недостатньо досконалий механізм регуляції рухів, тим не менше вони успішно опановують основними елементами таких складних дій, як плавання, катання на ковзанах, їзда на велосипеді та ін При цьому діти-дошкільнята та молодші школярі важче набувають навички, пов'язані з точністю рухів рук, відтворенням заданих зусиль. Ці параметри досягають порівняно високого рівня розвитку до підліткового віку.

До 12-14 років підвищується влучність кидків, метання в ціль, точності стрибків. У той же час, за деякими даними, спостерігається погіршення координації рухів у підлітків, пов'язане з морфофункціональними змінами в період статевого дозрівання.

Можна сказати, що підлітковий вік має великий потенціал для вдосконалення рухового апарату. Підтвердженням тому є досягнення підлітків в художній і спортивній гімнастиці, фігурному катанні, інших видах спорту. Однак при організації фізичного виховання в старших класах потрібно враховувати, що процес формування організму у 16-17-річних школярів ще не завершений, тому для тих, хто систематично не займається спортом, потрібно дозувати навантаження, пов'язані з проявом максимальної сили та витривалості. Дані факти, що свідчать про гетерохронний розвиток рухових якостей, слід враховувати і прагнути до гармонійного розвитку різних сторін моторики дітей, підлітків та молоді.

Крім того, розвиток моторики варіюється у досить широких межах у дітей одного віку. Тому фізичне виховання повинно враховувати функціональні можливості кожної дитини, не забуваючи при цьому про вікові особливості. Дитину треба вчити умінь і навичок, для досягнення яких у нього вже є морфофункціональні передумови.

Нормування рухової активності. Нормування обсягу рухової активності на різних етапах онтогенезу - ще одна важлива проблема фізичного виховання в школі. Зрозуміло, чим більше дитина щодня рухається, тим краще для розвитку його рухових функцій. Дошкільник знаходиться в русі майже безперервно, крім періодів, що відводяться на сон та їжу. Після вступу до школи рухова активність дітей скорочується вдвічі. За рахунок самостійної рухової активності учнів I-III класів реалізується вже тільки 50% оптимального числа рухів. Тому в цьому віці так важливі організовані форми занять фізичними вправами.

У той же час навіть у здорових, які правильно розвиваються школярів лише спонтанна рухова активність і уроки фізкультури не можуть забезпечити потрібного добового обсягу рухів. Урок фізкультури компенсує в середньому 11% необхідного добового числа рухів. Сумарно ранкова гімнастика, гімнастика перед початком уроків у школі, фізкультурні паузи на уроках, рухливі ігри на перервах, прогулянки з іграми після уроків складають до 60% необхідного добового обсягу рухів для дітей 7-11 років.

Дослідженнями фізіології дітей і підлітків доведено, що 5-6 год занять фізичними вправами на тиждень (два уроки фізкультури, щоденні фізкультурно-оздоровчі форми роботи, заняття в спортивній секції) сприяють сприятливому фізичному розвитку, поліпшенню загальної фізіологічної та імунної реактивності організму і є середньою оптимальною і необхідною нормою. Встановлено, що щоденні 15-20-хвилинні рухливі ігри для дітей I-II класів після третього уроку в 3-4 рази підвищують розумову працездатність.

Для підлітків необхідний активний відпочинок після третього або четвертого уроку, а також перед приготуванням домашніх завдань, у той час як заняття фізкультурою або рухливий відпочинок після п'ятого чи шостого уроку призводять до погіршення показників працездатності і пригнічення фагоцитарної активності лейкоцитів крові.

Значення фізичної культури для розвитку рухового апарату. Скелетні м'язи впливають на перебіг обмінних процесів та функціонування внутрішніх органів: дихальні рухи здійснюються м'язами грудей і діафрагмою, а м'язи черевного преса нормалізують діяльність органів черевної порожнини, кровообігу і дихання. Потужність і величина м'язів безпосередньо залежать від вправ і тренування. Це пов'язано з тим, що в процесі роботи посилюється кровопостачання м'язів, поліпшується регуляція їхньої діяльності нервовою системою, що веде до зростання м'язових волокон, тобто збільшення маси мускулатури. Результат тренування м'язової системи - здатність до фізичної роботи, витривалість.

Збільшення рухової активності дітей та підлітків веде до змін в кістковій системі, більш інтенсивному зростанню їх тіла. Тренування зміцнює кістки і робить їх більш стійкими до навантажень і травм. Не менш важливо і те, що спорт, фізичні вправи, що враховують вікові особливості дітей і підлітків, усувають порушення постави.

Різнобічна м'язова діяльність сприяє підвищенню працездатності організму, при цьому зменшуються енергетичні витрати організму на виконання роботи. Систематичні фізичні навантаження формують більш досконалий механізм дихальних рухів. Це виражається в збільшенні глибини дихання, життєвої ємності легень. При м'язовій роботі легенева вентиляція може доходити до 120 л / хв. Поглиблене дихання тренованих людей краще насичує кров киснем. Еластичнішими стають кровоносні судини в процесі тренування, що покращує умови пересування крові.

Якщо людина недостатньо рухається по роду своєї роботи, не займається спортом, то в середньому і літньому віці еластичність і скорочувальна здатність його м'язів знижуються. Це веде до ряду неприємних наслідків: його м'язи стають в'ялими; в результаті слабкості м'язів черевного преса відбувається опущення внутрішніх органів і порушується функція шлунково-кишкового тракту; слабкість м'язів спини викликає зміну постави, поступово розвивається сутулість, порушується координація рухів.

Таким чином, сприятливий ефект, що надається фізичними вправами на формування здорового, сильного, витривалого людини з правильною статурою і гармонійно розвиненою мускулатурою, очевидний.