Тема 6. Нетарифне регулювання зед

План:

6.1 Нетарифні засоби регулювання.

6.2 Механізм впливу нетарифних засобів регулювання на економіку країни.

6.3 Інструменти нетарифного регулювання.

6.4 Кількісні обмеження.

6.5 Фінансові засоби нетарифного регулювання: експортні кредити, експортні субсидії, імпортні депозити, антидемпінгові заходи.

6.6 Приховані засоби нетарифного регулювання.

6.7 Специфіка нетарифного регулювання після вступу України до СОТ

6.1 НЕТАРИФНІ ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ.

Нетарифне регулю­вання являє собою встановлені за­конодавцем обмежу­вальні заборонні за­соби, які перешкод­жають проникнен­ню імпортних това­рів на внутрішній ринок України з метою захисту інте­ресів вітчизня'ного виробника і споживача товаровиробника від субсидованого імпорту.

У вітчизняному законодавстві відсутнє визначення поняття нетарифного регулювання.

Перелік заходів нетарифного регулювання (Податковий кодекс України (ст. 14):

1. "ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

2. застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;

3. процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;

4. процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту - спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

5. дозвільна система служби експортного контролю;

6. сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;

7. дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та інші види контролю;

8. реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок;

9. застосування державного пробірного контролю".

6.2 Механізм впливу нетарифних засобів регулювання на економіку країни.

Всі країни світу використовують різноманітні заходи нетарифного регулювання в ЗЕД як альтернативу заходам тарифного регулювання. Більше половини світової торгівлі є об'єктом нетарифних бар'єрів, що створюють головну погрозу світовій торговій системі.

У порівнянні з тарифними методами, нетарифні є більш поширеними формами і заходами регулювання зовнішньоторговельної діяльності і становлять загрозу лібералізації торгівлі.

Поширення нетарифних обмежень пояснюється тим, що:

- їх введення є привілеєм уряду країни, і вони не регулюються міжнародними угодами. Уряди можуть вільно застосовувати будь-які види нетарифних обмежень, що неможливо у відно­шенні тарифів, які регулює СОТ.

- не призводять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчуває їх впливу як додаткового податку (при введенні тарифу ціна товару збільшується на суму мита).

Ліцензування і квотування експорту (ст. 16 Закону про ЗЕД) вводиться у разі:

• різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо його від'ємне сальдо перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;

• досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;

• значного порушення рівноваги за відповідними товарними групами на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промисловості і промислових товарах народного споживання першої необхідності;

• необхідності забезпечення відповідних пропорцій між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві;

• необхідності здійснення адекватних заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

• порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, встановлених Законом про ЗЕД (режим ліцензування вводиться як санкція);

• здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності товарообмінних (бартерних) операцій.

До нетарифних методів відносяться економічні, політичні та адміністративні методи прямого чи непрямого обмеження ЗЕД.