3. Перспективи розвитку фондового ринку в Україні

Сьогодні в Україні розроблена і почала діяти Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. Ця концепція визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку (ринку цінних паперів) України.

Головна мета концепції - становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і зумовлюють створення фондового ринку як складової частини ринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомих загальносвітових пршщипів та стандартів функціонування фондового ринку.

Для того, щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови для інвестицій та надійний захист інтересів, його створення та подальше функціонування повинно будуватись на таких принципах:

• соціальна справедливість

• регульованість

• контрольованість

• ефективність

• правова упорядкованість

• прозорість, відкритість

• конкурентність.

Фондовий ринок України знаходиться в даний час в ситуації, коли бажання не збігаються з можливостями: бажання західних інвесторів входити в український фондовий ринок росте, але поки що ситуація з формуванням його інфраструктури явно не відповідає міжнародним вимогам. Існуюча у нас інфраструктура фондового ринку не може забезпечити попит наінвестиції в Україну. Але загалом, оцінюючи стан фондового ринку в Україні, можна сказати, що процес його становлення досить динамічний та характеризується наступним:

• невизначеністю моделі, нормативно-правовою незабезпеченістю з точки зору його ефективного функціонування, роздрібленою системою державного регулювання (хоча створення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку поступово ліквідує цю роздрібленість; жаль, правда, що в Україні запізнились років на 3-4 зі створенням цієї комісії);

• невеликими обсягами, неліквідністю, високим ступенем ризиків, пов'язаних із цінними паперами; нестабільністю і завищеним очікуванням інвесторів;

• нерозвиненістю матеріальної бази, технології торгівлі цінними паперами, інфраструктури, відсутністю відкритого доступу до макро- та мікроекономічної інформації про стан фондового ринку;

• інвестиційною кризою, яка може перетворитися на кризу попиту на цінні папери;

• невиконанням головної функції фондового ринку - перерозподілу ресурсів на цілі виробничих інвестицій, переважанням спекулятивного обороту цінних паперів;

• агресивністю, гострою конкурентністю як між банківськими і небанківськими інвестиційними інститутами, так і у середині банківського і небанківського секторів за відсутністю традицій ділової ринкової етики.

Для становлення фондового ринку України як ефективної системи з акумуляції і :ерерозподілу ресурсів для подолання інвестиційної кризи, відродження і зростання національного виробництва необхідно:

1. Визначитись стосовно моделі фондового ринку. Уданий час потрібно враховувати можливості адаптації зарубіжного досвіду, потенціал практичної роботи національних учасників та інститутів, орієнтувати на це законодавчі, організаційно-економічні заходи.

2. Нарощувати обсяги операцій на первинному та вторинному ринку цінних паперів. Сертифікатна приватизація завершена, надалі приватизаційний процес відбуватиметься із залученням коштів у громадян, інвестиційні потоки в приватизаційні об'єкти спрямовуватимуться через інститути та інфраструктуру фондового ринку.

3. Подолати негативні тенденції і проблеми, пов'язані із практичною незахищеністю інвесторів.

4. Необхідні відповідні фахівці штатні працівники акціонерних товариств, інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, торговців цінними паперами.

5. Слід розвивати позабіржовий. ринок, який на сьогодні є практично неорганізованим: відсутні електронні торгово-інформаційні системи, відсутня законодавча база для їх створення. Поки що позабіржовий ринок України переважно самоорганізовується через три асоціативні громадські об'єднання - Українську асоціацію інвестиційного бізнесу, Українську асоціацію торговців цінними паперами та Українську асоціацію довірчих товариств інвестиційних фондів і компаній, які об'єднують фінансових посередників на добровільних засадах.

6. Впорядкування потребує біржова торгівля похідними цінними паперами опціонами, ф'ючерсними угодами, варантами тощо. Стандартам організованого ринку похідних цінних паперів нині приділяють не достатньо уваги.

7. Однією із проблем законодавства на сьогодні є відсутність чіткої системи санкцій за порушення фінансовими посередниками чинного законодавства. Основними санкціями, які застосовуються до фінансових посередників відповідно до статті 39 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", є призупинення дії та відкликання ліцензій. Звичайно, таких санкцій недостатньо для припинення та попередження порушень. Необхідна розробка системи штрафних санкцій залежно від виду порушення. Неодноразові перевірки діяльності фінансових посередників показують, що порушення, виявлені при попередній перевірці, не усуваються фінансовими посередниками, що пояснюється відсутністю санкцій.

8. Відсутній чіткий порядок бухгалтерського обліку в інвестиційних фондах, інвестиційних компаніях, довірчих товариствах.

9. Додаткові труднощі виникають через відсутність у громадян-інвесторів елементарних знань про функціонування ринку цінних паперів та діяльність фінансових посередників. Внаслідок своєї необізнаності вони розраховують на великі розміри дивідендів та негайну виплату доходів за цінними паперами і вимагають виплат від фінансових посередників та звертаються з цього приводу до державних органів. Не маючи відповідних знань, громадяни підписують угоди з фінансовими посередниками, що утискають їх права та надають можливості для зловживань за вкладеними коштами. Часто договори не відповідають вимогам чинного законодавства.

У даний час є багато суперечливих думок з приводу моделі розвитку фондового ринку. Наприклад, Українській фондовій біржі до вподоби французька модель фондового ринку; банки пропонують прийняти німецьку, де саме банкам належить домінуюча роль; частина бізнесменів, інвесторів - за американську модель, де банки дещо дистанціиовані від фондового ринку, вони працюють через свої дочірні підприємства, це забезпечує стабільність самої банківської системи.

Потрібно визначатись до кінця з моделлю розвитку фондового ринку, завершувати утворення повного комплексу законодавчої і нормативної бази як біржового, так і позабіржового ринку, прискорити впровадження концепції функціонування та розвитку

фондового ринку України, комп'ютерних мереж, поглибити підготовку кадрів для нових умов роботи і форм регулювання ринку цінних паперів та обслуговування їх учасників. Тоді ринок запрацює на повну силу. Можливості для цього є.

6