Головні передумови створення Української фондової біржі (уфб):

а) політичні – проголошення політичної незалежності, прийняття Декларації та в серпні 1991р. Акта проголошення незалежності, закріплення цих перемог результатами всенародного референдуму (грудень 1991р.);

б) економічні — становлення на шлях ринкових перетворень, прийняття Верховною Радою економічної незалежності, створення певної законодавчої бази для проведення економічних реформ;

в) соціальні поява і розширення недержавного сектора господарювання Комерційних банків, Ощадбанку, банку „Україна", Укрсоцбанку, що сприяло прискоренню формування УФБ.

г) психологічні умови: наявність фахівців, які б розуміли необхідність розбудови національного ринку цінних паперів, вірили в майбутнє фондової біржі. 1989-1990 роки характеризуються справжнім біржовий бумом, в результаті якого в 1991 році вже діяло 60 товарних бірж. Не чекаючи державної програми створення національного ринку цінних паперів, провідні комерційні банки, вчені-економісти, фахівці Мінекономіки, Міністерства фінансів, економічного відділу Секретаріату KM України на початку 1991 року розпочали роботу з створення УФБ, розробки нормативно-правової бази.

Фондова біржа — це спеціалізована організація, яка об'єднує професійних учасників ринку цінних паперів у одному приміщенню для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції та підвищення ліквідності ринку в цілому. Концентрація означає, що усім торговцям цінними паперами забезпечується доступ до усіх пропозицій з купівлі-продажу, які в даний момент є на біржі. А вже між торговцями йде конкурентна боротьба з тієї чи іншої пропозиції, тобто - фондова біржа є найвільнішим ринком, ринком з мінімальними перешкодами для вільного зіставлення попиту та пропозиції. Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до даного закону, інших актів законодавства, Статуту і правил фондової біржі.

Фондова біржа є самоврядною організацією, яка характеризується високим ступенем самоорганізації. Це певна чітка система організації та проведення торгівлі, що підкоряється спеціальним правилам і процедурам, своєму етичному кодексу, який буває навіть більш жорстким, ніж норми, що встановлюються державою (все це регулюється статутом, правилами, іншими нормами, які розробляються і затверджуються нею самою).

Визначальною рисою фондової біржі є некомерційний та безприбутковий характер її діяльності. Тобто її статус не ставить мету одержання прибутку з наступним розподілом між членами біржі. У цьому є логіка. Оскільки члени біржі отримують прибуток за рахунок проведення ними, як фінансовими посередниками, біржових операцій, то немає сенсу, щоб клієнти біржі сплачували додаткові суми в загальний біржовий фонд, із якого вони розподілялись би між членами бірж. Інакше відбувається перерозподіл доходів на користь тих членів біржі, які працюють з малою активністю, залучають невелику кількість клієнтів, а вимагають із загального фонду виплат відповідно до свого паю (кількості акцій).

З іншого боку, якщо ставити за мету отримання від роботи біржі високого прибутку, то це значно збільшить комісійний збір, що торкнеться не тільки інтересів біржі, а й емітентів та інвесторів.

Тому головна мета діяльності фондової біржі - створення сприятливих умов для широкомасштабної і ефективної торгівлі цінними паперами (вона не сумісна з комерційним підходом до її роботи).

Фондова біржа виступає чутливим барометром не лише для стану ринку цінних паперів, а для й економічного і політичного життя країни. Саме це визначає її статус не тільки на ринку капіталів, а й у функціонуванні економіки, не лише серед підприємницьких та комерційних, а й серед державних структур.

Принципи діяльності Української фондової біржі:

• головний - добровільність участі;

• самостійність у вирішенні питань про членство на біржі (постійне, тимчасове, денне, гостьове);

• рівноправність учасників біржових торгів;

• застосування вільних ринкових цін;

• публічне проведення біржових торгів;

• колегіальність, самоврядність управління.

Основним принципом функціонування фондової біржі, незалежно від того, до якого типу відно­ситься, виступає принцип добро­вільної участі. Це означає, що всі члени біржі самостійно вирішують питання про членство на біржі та у випадку його позитивного вирішення вибирають форму членства.

Член фондової біржі — це юридична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер біржі і має право укладати угоди від свого імені.

Основними формами членства на фондовій біржі є постійне членство, тимчасове членство, денна участь та гостьова участь. Відповідно до форми членства на біржі визначається й статус його члена. Статус регламентує участь у роботі виборчих органів управління біржею, права на отримання комерційної інформації, на розміщен­ня реклами у виданнях, які належать біржі і т.п.

Перевага на біржі віддається постійним членам. Це найбільш важливий сектор, який визначає роботу біржі. Постійні члени мають право висувати своїх кандидатів для роботи в центральних органах управління біржою. Вони користуються мінімальними ставками комісійних при здійсненні та оформленні угод з фондовими цінностями (облігаціями, акціями). При укладанні угод для них не є обов'яз­ковою участь біржового маклера, він виконує лише функцію реєст­ратора угоди. Постійні члени вносять, як правило, річний вклад за участь у роботі фондової біржі. Величина цього вкладу коливаєть­ся в залежності від стану загальної кон'юнктури в країні.

Тимчасові члени купують право участі в роботі фондової біржі на рік і менше (1,3,6 та 9 місяців). При цьому вони не мають права висувати своїх кандидатур для управління біржою, обмежені в правах доступу до банку даних біржі, виплачують більш високі ставки комісійних при Укладанні угод.

Разові або денні відвідувачі викуповують гостьовий квиток і мають право здійснювати угоди на біржі лише через маклера. Вони також оплачують більш високу ставку комісійних.

Управління фондової біржі здійснює Біржова рада. В різних країнах є різною й кількість її членів (від 33 до 19). В Біржову раду входять представники торгово-промислових та банківських компаній які є постійними членами, а також представники вчених, ділових та політичних кіл, які не є членами біржі. На чолі Ради стоїть голова роботою біржі керує виконавчий директор. Усі члени Біржової ради вибираються її постійними членами. Якщо біржа державного типу, то до складу Ради державні органи влади призначають своїх представників. Вибори до складу Ради здійснюються раз на 3 роки. Строк роботи голови Біржової ради може бути і менший. На схемі 1 можна побачити, які ще органи, крім Біржової ради, здійснюють регулювання діяльності фондової біржі.

Розрахункова палата

Арбітражна комісія

Органи фондової біржі

Котирувальна комісія

Біржова рада

Комітет з правил біржової торгівлі

Експертна комісія

Інші біржові підрозділи

Реєстраційне бюро

Схема 1. Основні органи фондової біржі.

Отже, крім Біржової ради, активну участь у роботі фондової біржі беруть розрахункова палата (здійснює, контролює і регулює систе­му розрахунків), котирувальна комісія (шляхом співставлення попи­ту-пропозиції цінних паперів визначає їх реальну вартість), комітет з правил біржової торгівлі (розробляє правила проведення біржових торгів), арбітражна комісія (вирішує суперечки між учасниками біржі), експертна комісія (дає рекомендації щодо експертної оцінки дея­ких операцій з цінними паперами), реєстраційне бюро (здійснює реєстрацію угод, укладених на фондовій біржі).