3. Види цінних паперів, які можуть випускатись і обертатись в Україні. Основні характеристики цінних паперів

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право власності або. відносини позики, визначають відносини між особою, яка випустила цінні папери (емітентом), та їх власником, а також передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів і можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Усю сукупність цінних паперів можна поділити:

Залежно від відносин, які засвідчують цінні папери:

цінні папери, що засвідчують відносини співволодіння (акції); цінні папери, що відображають кредитні відносини (облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі).

Залежно від цілей та терміну:

фондові цінні папери (акції, облігації )- вони відрізняються масовим характером емісії, випуском у великих кількостях, причому кожний цінний папір тотожний іншому і являє собою якусь частку в акціонерному чи облігаційному фонді. Фондові цінні папери можуть бути: – основними (відображають основні майнові права або вимоги); – допоміжними (відображають право періодичного отримання доходу, так звані купони. комерційні цінні папери (векселі, чеки).

Згідно з особливостями обігу цінних паперів:

ринкові, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку і не можуть бути пред'явлені емітентові достроково; неринкові - не мають вторинного обігу, але можуть бути пред'явлені емітентові достроково (наприклад, ощадні сертифікати).

Залежно від організації обігу цінних паперів:

іменні цінні папери - в яких підтверджено право власника, внесеного в текст цінного папера та в книгу реєстрації. Іменні цінні папери можуть передаватись іншим особам шляхом індосаменту - передавального запису, що засвідчує перехід прав на цінний папір іншій особі. цінні папери на пред'явника (для підтвердження прав власника достатньо простого пред'явлення цінного папера).

Залежно від змісту тексту цінного папера:

каузальні цінні папери ~ це такі, в яких є посилання на умови їх випуску або на характер, строки, умови угод, що лежать в їх основі; абстрактні цінні папери, наприклад, вексель, які носять безумовний характер.

Згідно з правовим статусом емітента, ступеня ризику, гарантій охорони інтересів інвесторів:

державні цінні папери (облігації внутрішніх позик, казначейські зобов'язання); недержавні цінні папери (акції акціонерних товариств, ощадні сертифікати).

Розрізняють:

• цінні папери першого порядку - акції, облігації (державні, підприємств), державні казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі (це - фіктивний капітал першого порядку);

• похідні цінні папери фіктивний капітал другого і третього порядку: депозитні свідоцтва, варанти, сертифікати інвестиційних фондів, компаній, опціони, ф'ючерси.

Характеристика цінних паперів.

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації товариства.

При створенні акціонерного товариства його статутний фонд розподіляється на однакову кількість паїв (акцій).

Акції можуть бути:

• іменні - обліковуються в книзі реєстрації акціонерного товариства (записують час придбання, прізвище власника, кількість акцій у кожного акціонера);

• на пред'явника - в книзі реєструється їх загальна кількість без зазначення власника (в країнах Заходу вони складають 90% усіх акцій);

• звичайні (прості) - це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Власник її має право брати участь в управлінні. Прибуток між власниками акцій розподіляється пропорційно вкладеному капіталу. Одиницею величини вкладеного капіталу в даному випадку служить номінальна вартість однієї акції. Власники простих акцій мають пріоритетне право на придбання акцій нових емісій. Власники цих акцій захищені від розмивання їхнього паю в акціонерному капіталі. Це право має особливо важливе значення для осіб, які володіють контрольними і великими пакетами акцій. При ліквідації акціонерного товариства власники простих акцій мають право на частину активів підприємства в останню чергу

• привілейовані - надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій: встановлюється фіксований дивіденд, який виплачують раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Під час ліквідації корпорації, насамперед задовольняються претензії власників привілейованих акцій. Привілейована акція, як правило, не дає власнику права голосу на загальних зборах Якщо корпорація не сплачує дивіденди кілька разів підряд, то власники одержують право отримати їх пізніше.

Облігація – це свідоцтво про надання позичок, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді процента Привабливість облігацій - одержання фіксованого доходу. Згідно із законодавством України облігації мають право випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні товариства можуть їх випустити на суму, що перевищує 25% величини статутного фонду.

Держава випускає облігації з метою мобілізації грошового капіталу для фінансування державних витрат, якщо бракує бюджетних коштів. Держава гарантує викуп державних облігацій, через це вони вважаються першокласними ЦП з високим ринковим та кредитним рейтингом. Випуск облігацій - більш вигідний спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, тому що проценти по облігаціях сплачуються з прибутку корпорацій до сплати податків. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні, проте доходи по них значно вищі. Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред'явника.

Зважаючи на важкий фінансовий стан України, розвиваючи ринок цінних паперів, держава здійснює емісію цінних паперів.

Державне казначейське зобов'язання – вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджується серед населення, свідчить про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу.

Казначейські векселі – це певні державні цінні папери, що використовуються переважно для того, щоб фінансувати невідповідність доходів видаткам як на рівні держави, так і на місцевому рівні.

З цією метою випускають:

• центральний уряд - казначейські векселі;

• місцеві органи влади - муніципальні векселі.

Термін дії казначейських векселів переважно не більше року.Наприклад:

• Італія - строк векселя 3,6,12 міс.;

• Японія - 60 днів;

• Англія - 91 день;

• Німеччина - до 24 міс.

У ряді країн для залучення коштів використовують казначейські ноти (вони менше розповсюджені ніж, векселі):

• Німеччина випускає їх з строком погашення 3-4 роки;

• Італія - 2-3 роки;

• США - від 1 до 10 років.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 27.06.96р., №689 „Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства".

Казначейські векселі можуть використовуватись їх держателями для:

• погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;

• продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

• застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

• зарахування в оплату податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя. Таке зарахування може бути здійснене у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем. Казначейський вексель, прийнятий за перерахування, у сплату податків погашається.

Погашення казначейських векселів здійснюється Головним управлінням Державного казначейства шляхом:

а) перерахування на рахунок пред'явників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;

б) зарахування казначейських векселів в оплату держателями казначейських векселів податків до держбюджету.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Можуть бути іменними і на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, їх не можна продати іншим особам. Дохід з ощадних сертифікатів виплачується при їх пред'явленні в банк, який їх випустив.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути простими і переказними.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця (боржника) сплатити власнику векселя у встановлений строк визначену суму. Цей вексель виписує і підписує боржник.

Переказний вексель (тратта) виписує і підписує кредитор, він є своєрідним наказом боржнику сплатити в обумовлений строк зазначену у векселі суму третій особі.

І простий, і переказний векселі можуть обертатися. При передачі прав на вексель від однієї особи до іншої робиться передавальний напис (індосамент).

Як стверджує Закон „Про приватизаційні папери", приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (майнові сертифікати).

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Порядок випуску і обігу визначається цим Законом, іншими актами. Діють певні умови і порядок використання, а також права власника приватизаційних паперів:

• для випуску використовують бланки спеціального зразка, які затверджуються НБУ;

• право одержання мають усі громадяни України;

• інтереси недієздатних та обмежено недієздатних власників приватизаційних паперів представляють законні представники, опікуни, піклувальники;

• право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування. У разі смерті громадянина, що не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних до видачі померлому паперів не успадковується;

• рішення про випуск приватизаційних паперів приймає Кабінет Міністрів України згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює Національний банк України, облік випущених приватизаційних паперів ведеться емітентом.

• видачу приватизаційних паперів громадянам організовує відділ Ощадбанку за списками, які складають органи місцевого самоврядування або представництва України в інших державах на підставі заяви та паспорта або документа, що його замінює.

Видача сплачується держмитом.

Компенсаційний сертифікат

Основою його обігу є Указ Президента України №698 від 24.11.94р. „Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах ощадного банку та Укрдержстраху".

Право на отримання сертифіката мають громадяни, в яких були заощадження в Ощадбанку або угода про страхування з Укрдержстрахом станом на 02.01.92р. Кількість компенсаційних сертифікатів, яку можна отримати, залежить тільки від розміру вкладу чи страхової суми, які підлягають індексації. Індексацію нараховують, виходячи із залишків вкладів станом на 02.01.92р. шляхом збільшення відповідно до індексу зростання споживчих цін у 1992-1993 роках у 2200 разів. На суму індексації видають сертифікати номінальною вартістю 10 грн. та 20 грн. У такій спосіб обчислюють суму індексації коштів, які сплатив громадянин станом на 2 січня 1992р. за угодою з Укрдержстрахом. Видача компенсаційних сертифікатів установами Ощадбанку та HACK „Оранта2 розпочалася 15 лютого 1996 року. Ощадбанк видає сертифікати на підставі документа, що засвідчує особу. В установах HACK „Оранта" треба мати страховий поліс та написану заяву. Плата за послуги за видачі сертифіката за одним рахунком - 1% від місячного мінімуму доходів громадян, що не обкладаються прибутковим податком. Невикористані для приватизації компенсаційні сертифікати вкладники можуть повернути до Ощадбанку. Ощадбанк поновлює вкладникові розмір заощаджень, але не більше від суми одержаних відповідно до Указу Президента № 698 від 24.11.94р. компенсаційних сертифікатів.