Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 8.Відчуття.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.08.2019
Размер:
148.48 Кб
Скачать

16

Розділ.

Психічні процеси:

  • пізнавальні (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява);

  • емоційні (емоції і почуття);

  • вольові (воля)

Тема:

ВІДЧУТТЯ

  1. Поняття про відчуття.

  2. Рефлекторна природа відчуттів. Рецептори і аналізатори.

  3. Класифікація відчуттів. Види відчуттів.

  4. Загальні властивості відчуттів, їх закономірності.

  5. Удосконалення відчуттів в результаті вправ.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Леонов А.А., Лебедев В.И. Психологические проблемы межпланетного полета // Хрестоматия по психологии. – М., 1977 (конспект).

  2. Леонтьев А.Н. О механизме чувственного отражения // Хрестоматия по психологии. – М., 1975.

  3. Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир //Хрестоматия по ощущению и восприятию. – М., 1975 (конспект).

  4. Бардин К.В. Проблема порогов чувственности и психофизические методы. – М., 1976.

  1. Поняття про відчуття.

Предмети і явища об’єктивного світу мають багато ознак і властивостей (колір, смак, запах, звук, температуру і т.д.). Ці ознаки і властивості впливають на ограни чуття людини (зору, слуху, дотику і т.д.) і викликають певні відчуття (В). За допомогою В людина отримує інформацію не тільки про властивості зовнішнього світу, а й про внутрішнє середовище (відчуття голоду, спраги, нудоти, болю внутрішніх органів і т.д.). Отже,

Відчуття – це пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні ознак, властивостей, предметів і явищ об’єктивного світу (зовнішнього середовища) та внутрішнього світу, які впливають на органи чуття.

Органи чуття отримують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в кору великих півкуль головного мозку. Спеціалісти в галузі кібернетики дослідили, що за 1 секунду діє 100 тис. одиниць інформації. Але людина вибірково сприймає від 25 до 100 одиниць інформації. Це пов’язано з потребами у інформації, новизною подразників і т.д. Органи чуття – це ті єдині канали, через які зовнішнє середовище проникає в людську свідомість.

В – це найпростіший, найелементарніший психічний процес. В – це найменша цеглинка, з якої починається людська психіка, людське пізнання. В зародку вже є у новонародженої дитини (больові, грубі смакові, температурні) і в найпростіших тварин (з дифузною нервовою системою).

Однак, В є дуже важливим процесом, вони дають перші відомості про оточуючий світ. В є основою для виникнення складніших психічних процесів (пам’ять, мислення, уява тощо). Так, якщо людина нічого не бачить, не чує, то вона не має що запам’ятовувати, не має про що мислити. В є умовою для розвитку і виникнення свідомості людини. Якщо пошкоджені всі аналізатори, свідомість у людини не виникає. Відомий російський лікар С.П. Боткін (1832-1889) описав випадок з хворою жінкою, у якої були пошкоджені всі аналізатори, крім одного ока і невеликої ділянки шкіри на руці. Якщо хвора закривала око, і ніхто не доторкався до руки, вона знаходилася в несвідомому стані (засинала).

Для нормальної взаємодії людини з середовищем, повинен існувати інформаційний баланс, тобто отримання достатньої кількості інформації з оточуючого середовища. Інакше наступає інформаційне перевантаження в одних випадках, чи сенсорна ізоляція (сенсорний голод, депривація) – в інших випадках. Сенсорне перевантаження виникає тоді, коли до організму поступає дуже багато інформації, тоді людина швидко втомлюється, гірше сприймає, запам’ятовує.

Сенсорна ізоляція виникає за умови обмеженої кількості інформації, яка поступає до мозку людини. Були проведені дослідження з космонавтами. Під час польотів вони отримують дуже мало інформації з оточуючого середовища. У статті Лєонова описані враження космонавтів про дефіцит інформації (їм не вистачало запаху трави, землі, сходу сонця). Перед польотом, космонавти проходили такі випробовування: їх поміщали в спеціальні камери (“водяні бані”), до яких надходило мінімум інформації (тихий монотонний звук, матові окуляри, на руках і ногах – циліндри). Через декілька годин піддослідні просили зупинити експеримент. Добре фізично треновані люди витримували сенсорну ізоляцію не більше доби (потім виникали галюцинації, зриви нервової системи). (Що важче переноситься – сенсорна ізоляція чи перевантаження?).

Приклади ізоляції: Коломенський Я.Л. “Человек-психология” С. 76-77; Д.Готфруа “Что такое психология?”:

У 1956 р. в університеті Мак-Гілла група психологів провела дослідження. Добровольці (за гроші, 20 доларів в день) повинні перебувати в ізольованих камерах якомога довше. Вони лежали на спеціальних ліжках, руки – в довгих картонних трубах, спеціальні окуляри, які розсіювали світло, слухові подразники – безперервний шум від конденсатора і вентилятора. Єдиними заняттями були харчування і туалет. Спочатку багато досліджуваних думали, що це – легкий шлях заробити гроші плюс тривалий відпочинок. Так воно й було в перші часи ізоляції. Але коли тіло відпочило, витримати більше 2-3 діб не зміг ніхто.

Досліджувані спочатку концентрували увагу на власних потребах, але потім їх свідомість почала відходити від цього. Швидко втратили уявлення про час. Довгі періоди взагалі не могли думати. Щоб позбавитись від монотонності, досліджувані могли слухати дитячі казки по декілька разів. 80% досліджуваних стверджували, що вони були жертвами галюцинацій: стіни ходили ходуном, підлога оберталась, кутки камери заокруглювались, кольори ставали настільки яскравими, що на них було неможливо дивитися. Здавалось, що свідомість відокремлюється від тіла і літає по камері, дивлячись на свою матеріальну оболонку на ліжку. Піддослідні не могли розв’язувати прості задачі на умовиводи і робити легкі математичні розрахунки. Але через декілька годин після виходу з камери, до піддослідних повертались звичні розумові здібності. Галюцинації вказують на те, що без зовнішніх подразників інтелектуальні функції і сама особистість починають деградувати.

Отже, такі дослідження свідчать про фундаментальну потребу в отриманні інформації, стимулів із зовнішнього середовища.

Правда, окремі подібні дослідження свідчать і про інші результати. Так, вчений Дж. Ліллі перевірив вплив сенсорної ізоляції на собі. Він занурився в сильно солоний розчин з температурою близькою до температури тіла. В такому розчині зникало навіть відчуття власного тіла. Його висновки, опубліковані після проведення досліду (1977) були протилежними до висновків, отриманих в університеті Мак-Гілла. На думку Ліллі умови ізоляції збільшують сенсорний досвід. Після періоду напруги наступає новий стан свідомості, під час якого виникає багато зорових образів, галюцинацій та ілюзій. Коли суб’єкт сприймає ці явища спокійно і не вважає їх патологічними, вони дозволяють йому пережити своєрідне відчуття “океанської хвилі”, яке досягає такої інтенсивності, що людина відчуває себе ніби знову народженою. Людина відчуває вищі стадії незвичних відчуттів, коли вона неначе дивиться всередину самої себе і проектує назовні свій власний внутрішній світ. Таке тлумачення подібне до досліджень східних майстрів медитації. Людина відкриває свій внутрішній світ, вільний від зовнішньої цензури.

Досліджуваний, занурений в солону воду, зберігає до 90 % енергії, необхідної для підтримання власної ваги, рівноваги тіла. Вивільнена енергія спрямовується на внутрішню діяльність. Розслаблення, яке викликане станом невагомості, веде до гармонізації півкуль. Права півкуля починає діяти, так як і ліва. До цього вона знаходилась під впливом лівої раціональної півкулі. Ретикулярна формація звільнена від функції відбору зовнішньої інформації, пропускає наверх (до кори) багато повідомлень від внутрішнього середовища (від організму). Кора головного мозку починає “прислухатись” до циркуляції крові, до биття серця, до функціонування інших внутрішніх органів, мозок виділяє ендорфін (власний наркотик), який викликає стан, близький до першої стадії сну (засинання).

Відчуття (як і сприймання) відносяться до першого - чуттєвого ступеня пізнання. Другий – словесно-абстрактний ступінь пізнання – це мислення, уява.

Відчуття – це пізнавальний психічний процес. Але всяке відчуття супроводжується емоційним тоном. Одні відчуття для людини приємні, інші – ні (наприклад, кольори, смаки, запахи). Одні збуджують нервову систему, інші заспокоюють, викликають гарний настрій, інші – поганий.

Зараз розвивається технічна естетика, яка вивчає вплив кольорів на емоції людини. Це враховується під час створення дизайну класних кімнат, палат в лікарні, в жилих будинках. Зараз в школах не практикується чорний колір дошки.

Наприклад, червоний колір збуджує, бо асоціюється з пожаром, кров’ю; зелений – заспокоює (асоціюється з травою, теплом, літом); чорний – пригнічує ( асоціюється з чорною землею, на якій нічого в даний час не родить).

Семіотичне значення кольорів

Колір

Асоціація

Семіотика

Показник

Червоний

Кров

палке життя, бадьорість, енергія, любов, сила, влада, небезпека, війна, революція

занепокоєння, небезпека, зупинка

Оранжевий

Вогонь

радість, урочистості, розкіш, багатство, слава, участь

тепло

Коричневий

Земля

простота, затишок, спокій

-

Жовтий

Повітря

повітря, рух, зв’язок, небезпека

увага, небезпека

Зелений

Місяць

вода (море), свіжість, життя

безпека, допомога

Синій

Вода

спокій, вічність, закон, порядок

увага

Блакитний

Небо

простір, свобода, мир

-

Фіолетовий

Всесвіт

Буття, таємниця

загроза радіоактивного опромінення

Білий

Світ

початок, чистота

напрямок

Чорний

Ніч

загроза, болото, гніт, офіційність, жалоба

небезпека

Семіотичне значення поєднання кольорів

Зелений - оранжевий

Природність: рослини, плоди

Ультрамарин - зелений

Свіжість: прохолода, чистота. природність

Блакитний - рожевий

Ніжність: солодкість, жіночість, керованість

Коричневий - жовтий

Турбота: затишок і мрії

Пурпуровий - зелений

Святковість: врочиста радість буття без метушливості

Фіолетовий - золотий

Вишуканість: пишність, поєднання прихованої імпульсивності і врочистості з променистістю

Пурпуровий - жовтий

Врочистість: могутність, гідність

Червоний - синій

Претензійність: кольори ні естетично, ні психологічно не сумісні, протистоять, як активність і пасивність

Червоний - білий

Неспокій: ініціатива, перешкода, захоплення і зневіра

Чорний - білий

Мінливість: відхід від проблем через нові починання

Червоний - зелений

Повнокровність: кров і життя

Жовтий - зелений

Заздрість: втілення східної приказки: “зелене око маленького жовтого божества”

Чорний – жовтий

Небезпека: погроза і надія

Червоний – жовтий

Помста: сила, енергія з намаганням розширити сферу впливу і претензій на панування

Чорний - оранжевий

Насильство: негативізм першого знаходить вираження в безцільному збудженні другого, що загрожує бездумними діями

Червоний - чорний

Драма: боротьба і кінець боротьби (революційний траур)

Чорний - синій

Рок: кінець без боротьби, покірність злому року

Класифікація кольорів за психологічним впливом

1. Стимулюючі (теплі) – збуджують, дратують

Червоний – вольовий, життєстверджувальний

Кармін – наказуючий, вимагаючий

Кіновар – пригнічуючий

Оранжевий – теплий, затишний

Жовтий – концентруючий, променистий

2. Дезінтегруючі (холодні) – приглушують роздратування

Фіолетовий – заглиблений, важкий

Синій – підкреслює дистанцію

Світло-синій – спрямовує, веде у простір

Синьо-зелений – підкреслює рух, мінливість настрою

3. Пастельні – приглушують чисті кольори

Рожевий – ніжний, певна таємничість

Бузковий – замкнутий, ізольований

Пастельно-зелений – лагідний, м’який

Сірувато-блакитний - стриманий

4. Статичні – зрівноважують, заспокоюють, відволікають

Зелений (чистий) – вимогливий, освіжаючий

Оливковий – заспокійливий, пом’якшуючий

Жовто-зелений – обновлюючий, вивільняючий

Пурпуровий – вишуканий, претензіозний

5. Глухі кольори

Сірий – не викликає роздратування

Білий – гасить роздратування

Чорний – допомагає зосередитись

6. Теплі темні (коричневі) – стабілізують роздратування, діють інертно, в’яло

Охра – пом’якшує ріст роздратування

Коричневий – стабілізація

Темно-коричневий – пом’якшує збудливість

7. Холодні темні кольори – ізолюють і пригнічують роздратування

Темно-сірий, темно-синій, темно-зелено-синій

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.