Рефлекторна природа відчуттів. Рецептори і аналізатори.
Відчуття, як і будь-яке психічне явище, носить рефлекторний характер, тобто виникає як реакція організму на подразник. Для виникнення відчуттів необхідно, щоб функціонували всі частини аналізатора.
Аналізатор складається з трьох частин:
1.Периферійний відділ – рецептор ( з лат. приймач) – орган чуття.
2.Провідний шлях, що з’єднує периферійну частину з центральною.
3.Мозкове закінчення аналізатора, яке розміщене в корі чи підкіркових відділах мозку.
Мозкове закінчення аналізатора складається з ядерної частини, клітини якої мають чітку локалізацію, і розсіяної частини, нервові клітини якої розміщені в різних відділах головного мозку. Ядро аналізатора виконує функції тонкого аналізу і синтезу. Розсіяні клітини відповідають за грубий аналіз і синтез (з допомогою них людина розрізняє лише шум, темряву і світло тощо).
Якщо хоч одна частина аналізатора пошкоджена, В. не виникають.
В процесі виникнення відчуттів іде перетворення одного виду енергії в інший. Енергія зовнішнього подразника (механічна, хімічна, теплова і т.д.) в рецепторі перетворюється в біологічну енергію (виникає нервовий процес). В мозковому закінченні аналізатора йде перетворення біологічної енергії в психологічну, тобто виникає відчуття світла, звуку, смаку і т.д. таким чином, відчуття – це перетворення енергії зовнішнього подразника у факт свідомості.
В процесі розвитку живих істот різні аналізатори пристосувалися до сприймання певних видів енергії (світлової, механічної, хімічної і т.д.). так, зоровий аналізатор сприймає світлову енергію, слуховий – енергію звукових коливань від 16 до 20000 тис Гц., нюховий – хімічну енергію, дотиковий – теплову, механічну і т.д.
Ті подразники, до відображення яких пристосувалися аналізатори, називаються адекватними. Так, для слухового аналізатора адекватним є подразник – це електромагнітні коливання від 16 до 20000 Гц. Факти збудження аналізаторів неадекватними подразниками пояснюються залишком загальної чутливості організму. Наприклад, механічний тиск чи подразнення легким електричним струмом ока приводить до виникнення зорових образів. (вдарили по потилиці – в очах мурашки, у вухах – звук).
Чутливість аналізаторів у різних людей різна. Зустрічаються люди з дивовижним підвищенням чутливості аналізаторів. Так, в психологічній літературі описані добре розвинені дотикові відчуття у Рози Кулешової. Вона могла читати за допомогою рук. Листок з буквою поміщали у чорний фотографічний конверт. Провівши рукою над конвертом, вона називала букву. Роза відчувала долонею тепло у вигляді овала (буква 0), у вигляді кола, від якого відходить паличка ( буква Р) і т.д. зустрічаються люди, яка бачать внутрішні органи інших людей (підвищена чутливість зорового аналізатора).
Залежно від того, як подразнюються рецептори, їх поділяють на дві групи:
1.Контактні – служать для виникнення відчуттів при безпосередньому контакті подразника з рецептором. Прикладом є смакові, дотикові рецептори.
2.Дистантні - збуджуються від подразників, що діють на віддалі (слухові, зорові і ін.).
У філогенетичному відношенні контактні рецептори виникли раніше, ніж дистантні. Цей поділ відносний, тому що деякі рецептори збуджуються як при безпосередній дії подразника, так і на віддалі. Наприклад, шкіра реагує на термічний подразник як при безпосередньому контактові, так і на віддалі. Якщо бути точними, то слухові відчуття є також контактними. Адже з точки зору фізики слухові відчуття виникають при безпосередньому контакті електромагнітних звукових коливань з слуховим органом чуття.