Удосконалення відчуттів в результаті вправ.
В – це першосигнальне явище, характерне для людини і тварин. У відчуттях людини є багато спільного з відчуттями тварин. Спільним є будова і функції аналізаторів. Разом з тим, існує суттєва різниця: відчуття у тварин біологічно обумовлені, а у людини – суспільно обумовлені.
У тварини відчуття відбивають лише ті властивості навколишніх предметів і явищ, які безпосередньо пов’язані із їх органічними потребами і задоволенням цих потреб.
У людини ж відчуття відображають незрівнянно більшу кількість найрізноманітніших властивостей об’єктів, з якими пов’язані різні види трудової та іншої діяльності. Включаючись у цю діяльність, аналізатори людини набувають тієї тонкої своєї чутливості, яка не властива тваринам.
“Орел бачить значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла. Собака має значно тонший нюх, ніж людина, але вона не розрізняє й сотої частки тих запахів, які для людини є певними ознаками певних речей”.
У людини В розвиваються в процесі праці і спілкування. За допомогою мови ми називаємо В, розчленовуємо їх, класифікуємо і т.д.
Досконалість органів чуття характеризується великою кількістю прикметників, якими людина висловлює різні сторони утворюваних у неї відчуттів. Наприклад, існує 40-60 термінів для відтінків білого, чорного кольорів.
Малорозчленоване відчуття болю характеризується, як зазначав І.М.Сєченов, невеликою різноманітністю слів. І.М.Сєченов говорив, що больові В – темні (маловивчені).
Завдяки мові, відчуття набуває довільного характеру. Керуючись певною метою, людина спеціально придивляється, прислуховується.
Новонароджена дитина бачить, але ще не вміє керувати рухами свого зорового рецептора, у неї відсутня координація обох очей. Лише на третьому місяці життя вона починає володіти моторикою очей, навчається ними керувати.
У ранньому віці діти навчаються розрізняти основні кольори спектра – червоний, зелений, фіолетовий (червоний – в 3 місяці, інші – в рік).
В дошкільному віці стає дедалі досконалішим і точнішим диференціювання кольорів за яскравістю і насиченістю.
Чутливість до кольорів у третьокласників підвищується на 45%, у п’ятикласників – на 60% у порівнянні з першокласниками.
У дитини також розвивається гострота зору, загальна чутливість до світлового подразника.
На 3-му місяці життя дитина локалізує звуки, повертаючи голівку в напрямку звучання.
В кінці першого року життя спостерігається розрізнення звуків мови, іде розвиток фонематичного слуху. Дані дослідження показують, що диференціювання звуків за висотою не є природженим, а розвивається під впливом навчання і виховання.
У в’єтнамського малюка дуже розвинений слух. Це не дар природи, а умови життя. Одне й те ж слово (однаково написане) має 5-6 голосових відтінків , а отже і 5-6 різних значень. Малюк вимушений розрізняти ці відтінки, інакше не розумітиме про що йде мова.
Необхідною умовою вдосконалення дотикових відчуттів є ліплення, трудові заняття тощо.
Під впливом тренування певною мірою змінюється і будова аналізатора. Зокрема, вивчали будову дотикового аналізатора. У рецепторах (наприклад, в пучках пальців) велика кількість пачінієвих тілець – чим більша їх кількість, тим краща дотикова чутливість.
У пучку першого пальця у зрячих людей – 186 пач. тілець, у сліпонароджених – 270, у тих, хто осліп – 314.
Не слід недооцінювати і природні передумови. Природні передумови повинні враховуватись, як потенційні можливості аналізаторів у навчальній і виховній роботі.