Тема 5.Види діяльності: научіння, учіння, навчання.

1.Сутність научіння як процесу оволодіння діяльністю.

2.Види научіння.

3.Навчання як процес цілеспрямованого научіння.

Оволодіти діяльністю означає оволодіти певними знаннями, навичками та уміннями. Якщо людина стала знати і уміти те, чого раніше не знала і не вміла, то говорять, що вона чомусь научилася. В результаті научіння змінюються кількісні і якісні показники діяльності, відбувається удосконалення способів діяльності, її структури. В психологічній літературі научіння визначається як процес і результат набуття індивідуального досвіду.

Виділяють три категорії научіння: 1) научіння реактивній поведінці; 2) оперантній поведінці; 3) когнітивне научіння. Кожна категорія научіння має свою специфіку і реалізується через певні типи научіння.

Научіння реактивній поведінці, як пасивної реакції організму на той чи інший подразник, здійснюється шляхом звикання (габітуляції) і сенсибілізації, імпринтингу і умовних рефлексів. Звикання і сенсибілізація відносяться до примітивних видів научіння, при яких організм набуває відносно стійких і постійних реакцій на повторні стимули. Звикання наступає тоді, коли організм «научається» ігнорувати певний повторний, або постійний подразник, якщо він не має значення для діяльності, яка здійснюється в даний момент. В цьому випадку активність організму зменшується. Сенсибілізація – це процес протилежний звиканню. При повторному стимулюванні активність організму зростає і він стає чутливішим до даного стимулу. Научіння по механізму імпринтингу – це швидке, автоматичне пристосування організму до конкретних умов його життя, яке пов’язане з генетично запрограмованою прихильністю новонародженої тварини до першого об’єкту, який рухається і попадає в поле його зору в перші години життя. Умовнорефлекторне научіння передбачає виникнення певних форм поведінки як умовних реакцій на первісний нейтральний стимул.

Оперантна поведінка – це дія, для розвитку якої необхідно, щоб організм активно взаємодіяв з оточуючим середовищем, в результаті чого встановлюються зв’язки між різними ситуаціями. Така поведінка виникає шляхом спроб і помилок, формування реакцій і спостереження. При научінні шляхом спроб і помилок індивід пробує на практиці різні дії, спрямовані на досягнення результату, відмовляючись поступово від тих із них, які неефективні. Научіння шляхом формування реакцій: шлях від початкової поведінки до кінцевої реакцій розбивається на окремі етапи, на кожному з яких поведінка формується під впливом підкріплення дій, які наближають кінцеву мету ( в якості підкріплюючого фактору може виступати любий стимул). Багато форм соціальної активності індивіда базується на спостереженні за іншими індивідами, які слугують моделлю для наслідування. Виділяють чисте і вікарне наслідування. Чисте наслідування – це спосіб научіння, за допомогою якого організм відтворює дії моделі, не завжди розуміючи їх значення. Вікарне наслідування – це научіння, в процесі якого індивід повністю засвоює форму поведінки моделі, розуміючи її наслідки для неї. Таким чином, реактивна і оперантна поведінка пов’язані з асоціативними зв’язками між певними двома ситуаціями, або ситуацією і відповіддю організму.

Більш високий рівень научіння – це когнітивне научіння, яке вимагає участі мислительних процесів при переробці інформації, оцінки ситуації з урахуванням минулого досвіду і можливих її наслідків. В результаті такої оцінки приймаються оптимальні рішення. До когнітивного научіння відносяться: латентне научіння, відпрацювання психомоторних навичок, інсайт, учіння шляхом міркувань. При латентному научінні засвоюються не зв’язки між стимулом і реакцією, а значення стимулів. Научіння складним психомоторним навичкам пов’язане з формуванням когнітивних стратегій, які спрямовані на відпрацювання послідовних рухів і на їх програмування в залежності від бажаного результату. Научіння шляхом інсайту обумовлене об’єднанням досвіду, накопиченого в пам’яті, з теорією, інформацією, яку має індивід при вирішенні проблеми. Інсайт – це осяяння в свідомості. Научіння шляхом міркувань здійснюється поетапно: 1) спочатку розглядаються дані і ті зв’язки, які між ними існують; 2) будуються гіпотези, які перевіряються розумом (що як я зроблю так? Я міг би почати з цього…).

Серед форм научіння шляхом міркувань виділяються два фундаментальні для мислення: перцептивне і концептуальне научіння. Перцептивне розглядається як засіб для усвідомлення реальності, як фактор, що сприяє активації організму. Концептуальне – це процес, при якому індивід, виходячи із переробленого ним сприймання, відхиляє схожість між предметами, живими істотами, ситуаціями і об’єднує їх в певні абстрактні категорії, відбувається формування понять.

Научіння може здійснюватися і в спеціально організованих умовах як цілеспрямований процес. Таке научіння називають навчанням. Навчання – це процес активної взаємодії між тими, хто навчає і тими, хто навчається, в результаті чого у останнього формуються знання, уміння та навички. В процесі навчання той, хто навчає стимулює активність того, хто вчиться і управляє цією активністю, створює умови для її прояву, контролює, надає необхідну інформацію і засоби. Тому в процесі навчання органічно зливаються два вида діяльності – діяльність вчителя (викладання) і діяльність учня (учіння). Учіння – це активне засвоєння інформації. П.Я. Гальперин виділив три типи учіння. Перший тип учіння шляхом спроб і помилок: засвоєння знань та умінь йде повільно, з великою кількістю помилок. Учню надається зразок дії, на який він орієнтується як на кінцевий результат. При цьому усі об’єктивно необхідні умови дії залишаються скритими і виясняються самим учнем, що відбувається випадково і, як правило неповно. Цей тип учіння передбачає накоплення знань та умінь, але не розвиває мислення, здібностей. Навчання спирається на вже досягнуті можливості. Другий тип відрізняється тим, що засвоєння йде швидко, точно, при наявності незначної кількості помилок. Учень враховує при виконані дії усі об’єктивно необхідні умови, отримує стабільний результат. Даний тип учіння має суттєві недоліки, якщо вийти за рамки його практичного оцінювання. Маючи за мету – засвоєння готового знання, він не виховує в учнів теоретичного пізнавального інтересу, навчання зводиться до оволодіння шляхами підведення під поняття. Принципово нові можливості відкриває третій тип учіння. Засвоєння дії відбувається без суттєвих помилок. Учень не тільки враховує умови, необхідні для досягнення бажаного результату, але і добре розуміє їх зміст, їх відношення до майбутнього продукту. Процес засвоєння йде легко. Третій тип учіння відрізняється від першого та другого мотивацією, збудженням пізнавальної діяльності, все більшим розвитком та закріплення пізнавального інтересу.

Для того, щоб процес навчання відбувався успішно, викладач повинен виявляти собі основні характеристики того, кого він навчає – його здібність сприймати матеріал, запам’ятовувати, перепрацьовувати, використовувати його при розв’язанні різних задач. Психологічну форму успішного навчання можна охарактеризувати М+ 4П+С, де М – мотивація, 1П – прийом (пошук) інформації, 2П – розуміння інформації, 3П – запам’ятовування, 4П – застосування інформації, С – систематичність занять.

В психолого-педагогічній науці дискусійним є питання стосовно того, яке научіння більш ефективне: попутне, коли перед учнем не стоїть спеціальне завдання чомусь навчитися. Чи цілеспрямоване? Прихильники попутного научіння вважають, що активність учня вища, тому що мотивація породжується його власними намірами, а не ззовні визначеними цілями. В даному випадку учень сам здійснює відбір і закріплення необхідної інформації, а тому проявляє високу готовність до научіння, що позначається позитивно на активності і дає високі навчальні результати. Багаточисленні досліди вчених довели, що попутне научіння в більшій мірі менш ефективне, ніж навчання: в процесі попутного научіння людина виділяє і засвоює головним чином те, що безпосередньо пов’язане з її потребами, інтересами, поточними завданнями. Тому результати такого научіння безсистемні і являють собою розрізнені відомості, уміння і навички. Таким чином, шляхом лише попутного, пов’язаного з природною активністю, научіння оволодіння системою знань, навичок і умінь неможливе.