Тема 4. Види діяльності: гра, праця, спілкування.

1.Психологічна характеристика гри.

2.Психологічна характеристика праці.

3.Спілкування: поняття, структура, функції, види.

4.Конфлікт: структура, динаміка, види, типи поведінки у конфлікті.

Гра це форма діяльності в умовних ситуаціях, в яких відтворюються типові дії та взаємодія людей. Як форма вияву активності дитини, ігрова діяльність є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Гра властива і тваринам, але у них вона пов’язана з основними формами інстинктивної життєдіяльності, завдяки яким підтримується їх існування. Сутність людської гри у здібності відображаючи, перетворювати дійсність.

Характерною особливістю гри є її двоплановість. З одного боку, той, хто грає виконує реальну діяльність, пов’язану з виконанням конкретних, найчастіше нестандартних задач, а з іншого – ряд моментів цієї діяльності носить умовно-символічний характер, який дозволяє відволікатися від реальної ситуації, з її відповідальністю та багатьма зовнішніми обставинами. Друга специфічна особливість ігрової поведінки полягає в тому, що її метою є сама «діяльність», яка відбувається, а не ті практичні результати, які досягаються за її допомогою.

Одним із видів ігор є ділова гра, яка являє собою форму створення предметного та соціального змісту майбутньої професійної діяльності, моделювання тих систем відносин, які характерні для цієї діяльності, моделювання професійних проблем, реальних протиріч та забруднень, що можуть бути в типових професійних проблемних ситуаціях. На етапі розробки ділової гри треба реалізувати слідуючи психолого-педагогічні принципи: 1) принцип імітаційного моделювання змісту професійної діяльності, конкретних умов та динаміки виробництва; 2) принцип відтворення проблемних ситуацій, типових для даної професійної діяльності через систему ігрових завдань, які містять деякі протиріччя і визивають в учнів стан забруднення; 3) принцип сумісної діяльності учасників в умовах взаємодії виробничих функцій спеціалістів, які імітуються в грі; 4) принцип діалогового спілкування та взаємодії партнерів по грі як необхідну умову розв’язання учбових задач, підготовки до прийняття узгоджених рішень; 5) принцип двоплановості ігрової учбової діяльності.

Ділова гра по рівню складності буває наступних видів: 1) аналіз конкретних виробничо-професійних ситуацій; 2) розігрування ролей; 3) повномасштабна ділова гра.

Основним, історично первинним видом людської діяльності є праця. Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування людини.

Праця потребує планування і контролю виконання, який завжди включає певні обов’язки та потребує внутрішньої дисципліни.

Перша і необхідна умова будь-якої праці – наявність мети і створення певного продукту. Характерна особливість праці полягає в тому, що людина передбачає її результати, уявляє собі матеріал, який використовується при цьому, окреслює способи та послідовність своїх дій. Для психологічної аналізу трудової діяльності окрім мотивації суттєва психологічна природа тих процесів та операцій, завдяки яким вона відбувається. Праця потребує певної підготовки. Знання, вміння та навички працювати набуваються протягом навчання та попередньої праці. У праці людини виявляються її уважність спостережливість, уява та мислення. Трудова діяльність потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання та інших вольових якостей. У процесі роботи людина переживає успіхи та невдачі.

Праця як функціональна психологічна система характеризується такими основними психологічними ознаками: 1) свідоме упередження соціально-цінного результату; 2) усвідомлення того, що досягнення соціально фіксованої мети є обов’язковим; 3) свідомий вибір, застосування, удосконалення або створення знарядь, засобів діяльності; 4) усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей, відношень.

Спілкування – це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.

Спілкування може розглядатися як сторона, умова діяльності або як окремий вид діяльності. Специфіка спілкування в процесі діяльності полягає у створенні можливості організації та координації діяльності її окремих учасників. У характеристиці спілкування важливими є його функції: контактна, інформаційна, збуджуюча, координаційна, розуміння, емотивне збудження, встановлення відносин, впливу. Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризоване за різними параметрами.

1.Залежно від контингенту учасників виділяють міжособистісне, особистісно-групове, між групове.

2.Залежно від міри опосередкування розрізняють безпосереднє та опосередковане спілкування.

3.Залежно від тривалості стосунків виділяють короткочасне, довготривале спілкування.

4.Залежно від завершеності виділяють завершене та незавершене спілкування.

5. Залежно від змісту, цілей і засобів розрізняють когнітивне, матеріальне, кондиційне, мотиваційне, діяльнісне.

В структурі спілкування виділяють три взаємопов’язані сторони: комунікативну, перцептивну, інтерактивну.

Комунікативна сторона передбачає обмін інформацією між індивідами, що спілкуються. Перцептивна сторона визначає процес сприймання і пізнання партнерами по спілкуванню один одного та встановлення на цій основі взаєморозуміння. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, але і діями.

Конфлікт – це суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з розв’язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. В структурі конфлікту виділяють наступні компоненти: учасники, умови перебігу, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників, наслідки конфліктних дій.

Кожен реальний конфлікт має процесуальний характер. Розгляд динаміки конфлікту вимагає поділу його на стадії. Це виникнення об’єктивної конфліктної ситуації, усвідомлення її, здійснення конфліктної поведінки, розв’язання конфлікту.

Виділяють п’ять основних стилів поведінки у конфліктних ситуаціях:

конкуренція, ухилення, пристосування, компроміс, співпраця.

Розрізняють наступні види конфліктів: внутрішньособистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий.