3. Дослідження самооцінки особистості (метод рангової кореляції)
Інформаційна довідка. Самооцінка є суб’єктним утворенням, яке передбачає міру усвідомлення людиною власних знань, навичок і можливостей їх застосування на практиці, оцінку власної придатності до діяльності через рефлексію наявності чи відсутності або достатнього чи недостатнього рівня сформованості відповідних властивостей. Самооцінку як «образ Я». Про позитивний напрямок формування самооцінки особистості свідчить відсутність протиріч між «образом Я реальне» (усвідомлення власної особистості на даний момент) та «образом Я ідеальне» (усвідомлення суб’єктом того, яким він повинен бути як особистість).
Про самооцінку людини свідчить також рівень її домагань, який має тенденцію або до збільшення (тобто особистість мотивована на досягнення успіху), або до зниження (особистість прагне уникнути невдач). Виходячи з цього, людина виявляє певну готовність до ризику.
Інструкція. Вашій увазі пропонується перелік із 20 якостей особистості:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вам необхідно розподілити ці якості за рангами. У стовпчик 1 «Ідеал» під номером (рангом) 1 запишіть ту з вищевказаних якостей, яку найбільш цінуєте в людях, під номером 2 – ту, яку цінуєте трохи менше і т.д.
У стовпчик 2 «Я» під номером (рангом) 1 запишіть ту властивість з вищевказаних, яка особисто у вас більш розвинена (незалежно від того, перевага це чи недолік), під номером 2 – властивість, яка розвинена у вас дещо менше і т.д. Під останнім номером мають бути ті якості, які у вас найменше розвинені або відсутні.
Обробка отриманих
даних.
Підрахуйте за формулою
=
(
–
),
де
–
ранг (номер) першої властивості в першому
стовпчику;
=
ранг (номер) першої властивості в другому
стовпчику;
–
різниця рангів (номерів) першої властивості
в обох стовпчиках. Зведіть
у другу ступінь (
).
Наприклад, якщо перша властивість у стовпчику 1 – розум ( = 1), а у стовпчику 2 ця властивість знаходиться під номером 5 ( = 5), тоді за формулою вираховується:
1 – 5 = – 4.
Отриманий
результат зводиться у другу ступінь,
отримується
= 16.
Таким
чином вираховується по черзі
для всіх властивостей (n
– кількість властивостей, у даному
випадку - 20).
Потім вираховується показник самооцінки за формулою обчислення коефіцієнту рангової кореляції:
Оцінка результатів. Отриманий показник порівнюємо з психодіагностичною шкалою рівня самооцінки:
(- 0,2) - 0 |
Неадекватно низький |
0 – 0,2 |
Низький |
0,21 – 0,3 |
Нижче середнього |
0,31 – 0,5 |
Середній |
0,51 – 0,65 |
Вище середнього |
0,66 – 0,8 |
Високий |
Більше 0,8 |
Неадекватно високий |
Інтерпретація результатів. Самооцінка може бути оптимальною або неоптимальною. При оптимальній, адекватній самооцінці суб’єкт вірно співвідносить свої можливості та здібності, досить критично ставиться до себе, намагається реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою цілі, яких він може досягти. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов та ситуацій.
До оптимальної самооцінки можна віднести «високий рівень», «вище середнього рівня» (людина заслуговує на власну повагу, заслужено визнає свої чесноти), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони та прагне до самовдосконалення, саморозвитку).
Але самооцінка може бути й неоптимальною – занадто високою або дуже низькою.
На підставі неадекватно високої самооцінки у людини виникає невірне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості та можливостей, своєї важливості для оточення та спільної діяльності.
Самооцінка може бути й занизькою, тобто нижче реальних можливостей особистості. Зазвичай це призводить до невпевненості у собі, відсутності прагнень, неможливості реалізувати свої здібності. Такі люди не ставлять перед собою цілей, яких складно, на їх погляд, досягти, обмежуються вирішенням звичайних (буденних) задач, занадто критичні до себе. Занадто висока або занадто низька самооцінка порушують процес саморегуляції, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно при спілкуванні, де особи з неадекватною самооцінкою виступають причиною конфліктів.