Індивідуальна робота «Оцінка виробничого потенціалу»

Загальна величина виробничого потенціалу (П) розраховується за формулою: 

П = СОФ + СРС + СЕР + СТ + СІ,

де С_ОФ – вартість основних виробничих фондів;

С_РС – вартість робочої сили;

С_ЕР – вартість енергетичних ресурсів;

С_Т – вартість технології виробництва,

С_І – вартість використаної інформації [4,с.82].

Р.С. Гейфман та його співавтори вважають, що ефективність використання основних фондів залежить від правильно визначеного показника виробничої потужності, який розглядається як головний елемент виробничого потенціалу. Автор відмічає, що головним питанням визначення виробничої потужності є встановлення періоду, на який вона розраховується.

С.А. Воєводін вважає, що економічна оцінка основних фондів як елементу виробничого потенціалу проводиться на основі показника фондовіддачі

Фондовіддача приймає максимальне значення, коли потужності використовуються повністю. Причому вони мають знаходитись у пропорційному співвідношенні окремих структурних підрозділів. При цьому слід дотримуватись технічно необхідних пропорцій, тобто всі потужності за іншими стадіями переробки з урахуванням коефіцієнта переведення відповідних продуктів у кінцевий мають бути рівними між собою.

Очевидно, що при визначенні вказаного співвідношення необхідно враховувати також коефіцієнт змінності роботи обладнання. Він оцінює екстенсивне завантаження машинного парку. І хоча точність показника не дуже велика, він відображає зв’язок між машинним парком та забезпеченням виробничої системи персоналом. Отже, на цій основі можна зробити висновок про ступінь збалансованості двох найважливіших елементів виробничого потенціалу – основних фондів та трудових ресурсів.

Основні виробничі фонди як елемент виробничого потенціалу крім, власне, фондів повинні включати вартість їх модернізації, бо цей процес збільшує сукупну масу засобів виробництва. На цій основі визначається показник віддачі (О_МФ) за формулою:

де ΔВ – зростання кінцевого результату використання виробничого потенціалу за визначений період часу;

З_МФ – витрати на модернізацію основних фондів.

Н.П. Хохлов відзначає, що абсолютним показником використання виробничої потужності є фондоємність. Вона характеризується такими факторами, як технічна оснащеність та технологія виробництва, що у сукупності характеризується кількістю використаної електроенергії та гірничогеологічними умовами.

Інтенсивність використання основних фондів визначається строком їхньої окупності або швидкістю обігу. Використовується також показник тривалості відновлення вартості функціонуючих основних фондів (Д), який визначається за формулою:

де С_Ф – середньорічна вартість основних фондів;

А – сума амортизації у складі реалізованої продукції.

У практичній діяльності промислового підприємства визначається фінансовий показник окупності промислово-виробничих фондів як співвідношення середньорічної вартості фондів до величини балансового прибутку, помножене на 12.

Для оцінки ефективності функціонування підприємства слід використовувати два показники: один – для оцінки лише виробництва, інший – для оцінки всієї діяльності підприємства, яка включає в себе виробничу і комерційну функції. У якості критерію оцінки використовується чистий прибуток підприємства.

Важливим структурним елементом виробничого потенціалу є трудові ресурси. В.М. Авдєєнко та В.О. Котлов вартість трудового елементу виробничого потенціалу (С_ТР) пропонують визначати за формулою:

де Ф_О – фонд оплати праці;

Ф_МЗ – фонд матеріального заохочення;

З_Н – витрати на навчання робітників;

З_ПК – витрати на підвищення кваліфікації робітників;

З_ПР – витрати на перекваліфікацію робітників.

Основним показником використання трудового потенціалу є продуктивність праці промислово-виробничого персоналу. При проведенні аналітичних розрахунків продуктивність праці (П_П) та резерви її зростання визначаються за формулою

де Ф_Р – фонд робочого часу робітника за аналізований період;

Т_Д – трудомісткість одиниці продукції.

Продуктивність праці акумулює в собі вплив технічних, організаційних та економічних факторів на використання робочої сили. Це є комплексний показник, що відображає сумарний вплив усіх елементів виробничого потенціалу на рівень та ефективність використання трудових ресурсів. Для ліквідації впливу минулої праці слід використовувати формулу:

де В – кінцевий результат функціонування виробничого потенціалу;

М_В – матеріальні витрати на одержання результату;

С_ЕР – вартість енергетичних ресурсів;

А_Р – амортизаційний фонд;

Р_С – середньооблікова чисельність виробничого персоналу.

Для оцінки використання виробничого персоналу доцільно застосовувати показники, які відображають локальні зв’язки між елементами потенціалу. До таких відносяться коефіцієнт змінності робочої сили та віддача повної заробітної плати. В.М. Архипов пропонує фізичний обсяг виробничих ресурсів оцінювати показником кількості промислово-виробничого персоналу.

Показником ефективності використання енергетичних ресурсів як складника виробничого потенціалу є енерговіддача (О_Е), що визначається за формулою:

де В – кінцевий результат виробничого потенціалу;

С_ЕР – вартість енергетичних ресурсів.

Технологію як елемент виробничого потенціалу характеризує показник ефективності технології виробництва (О_Т). Він вказує на результат, який можна одержати з грошової одиниці, що вкладена в розвиток технології:

де В – кінцевий результат виробничого потенціалу;

С_{Т –} вартість технології виробництва.

Для оцінки рівня використання технологічного елементу потенціалу можна використовувати показник технологічної оснащеності виробництва, який показує витрати на розвиток технології і є зворотним до показника ефективності технології виробництва.

Разом із цими показниками можна використовувати й інші локальні показники, але їх кількість обмежена.

Особливе значення при оцінці рівня використання технологічного елементу виробничого потенціалу має ступінь завантаження ключових технологій.

Для більш спрощеної і, відповідно, більш приблизної оцінки доцільно визначати виробничий потенціал за формулою:

де С_ОПФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

З_МФ – витрати на модернізацію основних виробничих фондів;

Ф_ЗП – фонд оплати праці виробничого персоналу;

Ф_МН – фонд матеріального заохочення;

С_ЕР – вартість енергетичних ресурсів;

∑З_РПІ – річні витрати на розвиток та вдосконалення виробництва.

Рівень використання такої складової виробничого потенціалу як інформація можна встановити на основі використання сукупності показників, бо сама вона включає багато різних компонентів. Ці компоненти В.М. Авдєєнко та В.О. Котлов групують за елементами, які пов’язані з використанням інформаційних ресурсів, вдосконаленням організації виробництва та управління, вдосконаленням організації праці та підвищенням творчої активності.

Ефективність використання у виробництві інформаційних ресурсів, що пов’язані із застосуванням програм управління обладнанням, математичного забезпечення ЕОМ, даних з вивчення ринку, оцінюється за декількома показниками, серед яких – віддача інформаційних ресурсів (О_І):

де В – кінцевий результат потенціалу;

С_ІР – вартість використаних інформаційних ресурсів.

Другий показник – ефективність інформаційних ресурсів (Е_І) показує зниження витрат виробництва за рахунок використання інформаційних ресурсів і визначається за формулою:

де Е_ВІ – економічний ефект, одержаний підприємством від використання інформаційних ресурсів;

С_В – витрати виробництва.

Ефективність заходів підвищення творчої активності (О_А) визначається за формулою:

де Е_МА – ефект, що одержаний в результаті винаходів та раціоналізаторських пропозицій;

З_ВА – витрати, що пов’язані з підготовкою та реалізацією пропозицій і винаходів.

Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу показує рівень віддачі ресурсів виробництва та створює основу для управління процесом його формування. Якщо рівень ефективності використання виробничого потенціалу підприємства, в цілому, характеризує кінцевий його результат, то інтегральний показник віддачі потенціалу (К_ІП) визначається співвідношенням:

де В – кінцевий результат функціонування виробничого потенціалу підприємства;

П– величина виробничого потенціалу.

Оцінка трудового потенціалу

Таблиця