Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект2-оригинал.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
07.05.2019
Размер:
715.78 Кб
Скачать

1.4 Межі планування

Можливості планування в економічній організації підприємства обмежені рядом об’єктивних і суб’єктивних причин.

Будь-яка економічна організація в своїй діяльності неминуче стикається з невизначеністю, якщо фірма не володіє достатніми даними про своє теперішнє і майбутнє, вона не в стані передбачити всі зміни, які можуть виникнути в зовнішньому середовищі. Планування являється одним зі способів “прояснення” внутрішніх і зовнішніх умов діяльності. Тобто планування – це інструмент подолання невизначеності. Там, де є планування, невизначеність зменшується.

Але, будь – якій , навіть самій міцній фірмі не по силам повністю подолати невизначеність, а значить цілком спланувати свою діяльність. Але усунути невизначеність – значить ліквідувати сам ринок, різноманітність не співпадаючих інтересів і дій суб’єктів ринку. Звичайно фірми намагаються упорядкувати свої зовнішні відносини шляхами витиснення впливу ринку на діяльність, і такі зусилля приносять певний успіх.

Контроль над ринком може здійснюватися кількома способами.

Серед них:

-вертикальна інтеграція;

-контроль над попитом;

-контрактні відносини;

-створення підприємницьких мереж.

Вертикальна інтеграція означає, що плануюча організація приєдннує шляхом зливання або поглинання фірм- постачальників і фірм-кліентів.

Контроль над попитом означає, що фірма в стані контролювати об’єм продукції шляхом різноманітного впливу на попит. Один із варіантів контролю над попитом – встановлення монопольного впливу на ринку. Але у монопольному контролю над попитом протидіють неминуче виникаючі сили конкуренції, з однієї сторони, і антимонопольна діяльність - з другої.

Таким чином, ефективне і стійке джерело впливу на попит – маркетингова діяльність фірми, тобто не грубий тиск на попит, а пристосування фірми до споживацьких нужд і настроїв. Але в цьому випадку сили конкуренції не дозволяють встановити цілком плануючі і абсолютно стійкі відношення зі споживачами.

Контрактні відносини є більш надійним способом подолання невизначеності і отримання можливості планування своєї діяльності. Вони отримали дуже широке застосування в економіці розвинутих країн світу.

Зміст контрактних відношень заключається в тому, що потенційний виробник спочатку знаходить покупця продукції, яку він здатен виробити, а потім, після відповідної підготовки, виробляє товар. Операція між потенційними покупцями і продавцем оформляються контрактом, в якому встановлюються ціни і об’єми постачаємої чи купленої продукції на досить довгий період часу. Контракт вигідний для обох учасників операції. З однієї сторони , істотно змінюється ризик випустити і не продати. Контракт дозволяє складати попередні плани ( в крупній фірмі – плани науково-технічних дослідів). З другої сторони, апріорний характер операції дозволяє найбільш точніше врахувати бажання споживачів. На зміну масовому виробнику приходить випуск продукції за індивідуальним заказом.

Можливості врахування індивідуальних особливостей замовника на високотехнологічному виробництві підвищують застосування гнучкого, легко перебудованого устаткування, комп’ютерних систем.

Підприємницькі мережі. Фірми можуть зменшити невизначеність зовнішнього середовища, використовуючи крім контрактів таку форму взаємодії, як підприємницькі мережі. Підприємницькі мережі об’єднують фірми, які економічно зацікавлені один в одному на основі гнучких взаємовідносин, співпрацевництва побудованого на довірі. Від вертикальної інтеграції, наприклад, засновані на жорстких ієрархіях підприємницькі мережі відрізняються незалежністю і свободою дій кожного із ланцюгів мережі, фірми учасники зберігають свою економічну і юридичну самостійність.

Від звичайних ринкових операцій відношення в рамках мережі відрізняються тим, що вони підкріплюються не силами закону, а морально - етичними нормами , відносинами довіри.

Початковою основою для створення мережі є єдиний технологічний чи комерційний ланцюг, об’єднуючий фірми. До конкретних переваг мереж відносяться:

  • швидке поширення і створення нової необхідної для фірми інформації;

  • прискорення упровадження нововведень, розподілу ризику між учасниками мереж.

Отже, кожен із перерахованих факторів – вертикальна інтеграція, контроль над попитом, контрактні відносини, підприємницькі мережі – знижує вплив невизначеності на фірму і розширює границі застосування планування.