Планування та контроль

В С Т У П

Об’єктом курсу планування діяльності підприємства є вивчення характеру і зміст планової діяльності існуючих у країні господарюючих суб’єктів (підприємств, фірм, корпорацій тощо), головною метою яких є одержання прибутку.

Сутність планування складається в обгрунтуванні цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань, робіт, а також визначення ефективних методів і засобів використання ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань.

Планування – це природна складова частина управління (менеджменту). Його можна визначити як уміння передбачати мету організації, результати її діяльності й ресурси, необхідні для досягнення цих цілей.

Методологія, методика й технологія розробки планів складають предмет курсу планування діяльності підприємств.

Методологія планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, що відповідають сучасним вимогам ринку і перевірені передовою практикою.

Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому чи іншому підприємстві методів, засобів і прийомів обгрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру і порядок розробки плану.

Технологія планування – регламентація строків, необхідного змісту, вимог до послідовності процедур складання різних розділів плану, а також регулювання механізму взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів і планових служб при складанні плану.

Планування – це свідома вольова діяльність для визначення цілей підприємства, ресурсів для досягнення цих цілей і передбачення результатів.

Планування підприємтсва в умовах ринку – це самостійна діяльність суб”єктів ринкових відносин і, природно, вона не є регламентованою. Однак, менеджери-плановики повинні мати у своєму розпорядженні набір методів, процедур, інструкцій по плануванню, але цьому при необхідності вони мають замінять їх іншими, іноді принципово новими. Щоб приймати такі рішення, менеджери-плановики повинні добре розуміти сутність тих чи інших методів, їх переваги і недоліки.

1. Теоретико-методологічні основи планування діяльності підприємства

1. Концептуальні основи планування та прогнозування

В умовах ринкової економіки планування та прогнозування являє собою не директиви, а збірник правил та засобів визначення параметрів рівня розвитку економіки, які будуть визначати основи життя суспільства в майбутньому періоді. Центром плану на рівні держави, регіону чи галузі стає система, яка включає пріоритети розвитку економіки. В основі функцій державного регулювання – методологічне та організаційне забезпечення роботи всього механізму, доведення рішень до реалізації, яке повинно відображуватися у відповідних нормативних актах. При цьому головну роль приділяють розробці цілей, пріоритетів та орієнтирів на найближчу та віддалену перспективи. На цих принципах і будується концепція економічного планування та прогнозування.

Для української економіки концепція має дві точки зору:

1. концепція зору підходу до оформлення цілісної системи економічного планування та прогнозування в Україні;

2. концепція соціально-економічного розвитку на довго-, середньо- та короткостроковий періоди, які формуються перед початком роботи над планом чи прогнозом.

Перша концепція вирішується в такому порядку: формування концептуальних підходів до побудови системи економічного планування та прогнозування; підготовка єдиних методик планування та прогнозування; технічна підготовка в розробці економічних планів та прогнозів.

Друга концепція вирішується в такій послідовності: підготовка концепції соціально-економічного розвитку на період, на який буде розроблюватися план чи прогноз; методична , кадрова, технічна підготовка розробки прогнозу та плану; визначення цілей та пріоритетів розвитку економіки та засобів їх реалізації.

Економічне прогнозування – це наукове обґрунтування імовірних змін або якісного стану економіки в майбутньому, а також альтернативних шляхів та термінів досягнення цього стану. Економічне прогнозування здійснюється на довгостроковий (10 та більше років) та середньостроковий (2-5 років) періоди. Розробляються прогнози по країні в цілому, по областям, містам та районам. В основі повинна бути концепція, яка передбачає вплив держави на:

• рівень виробництва;

• зайнятість населення;

• нарощування інвестицій;

• підвищення попиту на базі підвищення продуктивності праці та якості продукції;

• розширення експорту товарів, послуг та капіталу за допомогою економічних та адміністративних важелів;

В основі економічного прогнозування повинно бути – формування попиту та пропозицій. Таким чином, економічне прогнозування буде здійснюватися по таким глобальним категоріям як чисельність населення та наявність домашніх господарств ((які визначають параметри попиту), а також ВВП (який характеризує пропозиції)).

Економічне планування передбачає поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів при широкій самостійності низових ланок. При цьому в ринкових умовах планування має індикативний (рекомендаційний) характер. Це означає вироблення та наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пропозицій та структур соціально-економічного розвитку на перспективу, а також визначення способів їх досягнення.

Приблизна структура планів на рівні держави включає такі напрями:

• економічну внутрішню та зовнішню кон’юнктуру на початку планового року на рівні макроекономіки;

• основні напрями, тенденції та прогноз розвитку економіки.

Плани на рівні держави, регіонів, міст та районів включають перед усім баланси (зведений баланс фінансових ресурсів, грошовий баланс доходів та витрат населення, торговий, ринку труда, попиту на основні види матеріальних ресурсів та їх пропозицій).

Складовою частиною галузей є господарчі одиниці, які самостійно розробляють плани підприємств.

Таким чином, загальна схема організації розробки прогнозів та планів така:

1. на плановий період формується економічна політика, цілі та пріоритети на рівні держави;

2. визначаються економічні та правові важелі та потреби загальнодержавного управління в товарах та послугах;

3. господарськими одиницями всіх форм власності з урахуванням централізованих заказів та потреб ринку розробляються та направляються відповідним галузям плани, які є основою для діяльності цих одиниць в плановому періоді;

4. територіальними органами, в свою чергу, розробляються та направляються уряду проекти комплексних планів;

5. за дорученням уряду міністерство економіки та інші міністерства та відомства розробляють та вносять на розглядання уряду проект економічного плану на наступний період, паралельно з ним розробляється проект держбюджету, який враховує також проекти регіональних бюджетів.

Економічні плани та прогнози з’являються рішуючей базою для формування державного бюджету, виконання грошо-кредитної емісії та інших економічних та фінансово-кредитних дій.