Правопис суфіксів

ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКІВ

Для іменників характерні такі суфікси:

1. -ик, -ник, -івник, -чик, -щик, в них завжди пишеться буква и: в\злик, бр<тик, к>ник, гірн_к, зазівн_к, працівн_к, хл>пчик, пр<­порщик.

!  Увага. Слід відрізняти український суфікс -ик від іншомовних -ик, -ік (-їк), в яких и та і пишеться згідно з правилами правопису слів іншомовного походження (порівняйте: іст>рик, м+дик, ф%зик і х%мік, мех<нік, проз<їк).

2) Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з буквою -и: в<риво, д>бриво, к\риво, м+ливо, м%сиво, мор>зиво, п<ливо, п+чиво; але: м<рево (не матеріал і не продукт праці);

3) -альник, -ильник, -ільник та ін., у них після л перед н завжди пишеться ь: постач<льник, уболів<льник, маст_льник, бол%ль­ник та ін;

4) -аль, -ень, -ець, -ість, -тель, в яких кінцевий приголосний завжди м’який: скрип<ль, ков<ль; в+летень, в’#зень; бельг%єць, мовозн<вець; св%жість; вихов<тель, люб_тель;

5) -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), які пишуться завжди з двома -н: гарбуз_ння, павут_ння; кам%ння, кор%ння, нас%ння, ход%ння; гул#н­ня, спри#ння; удоскон<лення, зв+рнення, напр\ження та ін;

6) -ен(я), -єн(я), які пишуться з одним н і вживаються в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовчен#, гусен#, чаєн#;

7) -ечок(-єчок), -ечк(а) (-єчк(а) — суфікси зменшено-пестливих слів, які пишуться тільки з -е(-є): верш+чок, міш+чок, кра@чок; д%жечка, коп%єчка, р%чечка та ін.;

8) -ичок, -ичк(а), які вживаються тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик-, -иц(я) і пишуться завжди з буквою -и: в>гничок (бо в>гник), в\личка (бо в\лиця), к>шичок (бо к>шик), п<личка (бо п<лиця);

9) -енк(о) (-єнк(о) — вживаються здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Шевч+нко, Корні@нко, Горбач+нко, зрідка — в загальних назвах: безб<тченко, бондар+нко;

10) -еньк(о), (-єньк(о) вживається для творення пестливих назв і пишеться з м’яким знаком: б<тенько, с+рденько; н%женька, топол+нька;

11) -иськ(о), (-їськ(о), -ищ(е) (їщ(е), за допомогою яких утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від імен­ників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, після голосного -ї: дівч_сько, хлопч_сько, гно^сько; поб>їще, стан>вище, дід_ще, в>гнище;

12) -ович, який вживається тільки при утворенні чоловічих імен по батькові: Бор_сович, Григр>вич, Ігорович, Юрійович, Олекс%­йович;

13) -ївн(а), який використовуються при утворенні жіночих імен по батькові, від імен на –й — суфікс -ївн(а): Юріївна, Серг%ївна, Горд%ївна, Олекс%ївна, від інших — суфікс -івн(а): Тар<сівна, Вас_­лівна, Петр%вна.

Від таких імен, як Григ>рій, Ілл#, Кузьм<, Л\ка, Мик>ла, С<ва, Хом<, Яків, імена по батькові такі: Григ>рович, Григ>рівна; Ілл%ч, Ілл%вна; Кузьм_ч і Кузьм>вич, Кузьм%вна; Лук_ч, Лук%вна; Мик>ла­йович і Мик>лович, Микол<ївна і Мик>лівна; С<вич і С<вович, С<вів­на; Хом_ч і Х>мович, Х>мівна; Якович, Яківна.

!  Увага. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і (в закритому складі) з о (у відкритому складі): Ант%н — Ант>нович, Ант>нівна, Ф+дір — Ф+дорович, Ф+дорівна.

14) Суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р тільки в словах іншомовного походження, вони завжди пишуться через -и: дант_ст, пейзаж_ст; класиц_зм, педант_зм, терор_зм.

Після інших приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм: гарн%р, плом­б%р, спеціал%ст, піан%ст; модерн%зм, плюрал%зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться -ист, -изм: боротьб_ст; побутов_зм, речов_зм та ін.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акме^ст, геро^зм, конво^р.

ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКОВИХ ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВИХ СУФІКСІВ

Для прикметників і дієприкметників характерні суфікси:

1. Суфікс -н(ий) — вживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: др\жний (спів), р%дний, мільй>нний, при­н<дний, прир>дний;

2. -н(ій) — вживається в небагатьох, переважно відносних прикметниках: бр<тній, ж_тній, д<льній, з<дній, кр<йній, л%тній, май­б\тній, незаб\тній, м<терній, осв%тній, п%зній, р<нній, самоб\тній, суб>тній, х<тній та ін.

Суфікс -н(ій) пишеться в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж і ш: бл_жній, вчор<шній, д<внішній, дор>жній, др\жній (потиск руки), з>внішній, кол_шній, м\жній, позд>вжній, пор>жній, прийд+шній, р<нішній, сін+шній, спр<вжній, сьог>днішній, тут+шній, худ>ж­ній, але — пот\жний;

!  Увага. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння: р<нній, ос%нній, д+нний, тум<нний, знам+нний.

3. Суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються тільки в прик­метниках для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться завжди з двома -н: невблаг<нний, нездол<нний, неоцін+нний, несказ<нний, нескінч+нний, страш+нний (але жад<ний); суфікси прикметників завжди наголошені;

4. -ан(ий), -ен(ий), які вживаються лише в дієприкметниках і пишуться з одним -н, причому наголос в дієприкметниках падає переважно на основу: б<жаний, неоц%нений, непод>ланий, неск<заний, неск%нчений;

5. -ичн(ий), -ічн(ий) (-їчн(ий) виступають, як правило, у прикметниках, утворених від слів іншомовного походження; якщо основа їх закінчується на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р, пишеться суфікс -ичн(ий): істор_чний, математ_чний, клас_чний, після решти приголосних — суфікс -ічн(ий): академ%чний, техн%чний, хім%чний, а після голосних -їчн(ий): геро^чний, проза^чний, арха^чний;

6. -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, причому після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: б<ба — б<бин, Г<ля — Г<лин, К>ля — К>лин, Мар\ся — Мар\син, свекр\ха — свекр\шин, а після голосних — їн: Мар%я — Мар%їн, Соф%я — Соф%їн.

!  Увага. Приголосні г, к(шк), х перед суфіксом -ин чергуються з ж, ч(щ), ш: Ольга — Ольжин, дочк< — дочч_н, Мел<шка — Мел<щин, св<ха — св<шин.

7. Суфікси -ин(ий), -їн(ий) вживаються у прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджол_ний, гороб_ний, кач_ний, орл_ний, а після голосних і апострофа — -їн(ий): змі^ний, солов’^ний;

8. -ов(ий) вживається в прикметниках (незалежно від наголосу), після твердого приголосного: вітров_й, казк>вий, кв<рцовий, свят­к>вий, служб>вий; після шиплячих ж, ч, ш, щ і м’якого приголосного або й (наголос падає на закінчення): дійов_й, грошов_й, дощов_й, життьов_й, крайов_й, нульов_й, стильов_й;

9. -ев(ий) вживається в прикметниках після м’якого або шиплячого приголосного (наголос переважно падає на основу): березн+вий, груш+вий, овоч+вий, с_тцевий.

!  Увага. Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: -ов пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: м<йстер — майстров< — майстров+; Петр> — Петр>ва — Петр>ве; Шевч+нко — Шевч+нкова — Шевч+нкове; суфікс -ев (після голосного — -єв) пишеться в присвійних прикметниках, утворених від прикметників м’якої і мішаної груп: Ігор — Ігорева, Олекс%й — Олекс%єва, кобз<р — кобзар+ва, скрип<ль — скрипал+ва, тов<риш — тов<ришева;

10) суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), вживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: круглув<тий, червонув<тий, синюв<тий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплув<тий, остюкув<тий, піскув<тий;

11) суфікс -овит(ий) вживається на означення високого ступеня вияву ознаки: грошов_тий, гордов_тий, таланов_тий.

ПРАВОПИС ДІЄСЛІВНИХ СУФІКСІВ

Для дієслів характерні суфікси:

1) -ува-(-юва-) вживається тільки в дієсловах: керув<ти, оц%ню­вати, розс%ювати, руйнув<ти;

2) -овува- у цьому суфіксі перший голосний завжди наголошений: завой>вувати, відбуд>вувати, скуп>вувати.

3) Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові цей суфікс втрачають у всіх формах: загітув<ти (пор. рос. агитировать) — загіт>ваний, зареєструв<ти (рос. зарегистрировать) — зареєстр>ваний, інформув<ти (рос. информировать) — інформ>ваний.

!  Увага. В окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір (а після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — ир) зберігається: бук­с_рувати (бо є буксув<ти), репет_рувати (бо є репетув<ти) та ін.

Суфікс -ір(-ир) також є в словах: кот_рувати, лав%рувати, марширув<ти, пік%рувати, трет_рувати.