Спрощення груп приголосних

Українській мові властиве спрощення груп приголосних, що посилює її мелодійність.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т, які при зміні слова з’являються: кор_сний — к>ристь, ч+сний — честь, поїзн_й — поїзд, щасл_вий — щ<стя, #кісний — #кість, ул+сливий — л+стощі.

Виняток становлять слова: зап’#стний, кістл#вий, пестл_вий, хвастл_вий, хвастн\ти, хворостн#к, шістн<дцять, в яких літера т зберігається.

Не відбувається також спрощення у групі приголосних -стн-, в яких т зберігається, в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст чи -нт: аванп>ст — аван­п>стний, бал<ст — бал<стний, комп>ст — комп>стний, конт­р<ст — контр<стний, форп>ст — форп>стний; студ+нт — сту­д+нтський.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при утворенні дієслів з суфіксом -ну-: брязк — бр#знути, блиск — бл_снути, писк — п_снути, плюск — пл$снути, тріск — тр%снути.

Виняток: в_пуск — випускн_й, виск — в_скнути, риск — рискн\ти.

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масн_й — м<сло, ум_с­ний — мисль, ремісн_к — ремесл>.

Написання подвоєних приголосних

В українській мові розрізняють морфологічне подвоєння і фонетичне подовження.

Морфологічне подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли префікс закінчується тим самим приголосним, яким починається корінь: відд%л, відд<ти, обб_ти, завв_шки, розз#ва.

2. Коли корінь або основа слова закінчується на -н- (-нь-) і суфікс починається на -н-, що спостерігається переважно при словотво­ренні: вин< — безв_нний, день — д+нний, кінь — к%нний, р<нок — р<нній, >сінь — ос%нній, год_на — год_нник, стін< — стінн_й, вік­н> — вік>нниця.

!  Увага. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках і прислівниках, утворених від прикметників з подвоєним н: безв_нний — безв_нність — безв_нно, зак>нний — зак>нність — зак>нно, тум<нний — тум<нність — тум<нно.

3. Коли основа дієслова минулого часу закінчується на с і до нього додається постфікс -ся: розр%сся, п<сся, тр#сся, вин>сся.

4. Коли перша частина складноскороченого слова закінчується на той самий приголосний, яким починається друга частина такого ж складноскороченого слова: юнн<т (юний натураліст), страйкк>м (страйковий комітет), військком<т (військовий комітет).

5. Подвоюються приголосні -нн- у таких випадках:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий), на який падає наголос: сил+нний, здоров+нний, страш+нний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий) зі значенням можли­вості чи неможливості дії і з наголошеним суфіксом: здійсн+нний, недозвол+нний, непримир+нний, нескінч+нний, недоторк<нний, несказ<нний і в прикметнику стар<нний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках з наголошеним суфіксом -енн(ий) старослов’ян­ського походження: благослов+нний, блаж+нний, огн+нний, свящ+нний.

Подвоєння -нн- зберігається і в іменниках та прикметниках, утво­рених від таких прикметників: стар<нність, стар<нно, числ+н­ність, числ+нно.

!  Увага. На відміну від прикметників н не подвоюється в дієприкметниках, в яких наголос падає переважно на корінь: в_вер­шений, в_несений, в_хований, зр>блений, ск<заний, по>раний, сп+че­ний, а також у прикметниках на -ений, утворених з відповідних діє­прикметників (з іншим наголосом): варéний (пор. в<рений), печéний (пор. п+чений) та ін., а також у прикметнику довгождáний.

Слід також розрізняти такі слова, як здійсн+нний (який може здій­снюватися — прикметник) і зд%йснений (який здійснився — дієприк­метник), нездолáнний (непереможний — прикметник) і незд>ланий (якого не подолали — дієприкметник), незліч+нний (поданий у дуже великій кількості — прикметник) і незл%чений (не порахований — дієприкметник). Значення таких слів необхідно розрізняти за контекстом.

6. Подвоюються приголосні в словах: бовв<н, Г<нна, бовван%ти, Г<ннин, сс<ти, ссавц%, в_ссати та ін.

Морфологічне подвоєння переважно пов’язане з членуванням слова на морфологічні частини: об-бити, від-дати, ден-ний, сон-ний та ін.