- •Слово до читача
- •Правопис ненаголошених голосних
- •Написання апострофа
- •Написання буквосполучень йо, ьо
- •Написання м’якого знака (ь)
- •Спрощення груп приголосних
- •Написання подвоєних приголосних
- •Подовження приголосних
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів
- •Правопис складних слів
- •Основні правила переносу
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Апостроф
- •М’який знак
- •Відмінювання слів іншомовного походження
- •Правопис прізвищ
- •Правопис закінчень відмінюваних слів
- •1. Правопис відмінкових закінчень іменників
- •Правопис відмінкових закінчень іменників, що мають тільки форму множини
- •2. Правопис прикметників
- •3. Правопис та відмінювання числівників
- •4. Правопис та відмінювання займенників
- •5. Правопис дієслів
- •6. Правопис дієприкметників
- •7. Правопис дієприслівників
- •Основні правила української пунктуації
- •Кома у простому реченні
- •Кома у складному реченні
- •І серць квітучих трепет молодий
- •Їм я бажаю до скону служить
- •Ще сонячні промені сплять —
- •Опукою згори — аж вітром зашуміло —
- •Як тільки ясний день погасне
- •Сьогодні — майбутнього
- •Там батько, плачучи з дітьми
6. Правопис дієприкметників
В українській мові вживаються дієприкметники:
Активного стану, які мають форми теперішнього часу на -чий (-а, -е): прац$ючий, вик>нуючий, організ\ючий та ін., і минулого часу на -лий (-а, -е): нав_слий, почорн%лий, змарн%лий;
пасивного стану минулого часу на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний, -ований, -йований, -ьований, -уваний, -юваний): переп_саний, відпраць>ваний, зр>блений, угн>єний, сформуль>ваний, проч_таний, відтв>рений, зап_саний, нам%чуваний, вигот>влюваний та ін. і на -тий (-а, -е): закр_тий, уж_тий, поч\тий.
Деякі дієслова мають обидві форми: к>лений і к>лотий, м+лений і м>лотий, п>ротий і п>рений.
У дієприкметникових суфіксах на відміну від прикметникових, пишеться тільки одна буква -н: сп_саний, зр>блений, перен+сений, відпраць>ваний, проч_таний і под.
Дієприкметники активного стану теперішнього часу на -чий у сучасній українській мові рекомендується вживати обмежено. Пасивні дієприкметники переважно функціонують у діловій мові, надаючи їй книжного характеру.
7. Правопис дієприслівників
1. Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи(-ючи) (від дієслів І дієвідміни): прац$ють — прац$ючи, відповід<ють — відповід<ючи, нес\ть — несуч_, вез\ть — везуч_ і -ачи(-ячи) (від дієслів ІІ дієвідміни): н>сять — носяч_, сид#ть — сидяч_, б<чать — б<чачи, гов>рять — гов>рячи.
2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): взяв — вз#вши, куп_в — куп_вши, зроб_в — зроб_вши, напис<в — напис<вши; прин%с — прин%сши, спік — сп%кши.
У суфіксах дієприслівників -учи(-ючи), -ачи(-ячи), -вши і -ши завжди пишеться літера и.
! Увага. Слід розрізняти дієприслівники з кінцевим -и і дієприкметники з кінцевим -і, які мають різне написання і різну синтаксичну віднесеність. Порівняйте, наприклад:
Працюючі (які?) робітники виконали денну норму.
Працюючи (що роблячи?) старанно, можна досягти успіху в навчанні.
Основні правила української пунктуації
КРАПКА
Крапка ставиться:
У кінці розповідного речення: Людина включається у виробничий процес з економічних міркувань.
У кінці рубрик переліку, коли вони досить розвинені й кожна з них становить закінчене речення:
Збори студентського активу університету ухвалили:
а) Посилити контроль за відвідуванням студентами лекцій і практичних занять протягом навчального року.
б) Активізувати роботу студентського активу серед студентів з метою підвищення їхньої успішності.
3) Як знак незакінченості слова на письмі, на місці скорочення слова: т. або тов. (товариш), проф. (професор), викл. (викладач) і под.
Крапка не ставиться:
У кінці заголовків, на вивісках і штампах: Акт, наказ тощо;
в абревіатурах: ООН, АЕС;
у скороченнях назв метричних мір: г (грам), м (метр), мм (міліметр);
у кінці слів автора перед дужками, в яких подається його прізвище.
І один у полі — воїн (Ю. Дольд-Михайлик).
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький).
Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди (Г. Чубач).
КОМА