Написання буквосполучень йо, ьо

1. Йо пишеться для позначення звукосполучення й + о:

а) на початку слова і після голосного: йог>, йом\, рай>н, чий>го;

б) після приголосного, переважно на початку складу: бульй>н, батальй>н, вй>кати, курй>з, мільй>н, серй>зний, Соловй>в.

2. Ьо пишеться для позначення м’якості приголосного перед о: льон, сьог>дні, трьох, цьог>, Коваль>в, всьог>.

Написання м’якого знака (ь)

М’який знак використовується для позначення м’якості приголосних. В українській мові він пишеться:

1. Після м’яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова та складу: мідь, кінь, ґедзь, п<морозь, суть, бо@ць, ганьб<, кільц+, молотьб<, в>сьмий, бл_зько.

2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, дь>готь, сь>мий, трьох.

Зокрема м’який знак пишеться:

а) В суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: р>венський, укра^нський, в%й­сько; бл_зько, франц\зький, запор%зький; по-нім+цьки, баг<цько, коз<цький.

!  Увага. М’який знак не пишеться в словах баск_й, боязки_й, в’язк_й, дерзк_й, жаск_й, ковзк_й, пласк_й, пл>ский, порск_й, різ­к_й, оскільки в них з, с з к не утворюють суфіксів -зк-, -ск-.

б) В суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: мал+нь­кий, дорог+нький, гол%вонька, сокол>нько, мал+сенький, свіж%сінь­кий, тон$сінький, мал$сінький.

в) Після м’якого л перед наступним приголосним: кільц+, ков<ль­ський, п<льці, риб<льство, сільськ_й, сп%льник.

!  Увага. М’який знак не пишеться після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: б<лка-б<лці, г<лка-г<лці, галчен#, Нат<лка-Нат<лці, Нат<лчин, сп%лка-сп%лці, спілч<нський, але якщо -льц-, -льч- походять від -льк-, тоді м’який знак ставиться: Г<лька-Г<льці-Г<льчин.

г) У родовому відмінку множини іменників І відміни жіночого роду м’якої групи та ІІ відміни середнього роду на -нн(я) і -ц(е): друк<рень, їд<лень, крамн_ць, піс+нь, робітн_ць; баж<нь, знань, серд+ць і с+рць.

д) У дієсловах дійсного та наказового способу: р>бить, р>блять, р>биться, навч<ється, сядь, стань, ст<ньте, трать, тр<тьте.

М’який знак не пишеться:

1. Після губних (б, п, в, м, ф) і задньоязикових (г, к, х): дріб, степ, люб>в, верф (пор. в рос. мові: дробь, степь, любовь, верфь);

2. після шиплячих: ніч, піч, дрож;

3. після р в кінці слова або складу: секретар, кобзар, лікар, школяр, тепер, вірте, Харків (виняток слово Горький — прізвище відомого російського письменника);

4. після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ств-, -ськ-: інжен+р, к%нчик, %нший, т>нший, ^\манщ_на; сел#нський, громад#нський; гро­мад#нство, сел#нство;

5. після м’яких приголосних, крім л, перед м’якими: кінц#, вінц#, р<дість, сніг, слід, сьог>дні, щ<стя, але: різьб#р і різьб<р, тьм#ний і похідні від них;

6. після л в іменникових суфіксах -алн-, -илн-: д+ржално, п\жал­но, ц%пилно, але в зменшених формах від цих слів м’який знак пишеться: д+ржальце, п\жальце та ін.;

7. між подовженими м’якими приголосними: житт#, знанн#, з%лля, кам%ння, гал\ззя, лл@ться, м%ццю;

8. після д, т, н перед суфіксами -ченк-, -чук, -чишин: безб<т­ченко, П<нченко; Радч\к, Степанч\к; Федч_шин, але після л м’який знак пишеться: Михальч\к, Мих<льченко;

9. після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомов­ного походження: пал<ц, па#ц, кварц, шприц, спец та деяких вигу­ків: бац, буц, клац, гоц.