Глава 8.

НАУКА ФІНАНСОВОГО ПРАВА. ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. Поняття, предмет, система та функції науки

І • _ _

2.

фінансового права.

Методологія науки фінансового права.

+ Г1^ііи;мілил*^і І ту І^ІЛ І^к плі І-^Ідд^и^ ІІ^ь*ід~.

3. Становлення та розвиток науки фінансового права. 4. Фінансове право як навчальна дисципліна.

1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права

Становлення України як незалежної держави потребує вивчення широкого кола фінансово-правових проблем з урахуванням вітчизняно­го та зарубіжного досвіду регулювання фінансово-правових відносин. Ці проблеми розглядає фінансове право як наука фінансового права та навчальна дисципліна.

Наука фінансового права визначається як внутрішньо цілісна си­стема узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.

Елементами науки фінансового права є її предмет, система, функ­ції, методологія та методи.

Предметом науки фінансового права є:

а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової діяльності,

б) фінансові правовідносини;

в) фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві запозичення» тощо);

— 184 —

г) фінансове законодавство;

ґ) практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів;

е) система поглядів учених з проблем фінансової діяльності. Поряд із фінансово-правовими нормами, інститутами фінансового

права, фінансовими правовідносинами і фінансовою практикою, предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат, розроблення пропозицій щодо удосконалення правових норм і практики їх застосування.

Предмет науки фінансового права є значно ширшим від предмета відповідної галузі,оскільки наука вивчає не лише чинне фінансове право, а й його історію, тенденції розвитку; не лише теоретичні проблеми фінансового права, а й питання фінансової практики; не лише відповідну галузь вітчизняного права, а й галузі фінансового права зарубіжних країн.

Від предмета науки фінансового права слід відрізняти її об'єкт - те, що має досліджуватися за допомогою засобів і прийомів цієї науки.

За своєю суттю система науки фінансового права відповідає системі галузі фінансового права, у якій також виділяють загальну та особливу частини, розділи, інститути. Однак наука фінансового права за змістом є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні фінансово-правові інститути і норми, а дає загальну характеристику галузі, досліджує її особливості, роль та тенденції розвитку. Наука фінансового права теоретично обґрунтовує окремі фінансово-правові інститути, здійснює аналіз дії фінансово-правових норм та виробляє рекомендації щодо їх удосконалення.

Особливостями науки фінансового права є те що вона:

- вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою належать до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері публічних фінансів (державних, місцевих);

- досліджує, якими юридичними засобами держава в особі дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування мобілізує

— 185 —

кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів та витрачає їх для свого функціонування;

- вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та еконо­мічну природу;

- покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти роз'язанню практичних завдань фінансовими органами;

- вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;

- вивчає фінансове законодавство інших держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.

Джерелами науки фінансового права є правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів фінансово-правовихвідносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.

Наука фінансового права тісно пов'язана з фінансовою (економіч­ною) наукою, але відрізняється від останньої предметом та аспектами дослідження. Предметом фінансової науки на відміну від науки фінан­сового права є не правові, а економічні відносини, що виникають у процесі планомірної фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Крім того, система фінансових відносин, що належить до предмета фінансової науки, є ширшою за сукупність фінансових правовідносин, що складають предмет науки фінансового права (частина фінансових відносин регулюється іншими галузями права (конституційне, адміністративне, цивільне) і вивчається відповідними науками.

Систему науки фінансового права складає сукупність основних напрямів наукових досліджень фінансово-правових явищ. Фактич-ним матеріалом для науки фінансового права є законодавство, фінансово-

— 186 —

правова практика, дані інших правових наук та економічної науки, наслідки конкретних соціологічних досліджень. Наука фінансового права включає в себе цілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансової діяльності, запровадження їх у систему понять фінансово-правових інститутів, виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбитгя їх у наукових визначеннях. Істотним елементом науки фінансового права є наукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу і які відображають сутність, основні закономірності розвитку фінансів та фінансового права.

Наука фінансового права тісно пов'язана як із загальнотеоретич­ними (загальна теорія держави і права, юридична деонтологія), історичними (історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових учень), так і з галузевими (конституційне, цивільне, адміністративне право) юридичними науками, які утворюють систему юридичних наук. Особливе місце у цій системі належить загальній теорії держави іправа, яка:

- досліджує загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права та пов'язані з ними суспільні відносини, що використовуються наукою фінансового права для вирішення галузевих наукових проблем;

- розробляє понятійний апарат, який використовується наукою фінансового права;

- розробляє методологію досліджень державно-правових явищ, яку використовує наука фінансового права;

- визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для науки фінансового права.

Предметом науки фінансового права визначаються її функції - на­прями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у право-гворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.

Сутністю аналітичної функції є класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органі­чну систему.

Призначенням критичної функції є виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.

— 187 —

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.

Прогнозуюча функція дає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.¹²⁹

Наука фінансового права реалізує також методологічну, комуніка­тивну, експертну, пізнавальну, еврістичну, практичну, прикладну, на­вчальну та політичну функції.

Методологічна функція науки фінансового оперує та тлумачить фінансово-правові категорії («бюджет», «податки», «фінансовий контроль», «фінансова діяльність», «банківський кредит», «державний борг» тощо), які мають суттєве значення і для інших галузевих наук. Змістом цієї функції є розроблення певних прийомів і способів дослідження фінансово-правових явищ, які застосовуються іншими галузевими науками.

Комунікативна функція науки фінансового права пов'язана з ін­формаційними відносинами і спрямована на формування фінансово-правової культури населення, громадської думки щодо фінансової діяльності.

Експертна функція виявляється в тому, що фахівці з фінансового права залучаються до виконання експертних проектів, розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів з фінансового права.

Сутністю пізнавальної (онтологічної) функції науки фінансового права є вивчення найбільш загальних суттєвих явищ та процесів у сфері фінансової діяльності, які досліджуються вперше.

Еврістична функція науки фінансового права спрямована на пізнання нового у фінансово-правових процесах, відкриття раніше невідомих закономірностей.

Практично-прикладна (організаційна) функція науки фінансо­вого права спрямована на обслуговування фінансової практики. Вона полягає у впровадженні напрацьованих цією наукою положень і висно­вків у фінансову практику, в урахуванні їх у роботі з удосконалення фінансової діяльності, в підвищенні якості підготовки нормативно-правових актів з фінансових питань й ефективності їх реалізації.

¹²⁹ Див. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К. (кер. авт. кол. і від. ред.), Кадькаленко С.Т. та ін. - X.: Консум, 1998. - 496 с.

— 188 —

За допомогою політичної функції науки фінансового права формується державна фінансово-правова політика, здійснюється розв'язання політичних та законодавчих рішень з фінансових питань.

Навчальна функція виявляється у тому, що за її допомогою від­бувається вивчення фінансово-правових категорій у навчальному курсі «Фінансове право» та оволодіння юридичними знаннями з цього курсу. Фінансове право є нормативною дисципліною, необхідною для оволодіння професією юриста.